передплата Українською | In English

№15, серпень 2006

Українська еміґрація: причини й наслідки

Поділитися:

Остаточна дата проведення ІV Світового конгресу українців – 18-20 серпня - не раз узгоджувалася з представниками нашої діаспори в різних куточках планети. І це не випадковість, а закономірність: треба зважати на діаметрально протилежні політичні погляди, вікові особливості, релігійні переконання… Бралося до уваги й те, що Верховна Рада України понині не розглянула законопроект «Концепція національної політики щодо українців за кордоном», який ще 2003 року підготували, зокрема, Українська всесвітня координаційна рада та Всеукраїнське громадське об'єднання «Українська взаємодопомога».

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів для підготовки ІV Світового конгресу українців створено організаційний комітет під головуванням в. о. віце-прем'єр-міністра В. Кириленка (у складі комітету – 52 особи, зокрема 18 представників закордонного українства), а також міжвідомчу робочу групу, яку очолює в. о. міністра культури та туризму І. Ліховий.
Перший Світовий конгрес українців відбувся 1992 року в Києві. Форум ухвалив створення Української всесвітньої координаційної ради (УКВР), яка сьогодні об'єднує понад 800 громадських вітчизняних та закордонних організацій (нині майже в ста країнах мешкають близько двадцяти мільйонів іноземних громадян українського походження (без урахування заробітчан-мігрантів).
З часу заснування раду очолював поет і політик І. Драч. На ІІІ форумі, який відбувся 2001 року, головою УКВР обрано громадського й політичного діяча, правозахисника М. Гориня.
У рамках ІV Світового конгресу українців працюватимуть двадцять секцій, проводитимуться «круглі столи» , буде організовано різноманітні виставки.
Еміґрація як соціальний феномен властива багатьом суспільствам і має різні причини й наслідки, що позначаються на житті народів та цілого людства.

Наш соціум фактично розділений навпіл: трохи більше половини українців живуть на своїй материковій території, а решта – розпорошені за межами держави. Через це в українській культурі утворилися дві паралельні течії: одна – в Україні, друга – за кордоном, які донедавна були розділені ще й політико-ідеологічними бар'єрами. До того ж на українських етнічних землях за кордоном зникають корінні українці. Зникають не фізично, а номінально, що засвідчують дані переписів у сусідніх країнах (Росії, Польщі, Білорусі, Словаччині, Румунії, Молдові). Причини різні, але головна – відсутність належної підтримки, захисту з боку України як держави.

Донедавна в українській еміґрації називали три хвилі переселенського руху:

перша – з початку 70-х років ХІХ століття до початку Першої світової війни ХІХ століття – економічна;

друга – період між двома світовими війнами (1917–1939 рр.) – економічно-політична;

третя – роки Другої світової війни та повоєнний період – політична.

І ось у середині 90-х років ХХ століття виникла четверта – новітня хвиля української трудової міґрації, яка переростає в еміґрацію.

Парадоксальність новітньої економічної міґрації та еміґрації у тому, що коли перша хвиля масового переселення українців припала на добу нашої бездержавності, то четверта хвиля виникла в Українській державі.

Цю парадоксальність бачимо і в спільній причині першої й четвертої еміґраційних хвиль – у соціально-економічній мотивації, бідності, неможливості реалізувати себе на Батьківщині. Виходить, майже нічого не змінилося у соціально-економічному становищі українців за 130 років.

Змінився на гірше тільки демографічний стан нашого суспільства. Коли джерелом першої хвилі масової еміґрації був надлишок сільського населення (Україна тоді мала найвищий у Європі природний приріст населення через високу народжуваність), то нині за катастрофічної депопуляції українського народу через низьку народжуваність і високу смертність, коли українське село, по суті, вимирає й рівень безробіття в ньому сягнув 80 відсотків, Україна перетворилася на постачальника за кордон переважно інтелектуальної, висококваліфікованої й воднораз дешевої робочої сили.

Утрачаючи духовно-інтелектуальний потенціал, Україна, по суті, інвестує неоціненний живий капітал в економіку практично всіх розвинених країн світу. Отже, ми на шкоду собі сприяємо цілеспрямованій політиці розвинених країн із залучення висококваліфікованої робочої сили.

В Україні на державному рівні ніхто не вивчає відплив фахівців за кордон, не ведеться й належний державний статистичний облік. А головне – немає стратегії захисту й розвитку духовно-інтелектуального ресурсу нації. Серед причин виїзду фахівців за кордон на першому місці – потреба реалізувати себе професійно. Та переважна більшість освічених людей змушені виконувати некваліфіковану, низькооплачувану роботу, аби мати більш-менш забезпечене життя.

Від першої хвилі до четвертої простежується зростання освітнього рівня еміґрантів. Коли перші еміґранти були переважно неграмотні, й тому виконували некваліфіковану, найважчу роботу в країнах оселення, то друга й третя хвилі «вихлюпнули» за кордон в основному людей освічених. З їхнього середовища вийшли лідери громадсько-політичних та культурно-освітніх організацій. Еміґрація другої й третьої хвиль відзначається високим рівнем громадсько-політичної організованості. Спектр її політичних орієнтацій – від крайнього правого до крайнього лівого.

Саме політичною заанґажованістю представників старої еміґрації пояснюється відсутність нормальних контактів з новітніми міґрантами й еміґрантами. Старі політичні еміґранти вважають новітніх звичайнісінькими заробітчанами, які далекі від їхніх ідейно-політичних прагнень, і тому не бажають вливатися в діаспорні організації.

Річ у тім, що у старої й новітньої еміґраціі різні життєві цілі. Стара еміґрація, або діаспора (офіційна назва – закордонні українці; у березні 2004 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про правовий статус закордонних українців»), – це громадяни країн свого оселення, добробут і всі права яких цілком забезпечені. Новітні трудові міґранти й еміґранти залишаються громадянами України – в основному вони приїхали на певний час, щоб у різний спосіб поліпшити свій добробут і повернутися до України.

Найбільша проблема четвертої міґраційної хвилі, особливо нелегальних міґрантів, – правова незахищеність ні з боку нашої держави, ні тим паче з боку країн їхнього перебування. А якщо зважити на масштаби цього явища, то можна хіба що здогадуватися про глибину соціально-психологічних деформацій українських міґрантів за кордоном та їхніх сімей в Україні, а також катастрофічність демографічної ситуації в нашому суспільстві. Його структура нині неповноцінна, бо середній клас фактично формується за кордоном із трудових міґрантів.

І хоч основним позитивним наслідком української трудової міґрації називають додаткове спрямування в Україну значних фінансових потоків (за експертними оцінками, українські трудові міґранти інвестують в Україну близько 19 мільярдів євро на рік, зокрема тільки понад 150 тисяч моряків – 2,5 млрд), ми втрачаємо найцінніше – своїх людей. Україна винародовлюється на очах, а утворений у нашому суспільстві демографічний вакуум заповнюють імміґранти з азійських країн зі стабільним природним приростом населення.

Донедавна різні джерела, особливо закордонні, зазначали кількість українців, які постійно живуть за кордоном, – до 20 млн. До цього числа входять колишні українські переселенці та їхні нащадки, які глибоко інтеґровані в суспільне життя своїх країн. До закордонного українства належить і автохтонне українське населення в суміжних з Україною державах (Росії, Молдові–Придністров'ї, Румунії, Словаччині, Польщі, Білорусі).

За останні роки різко змінилася картина української присутності за кордоном: новітня міґраційно-еміґраційна хвиля вже незабаром перевершить стару еміґрацію, так звану діаспору, разом з автохтонними українцями.

Сфера міграції переважно перебуває в тіньовому віданні. Досі її проблеми розв'язували на державному рівні – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, а на громадському – Всеукраїнська громадська організація «Українська взаємодопомога» (створена в листопаді 2003 р.), яка покликана опікуватися проблемами українських громадян за кордоном та їхніх сімей, особливо дітей, в Україні.

ВГО «Українська взаємодопомога» зініціювала громадський проект «Четверта хвиля», головна мета якого – об'єднання громадян України, що проживають за кордоном, для реалізації та захисту їхніх громадянських, професійних, соціальних, економічних прав, підтримки фахових інтересів і профспілкової солідарності та сприяння їхньому поверненню до України. Четверта хвиля передбачає також взаємодію нової й старої еміґрації з метою утвердження світового українства як економічної, громадянської й політичної сили у світі та його дієвого впливу на розвиток нашої держави.

Уже сформовано новітні українські громадські організації в Італії, Португалії, Іспанії, США, Канаді, Греції, Болгарії, інших країнах. На серпень нинішнього року плановано провести Перший з'їзд українських громадських організацій четвертої хвилі еміґрації. Вони покликані поставити високі вимоги перед владними структурами, щоб Українська держава розв'язувала проблеми трудової міґрації й соціального захисту своїх громадян, грунтуючись на досвіді передових країн.

Україна повинна входити у світовий міґраційний процес на правовій основі. Це має стати стратегією нашої внутрішньої й зовнішньої політики. Слід нарешті, прийняти концепцію національної міґраційної політики й розробити відповідну стратегію для регулювання процесів трудової міґрації. Міґраційна політика України повинна убезпечити державу від потоків нелегальної міґрації з третіх країн та гарантувати своїм легальним міґрантам інтеґрацію у цивілізовані суспільства на правовій основі й сприяти поверненню їх до України.

Автор: Олександр ШОКАЛО

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №11/2016 №11
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Україна та Естонія домовились про технічне та фінансове співробітництво Сьогодні, 27 листопада

Мінцифри: Україна піднялася в рейтингу індексу електронної участі ООН Сьогодні, 27 листопада

В Європі вперше судитимуть дипломата з Ірану за тероризм Сьогодні, 27 листопада

Заступник Шевченка став членом наглядової ради Нацдепозитарію Вчора, 26 листопада

Профспілка "Антонова" має намір судитися через створення наглядової ради Вчора, 26 листопада

США відтермінували блокування TikTok Вчора, 26 листопада

Громадська рада Нацкомісії з тарифів хоче, аби "Нафтогаз" продавав газ на біржі  25 листопада

У Криклія заперечили інформацію про можливе звільнення: "Міністр працює" 25 листопада

Криклій може втратити крісло міністра інфраструктури – джерело 25 листопада

Новини 24 листопада: ФОПам роздадуть по 8 тисяч, українцям анулюють борги, на новорічні свята хочуть локдаун 25 листопада