Володимир ЧАЙКА: «Мій обов’язок – чесно й самовіддано служити територіальній громаді»

Про таких, як він, кажуть: масштабна постать. Без манії величі. Але з гідністю. Про таких також кажуть: людина на своєму місці, професіонал вищого ґатунку. Судіть самі, за 45 років трудового стажу пройшов усі щаблі сходження – від робітника, службовця до голови обласної ради, мера великого обласного міста.
Сьогодні його шлях навряд чи можна назвати типовим, і, мабуть, саме в цьому унікальному та цінному досвіді – таємниця успіху й популярності кандидата технічних наук, заслуженого працівника соціальної сфери України, міського голови Миколаєва Володимира ЧАЙКИ.

– Шановний Володимире Дмитровичу, вас уже вчетверте поспіль мешканці Миколаєва обирають на посаду міського голови, а це, безперечно, свідчення довіри людей. Що, на вашу думку, є основним здобутком вашої команди? Чим пишаєтеся та з якими труднощами стикнулися за цей період?

Володимир ЧАЙКА народився 5 жовтня 1948 року в місті Бериславі Херсонської області. Згодом родина переїхала жити до Миколаєва. 1976 року Володимир Дмитрович закінчив Миколаївський кораблебудівний інститут, а 1986-го захистив дисертацію в Київському інженерно-будівельному інституті, здобувши ступінь кандидата технічних наук.

У 1966–1971 роках працював на ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара», потім – на заводі «Дормашина». Після служби в армії повернувся на завод «Дормашина», де був обраний головою профспілкового комітету. З 1979 року – завідувач квартирного відділу міськвиконкому, з 1985-го – заступник голови Корабельного райвиконкому. А в жовтні 1987 року став заступником голови Миколаївського міськвиконкому. Того ж року брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, був відряджений на будівництво житла для переселенців із зони відчуження.

У 1991-му очолив Миколаївське обласне управління Пенсійного фонду, де розробив нову методику обліку пенсіонерів і виплати пенсій, засновану на комп’ютерних технологіях. У 1994-му обраний депутатом, а потім і головою Миколаївської облради.

Особисті й професійні якості Володимира Чайки було враховано під час призначення на дипломатичну роботу радником консула Посольства України в Азербайджані. З 1998 року – заступник міського голови з економіки й зовнішніх зв’язків. З 1999 по 2000 рік працював керівником Миколаївського відділення ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України». У 2000 році обраний Миколаївським міським головою, переобраний у 2002, 2006 та 2010 роках.

Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів й іншими державними нагородами. У березні 2007 року став переможцем Всеукраїнського конкурсу «Людина року» в номінації «Міський голова року». Заслужений працівник соціальної сфери України. Одружений, має сина та доньку. Хобі – гра у футбол, полювання.

– Ці роки були непростими особисто для мене. Довелося докласти чимало зусиль, щоб сформувати дієву та ефективну модель взаємодії всіх гілок влади. Проте сьогодні нам справді є чим пишатися. Завдяки виваженій бюджетній політиці міської ради та її виконавчих органів Миколаїв останні 10 років стабільно розвивається. Міський бюджет не має боргів по запозиченнях. Як наслідок місто рік у рік підтверджує довгостроковий кредитний рейтинг на рівні «uaBBB» за Національною рейтинговою шкалою, вперше отриманий 2006 року. Відтоді невпинно зростають доходи міського бюджету. Лише за останні роки через вплив світової фінансової кризи ця динаміка трохи вповільнилася.

Упевнений поступ миколаївської громади був помічений на міжнародному рівні. 2008 року на І Міжнародному форумі «Мегаполис: ХХІ век», організованому Міжнародною асамблеєю столиць та великих міст, Миколаїв отримав диплом найкращого міста СНД у номінації «За ефективну реалізацію програм соціального й економічного розвитку».

Важливо й те, що реформування найскладнішої галузі – житлово-комунального господарства – відбувається в Миколаєві поступово, без застосування так званої шокової терапії. Завдяки відповідальності депутатського корпусу та послідовній роботі в цьому напрямі департаменту ЖКГ стали можливими вагомі досягнення та позитивні зрушення.

У місті вживають заходів з упровадження енергозбережних технологій. 2010 року відкрили когенераційну електростанцію, що дає змогу знизити собівартість електроенергії у понад 2,5 разу.

Значною подією стало затвердження міськрадою в червні 2009 року Генерального плану Миколаєва. Це документ стратегічного розвитку міста на десятки років, і саме він сприяв стрімкому розвою архітектурно-будівельної галузі обласного центру.

Переконаний: мій обов’язок – чесно й самовіддано служити територіальній громаді, а люди розберуться, хто чого вартий.

– Я наведу факти, а ви судить самі. Напередодні 20-ї річниці незалежності України в Миколаєві відбулися дві знакові події: у Корабельному районі відкрили відремонтовану об’їзну дорогу, а на ПАО «Чорноморський суднобудівний завод» спустили на воду великий морозильний траулер-рибозавод «Генерал Трошев», побудований для Преображенської бази тралового флоту Росії. Проектна швидкість траулера – 14,3 вузла, водотоннажність – 5715 тонн. Це перший із чотирьох траулерів, з якого ми поновлюємо будівництво цього виду суден. Наступне судно також буде побудовано для Преображенської бази тралового флоту Росії. Стосовно інших ведуться переговори з потенційними замовниками…

А торік у травні на цьому ж заводі Президент України Віктор Янукович узяв участь у закладанні головного корабля класу корвет проекту 58250 для ВМС України. Головний корабель планується передати замовникові вже 2016 року.

Також торік Миколаївським суднобудівним заводом «Океан» із сухого доку виведено перший головний буксир-штовхач. Триває будівництво ще шістьох багатофункціональних буксирів. Минулорічного серпня після ремонту із заводу «Океан» виведено танкер «HS CENTURY». Це, до речі, вже четвертий танкер Новоросійського пароплавства, переданий замовникові після ремонту. На лінії середньовантажного суднобудування завершується будівництво теплохода «Вектис Айсле». Тут-таки виставлено на стапель для ремонту буксир «Докер». Почалися заміна й встановлення протекторного захисту, ремонт насадки. Отже, можна дійти висновку, що позитивні зрушення в суднобудівний галузі Миколаєва набирають обертів, і це дуже добре!

– Нині, на жаль, ні. Але хотілося б, щоб до бюджету більше надходило коштів саме від виробництва. Багато що зруйновано в середині 1990-х. Але якщо хтось думав, що Миколаїв так і залишиться закритим містом і не матиме жодних перспектив, то він помилявся. Звісно, ми нині з прикрістю дивимося документальну хроніку, коли наш «Варяг» китайці привели до бойового розрахунку і цей корабель нині долає простори Світового океану!

Через економічну кризу в цій сфері ми не можемо повністю розкрити свій потенціал, і сьогодні від суднобудування до бюджету міста отримуємо приблизно 3–4 відсотки, хоча колись отримували 70.

Але при цьому до нас прийшов із інвестиціями російський бізнес, який приватизував ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», що стабільно працює і нарощує обсяги виробництва. Чудово працює французька команда «Президент». Чималі інвестиції також отримуємо від Миколаївського пивзаводу, котрий, до речі, входить до п’ятірки найкращих в Україні.

Сьогодні в нашому місті діють понад 70 філій банків. А такі підприємства, як ДП «Дельта-лоцман», ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект», ТОВ СП «НІБУЛОН», ПАТ «Миколаївобленерго», миколаївське відділення ВАТ «САН ІНБЕВ Україна», ДП «Миколаївський морський торговельний порт», спеціалізований морський порт «Октябрьск», ТОВ «МГЗ», ТОВ СЦ «Металург», ПАТ «Миколаївгаз» та інші, є головними бюджетоутворювальними підприємствами нашого міста. Їхні продукція й послуги відомі далеко за межами України.

– Сформували інвестиційний портфель, до складу якого ввійшов 31 проект, що їх надали зацікавлені організації всіх форм власності. Запропоноване стосується вкрай важливих сфер життєдіяльності міста й спрямовано на покращання умов життя городян.

За даними статистики, надходження прямих іноземних інвестицій у першому півріччі 2011 року з наростаючим підсумком сягнули 167,2 мільйона доларів США. Торік у Миколаєві вже реалізовано низку важливих інфраструктурних проектів. Так, введено в експлуатацію цех із виробництва тріски потужністю 120,5 тисячі кубометрів на рік (ТОВ «АЙ-СІ-ЕЛ Україна»), пересипну станцію площею 571 квадратний метр (ТОВ «Грінтур-Екс»), перевантажувальний комплекс потужністю 1,2 мільйона тонн вантажу на рік (ТОВ «Дунайська судноплавно-стівідорна компанія»), перевантажувальний комплекс потужністю 250 тисяч тонн вантажу на рік (ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот»).

Окрім того, сьогодні на різних стадіях впровадження – ще кілька важливих для міста інвестиційних проектів. Так, з 2006 року виконавчий комітет Миколаївської міськради проводить роботу з реалізації проекту «Модернізація систем водопостачання та водовідведення
м. Миколаєва». Вивчено систему водопостачання та водовідведення міста, сформульовано пропозиції Європейському інвестиційному банку (ЄІБ) щодо фінансування проекту. Його загальна вартість – 31,08 мільйона євро. У лютому 2010 року між ЄІБ та Міністерством житлово-комунального господарства України підписано фінансову угоду про реалізацію проекту. Однак через те, що фінансову угоду не ратифіковано Верховною Радою, МКП «Миколаївводоканал» так і не зміг, на жаль, розпочати реалізацію цього проекту.

Нині необхідно переукласти фінансову угоду, внісши до неї технічні зміни. Згідно з новим Бюджетним кодексом ратифікація такого фінансового документа парламентом не потрібна, тому фінансування проекту має розпочатися вже цього року.

Хочу акцентувати увагу й на тому, що для налагодження плідної співпраці органів влади з підприємцями міста створено 11 міських галузевих рад підприємців.

Завдяки цьому лише за останні роки в Миколаєві відкрито понад 7000 об’єктів сфери послуг, відпочинку, розваг, спорту, виробництва, на яких створено понад 35 тисяч робочих місць. У нашому місті також працюють 22 ринки з понад 15 тисячами торгових місць. Створено новий оптово-роздрібний ринок і відкрито 6 торговельних комплексів.

Отже, все це сприяє тому, що в Миколаєві є соціальна та економічна стабільність, а люди відчувають перспективу розвитку міста…

– Наявна міська програма розвитку електротранспорту базувалася на державній програмі розвитку електротранспорту. Закупівля трамваїв і тролейбусів на 50 відсотків фінансувалася державою, ще на 50 відсотків – місцевим бюджетом. Нині фінансування на рівні держави призупинене. У 2007–2008 роках ми придбали 10 трамваїв і тролейбусів, і є потреба ще оновлювати парк у такому ж обсязі. На жаль, без участі державної програми місто не має змоги купувати електротранспорт.

Є ще проблема, пов’язана з поверненням нам трьох тролейбусів зі Львівського автозаводу, за які ми за державною програмою розвитку електротранспорту внесли з міського бюджету свої 50 відсотків вартості, а держава – ні. Ми додатково перерахували 3 мільйони 60 тисяч гривень, щоб бодай три тролейбуси нам віддали, але досі ця проблема залишається.

Робимо все можливе й неможливе для підвищення ефективності виробничої діяльності КП «Миколаївелектротранс», збільшення кількості його рухомого складу.

Наприклад, із метою скорочення витрат на підприємстві провели реорганізацію підрозділів, відновили роботу вагоноремонтних майстерень, де проводиться середній та капітальний ремонт рухомого складу. Завдяки цьому додатково випустили на лінію 10 оновлених тролейбусів та 2 трамваї.

– Вважаю, так. Є керованість, бюджет в одних руках. Я бачу, як «страждає» мій друг мер Херсона. Там є дві районні ради. Окрім дорадчого голосу, якихось істотних повноважень вони не мають, але зашкодити, створити видимість розв’язання проблем можуть, тим самим гальмуючи розвиток міста…

– Гадаю, мажоритарна. Адже вона передбачає звітність, близькість до виборців. Секретар ради дав доручення – депутат приніс звіт. Сьогодні як я можу вплинути на депутата, якщо він не виконує своїх депутатських повноважень, не допомагає людям? І ще цей безглуздий імперативний мандат, коли лідери фракції вирішують за всіх!.. Та ми згодні, щоб було хоча б 50 на 50: половину висуває партія за списком, а половину обирають за мажоритарною системою. Отже, врешті, й змішана підійде…

– Дякую за змістовну розмову.　

Вів розмову Євген ТИЩУК.
Фото автора.