№3, лютий 2012

Круглі цифри як кістяк трагедії

25 лютого — 125 років від дня народження Леся Курбаса

До екстраординарних особистостей доля ставиться вишукано. Особливо вишуканими в неї виходять знущання. Доля перемежовує ними нечасті свої дари впродовж усього земного шляху. А потім увінчує підопічного посмертними лаврами – втіхою доволі сумнівною.

Лесь (Олександр-Зенон) Курбас винахідливими ударами долі був ситий за життя, фінальними акордами якого стали наклепи, арешт, заслання на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу, Соловки, розстріл. Реформатор українського театру, режисер, актор, драматург, філософ, поліглот, чи уявляв він у розквіті літ міру невдячності, якою згодом оплатяться його діяння? Чи передбачав їхню фатальну безглуздість?..

Цього року спостерігаємо дивний збіг круглих дат, які відлунюють світло й трагізм Курбасового життя.

Близько 105 років тому, 1907-го, за 20 років після народження, галицький парубок із самбірської акторської родини, випускник Тернопільської гімназії, вступив до Віденського університету. Там, а пізніше й у Львівському університеті, Курбас виховав у собі істинного фаната сценічної творчості. Майбутні плоди безневинної юнацької пристрасті – перетворення українського театру на європейський, естетський, відкритий для світової драматургії.

100 років тому, 1912-го, усвідомивши для себе пріоритетність сценічного мистецтва, Курбас створив театр «Руська бесіда».

Майже 95 років тому, в 1917-му, нове його дітище на столичній Прорізній дістало назву – Молодий театр.

Народжене Курбасом Мистецьке об’єднання «Березіль» у Києві (1922) також святкує ювілей – 90-й.

А восени виповнюється 75 років розв’язки цієї рельєфної історії буття – страти на Соловках у 1937-му.

За двадцять років по тому, 1957-го, тобто 55 років тому, видатного театрального революціонера посмертно реабілітували.

І ось – свіжа дата. У 2002-му, 10 років тому, за кілька кроків від Молодого театру на тій самій Прорізній, у скверику біля капітальної «сталінки» Метробуду, ставши пам’ятником (скульптор Микола Рапай, архітектор В’ячеслав Дормидонтов), Курбас нарешті знайшов відносний спокій. Реформатор, вилитий із бронзи, поставно розмістився на стільці та з цікавістю вдивляється в нову добу – в час, коли мистецтво традиційно пробиває собі дорогу крізь товщу нехлюйства, а доля, як завжди, винаходить нетривіальні тортури для своїх обранців.

Автор: Ольга КЛЕЙМЕНОВА

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Сьогодні, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Сьогодні, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Сьогодні, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Сьогодні, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Сьогодні, 28 березня

Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України Сьогодні, 28 березня

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Сьогодні, 28 березня

ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців Вчора, 27 березня

Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України Вчора, 27 березня

Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО Вчора, 27 березня