передплата Українською | In English

№3, лютий 2012

Врятоване життя цінніше за золото!Врятоване життя цінніше за золото!

Поділитися:

«Шановна редакціє! Влітку цього року, повертаючись з відпочинку на Кінбурнській косі, я, Кравченко Олена, потрапила в надзвичайну ситуацію. Човен, на якому ми прямували до Очакова, почав тонути. У воді при сильному штормі без рятувальних жилетів опинилися понад 20 осіб.
Я швидко втомилася й почала думати про найгірше. Цієї миті до мене підплив молодий чоловік, підхопив під руку та разом зі мною подався до човна, який частково виринув з-під води. Згодом з’ясувалося, що мене врятував старший лейтенант Олександр Гавришук (на знімку), військовослужбовець зенітно-ракетної бригади ПвК «Південь» ЗС України. Дуже прошу подякувати моєму рятівникові за його героїчний вчинок. Якщо в наших Збройних Силах служать такі мужні й порядні люди, нас справді є кому захищати».

Цей лист надійшов до редакції напередодні святкування 20-річного ювілею нашого війська. Читаючи його, ще раз переконався у правильності істини: в нашому житті завжди є місце для благородних вчинків. Особливо, якщо людина керується власною совістю.

Сьогодні можна багато розмірковувати, чому так сталося, що в 80-х роках минулого століття героєм вітчизняних кіноекранів став славнозвісний Рембо та Конан-варвар. Гора м’язів, нецензурний сленг, стрілянина й багато крові. Одне слово, культ сили у його найбрутальнішому вияві. І саме відтоді якось непомітно, але «конкретно й надовго» неформальними лідерами шкільних класів і своєрідними героями нашого часу стали міцні, нахабні двієчники, які наслідували кіногероїв у всьому.

На щастя, серед нашої молоді сьогодні не бракує патріотів, котрі готові на жертовність заради свого ближнього. За прикладом далеко ходити не потрібно. Пригадаймо бо дай переможця торішнього всеукраїнського конкурсу «Герой-рятівник року» – 13-річного школяра Максима Михайлова. Цей підліток з міста Миколаєва врятував узимку своїх однокласників, що провалилися під лід.

Начальник обслуги відділення радіолокаційної розвідки бойового управління групи дивізіонів зенітно-ракетної бригади ПвК «Південь» старший лейтенант Олександр Гавришук на службі й у житті – простий та скромний. З ним і людиною, яка завдячує йому своїм життям, – Оленою Кравченко, я познайомився під час відрядження до Миколаївського гарнізону.

У біографії нашого героя немає нічого дивного. Олександр народився в місті Ковель на Волині. З дитинства мріяв про погони. Закінчив Волинський військовий ліцей, згодом – училище професійної підготовки працівників міліції, 2010 року – Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба й отримав призначення до Херсонської зенітно-ракетної бригади.

Його літня пригода не залишилася не поміченою. Управління МНС України в Миколаївській області відібрало саме його кандидатуру для участі в усеукраїнському конкурсі «Герой-рятівник року». А згодом 23-річний старший лейтенант отримав за свій благородний вчинок грамоту та грошову винагороду.

Того дня Олександр із дружиною Тетяною поверталися з весільної подорожі. Ніхто з пасажирів невеликого катера не здогадувався, які випробування на них очікують. У Дніпробузькому лимані було затишно, та, коли судно підійшло ближче до фарватеру, погодні умови різко змінилися: пориви вітру здійняли величезні хвилі.

Малогабаритний катер поступово почав набирати воду. Капітан судна прийняв рішення пришвидшити ходу, щоб скоріше дістатися берега, але це лише погіршило ситуацію. Двигун пішов під воду, заглухнув і катер почав стрімко тонути. Його перевернуло й викинуло над поверхнею води, як поплавок. Усі пасажири попадали у воду.

Кажуть, героїзм одного – це злочин іншого. У змальованій ситуації дуже дивно повівся капітан катера, проти котрого згодом порушили карну справу. Опинившись за бортом, він, не довго думаючи, поплив до берега, залишивши приголомшених і збентежених людей сам на сам зі стихією…

– Можливо, він хотів повідомити про катастрофу й покликати на допомогу. До острова було близько одного кілометра, а до Очакова – чотири, – розмірковує старший лейтенант Олександр Гавришук.

Під час аварії ніхто з пасажирів не намагався за рахунок іншого врятувати своє життя. Усі допомагали один одному, особливо батькові чотиримісячної дитини, яка також опинилася у воді.

– Моя куртка обважніла й тягла на дно, – пригадує Олена Кравченко. – Проте зняти її я не могла, оскільки трималася за бортик завширшки близько 2 сантиметрів. Якби не Олександр, я не знаю, що зі мною було б. Пам’ятаю, він мене не раз приводив до тями й увесь час підтримував за руку. Завважте, це при тім, що поруч із ним перебувала його дружина, котра також погано плавала! На щастя, все закінчилося добре…

Сам Олександр у своєму вчинку не бачить нічого героїчного. Каже, так вчинив би кожен, хто вміє плавати. Не даремно ж, навчаючись у Волинському військовому ліцеї, по декілька разів на тиждень ходив до басейну. Ось і стали в нагоді його навички…

– Про що думав, коли рятував? У воді, в екстремальних умовах найгірше – людська паніка, – каже мій співрозмовник. – Тому намагався знайти слова, щоб заспокоїти та підбадьорити переляканих людей. Гадаю, у тих умовах це було головне і, слава Богу, мені це вдалося, адже рятувальний катер підібрав нас лише через годину.

Під час розмови пролунали слова подяки й на адресу військовослужбовців військової частини острова Майський. Саме вони першими подали допомогу пасажирам катера, зігріли й нагодували промерзлих і зголоднілих людей…

Спілкуючись зі старшим лейтенантом Олександром Гавришуком та Оленою Кравченко, спіймав себе на думці, що в нашому житті завжди є місце любові та байдужості, зраді та подвигу. Водночас віру, істину, сенс життя шукає кожен і врешті знаходить сам, керуючись при цьому власною совістю. Добре, що в нашому суспільстві не перевелися справжні герої, які живуть поруч із нами й завжди готові прийти на допомогу!

Кажуть, країна сильна своїми героями, і вони, безперечно, є головним багатством нашої держави. З таких людей варто брати приклад, адже «врятоване життя цінніше за золото»!

Автор: Євген ТИЩУК

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Tetiana Yaroshenko
01.01.1970 03:00
фото
Страна должна знать своих Героев!!!

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №12/2015 №12
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Малюська: Якщо зарплату не підвищать — мене надовго не вистачить Сьогодні, 12 грудня

Новини 11 грудня: держбюджет-2020, Приватбанк, прожитковий мінімум Вчора, 11 грудня

Кабмін подав у парламент закон про неповернення Приватбанку Коломойському Вчора, 11 грудня

Молдова розглядає імпорт російського газу через Україну Вчора, 11 грудня

Підсумки «нормандської зустрічі»: чи зробив Зеленський гірше, ніж Порошенко Вчора, 11 грудня

Новини 10 грудня: транзит з РФ, ціни на газ, Фірташ Вчора, 11 грудня

Імпічмент Трампа: у США представили проект обвинувачення за двома статтями 10 грудня

Уряд Фінляндії очолила наймолодша у світі прем’єрка 10 грудня

Анатолій Лопата: Трагедія в одеському коледжі викрила слабкі місця української влади 10 грудня

В оборонний бюджет США заклали санкції проти "Північного потоку-2" і "Турецького потоку" 10 грудня