передплата Українською | In English

№3, лютий 2012

Круглі цифри як кістяк трагедії

Поділитися:

25 лютого — 125 років від дня народження Леся Курбаса

До екстраординарних особистостей доля ставиться вишукано. Особливо вишуканими в неї виходять знущання. Доля перемежовує ними нечасті свої дари впродовж усього земного шляху. А потім увінчує підопічного посмертними лаврами – втіхою доволі сумнівною.

Лесь (Олександр-Зенон) Курбас винахідливими ударами долі був ситий за життя, фінальними акордами якого стали наклепи, арешт, заслання на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу, Соловки, розстріл. Реформатор українського театру, режисер, актор, драматург, філософ, поліглот, чи уявляв він у розквіті літ міру невдячності, якою згодом оплатяться його діяння? Чи передбачав їхню фатальну безглуздість?..

Цього року спостерігаємо дивний збіг круглих дат, які відлунюють світло й трагізм Курбасового життя.

Близько 105 років тому, 1907-го, за 20 років після народження, галицький парубок із самбірської акторської родини, випускник Тернопільської гімназії, вступив до Віденського університету. Там, а пізніше й у Львівському університеті, Курбас виховав у собі істинного фаната сценічної творчості. Майбутні плоди безневинної юнацької пристрасті – перетворення українського театру на європейський, естетський, відкритий для світової драматургії.

100 років тому, 1912-го, усвідомивши для себе пріоритетність сценічного мистецтва, Курбас створив театр «Руська бесіда».

Майже 95 років тому, в 1917-му, нове його дітище на столичній Прорізній дістало назву – Молодий театр.

Народжене Курбасом Мистецьке об’єднання «Березіль» у Києві (1922) також святкує ювілей – 90-й.

А восени виповнюється 75 років розв’язки цієї рельєфної історії буття – страти на Соловках у 1937-му.

За двадцять років по тому, 1957-го, тобто 55 років тому, видатного театрального революціонера посмертно реабілітували.

І ось – свіжа дата. У 2002-му, 10 років тому, за кілька кроків від Молодого театру на тій самій Прорізній, у скверику біля капітальної «сталінки» Метробуду, ставши пам’ятником (скульптор Микола Рапай, архітектор В’ячеслав Дормидонтов), Курбас нарешті знайшов відносний спокій. Реформатор, вилитий із бронзи, поставно розмістився на стільці та з цікавістю вдивляється в нову добу – в час, коли мистецтво традиційно пробиває собі дорогу крізь товщу нехлюйства, а доля, як завжди, винаходить нетривіальні тортури для своїх обранців.

Автор: Ольга КЛЕЙМЕНОВА

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Зеленський підписав закон про відновлення конкурсного відбору на держслужбу Сьогодні, 04 березня

Україна чекає на офіційне вибачення прем’єра Словаччини через жарт про Закарпаття Вчора, 03 березня

Ексміністру вручили підозру у викраденні керівника "Нафтогазвидобування" – джерело Вчора, 03 березня

"Немає Європи без України": в Мішеля помітили продовження політики Туска Вчора, 03 березня

Зеленський: будівництво газопроводу в обхід України - питання безпеки всієї Європи Вчора, 03 березня

Посли ЄС продовжили санкції проти оточення Януковича, Арбузов і Табачник виключені зі списку Вчора, 03 березня

Новини 2 березня: запаси вугілля повертаються в норму, інвесторам дали податкові пільги  Вчора, 03 березня

Перегляд програми МВФ для України можуть перенести на 3-4 квартал – прогноз Bank of America 02 березня

Україна в 2020 році стала третім найбільшим постачальником курятини в ЄС 02 березня

Уряд хоче боротися з нелегальними АЗС "на місцях" 02 березня