Уклін вам, гуру журналістики!

Вихід у світ книги «Вчителі-наставники журналістів з Київського університету» відгукнувся кількома презентаціями. Остання з них, що відбулася в центральному офісі Національної спілки журналістів України, розчулила навіть суворих чоловіків, за плечима яких – багатотонний вантаж професійних подвигів.

Утім, авторська команда – Анатолій Горлов, Яків Гальченко, Геннадій Душейко, Віктор Корніюк, Георгій Косих, Микола Махінчук, Сергій Правденко та Михайло Сорока – під час підготовки книги до друку, мабуть, якнайменше думала про сентиментальні наслідки копіткої праці. Просто ці вельмишановні чоловіки мали справу з минулим. А пам’ять, зрозуміло, невід’ємна від сплесків чуттєвості. Хоч там які позаду іспити на духовну й фізичну міць.

Це видання – третій сеанс ушанування рідної альма-матер колективом подвижників. Кількома роками раніше народилися книжки «Уроки журналістики і життя» (про випускників 1972-го) та «Журналісти з Київського університету» (про студентів різних років).

Наставництво спадкове. Автори нової книги вже самі виростили легіони послідовників. Та й тепер, за 40 років після доби студентства, вважають за потрібне вклонитися своїм гуру. У такому свідомому, наполегливому увічненні пам’яті проглядається певне коріння. Ініціатори видання закінчили університет 1972-го, тобто за 20 років після створення факультету журналістики (до 1952-го він був відділенням філфаку). А отже, вони – майже його ровесники. Це ті шістдесятники-сімдесятники, котрим випало творити й фіксувати нову історію, що скинула панцир репресій, змила гіркоту повоєнної туги. Студенти-журналісти, підживлені вірою у власні нечувані можливості, палали прагненням – змінювати світ навколо себе на краще.

Такий запал (на жаль, не завжди зрозумілий нинішнім журналістам-початківцям) є невід’ємною складовою нашої професії. Визрівав він саме в надрах факультету.
А викладачі-наставники завжди перебували в центрі цих сакральних процесів. Виплекати в студентів жагу позитивних перетворень істотніше, ніж прищепити навички формулювання думок на папері.

І хай студенти, за Конфуцієм, на початку шляху близькі між собою, а «в процесі навчання далеко відходять одне від одного», – закладений педагогами стрижень єднатиме їх упродовж усього життя.

Після вступної глави – передісторії підготовки професіоналів (автор Михайло Сорока) – читач знайомиться зі зрізом викладацтва Інституту журналістики КНУ (саме в нього переріс колишній факультет). 184 прізвища з лаконічними оповідками розташовані за абеткою. І це – найдоцільніший принцип подання матеріалу, адже абетка є універсальним кістяком впорядкованості.

На презентації третьої книги в НСЖУ, з чого, власне, розпочалася наша розповідь, 82-річний професор Василь Яременко резюмував: «Спасибі за ваше спасибі!».

Зрештою, подяка – лейтмотив нового видання. Уміння дякувати вертає нас, зрілих, до ідеалів студентського братерства: людяності, принциповості, доброти. Хоч там як патетично це звучить.

Автор: Ольга КРАСОВСЬКА