передплата Українською | In English

№15, серпень 2011

Парад бронетехнікиПарад бронетехніки

Поділитися:

Хутір Шампань, вулиця Пролетарська. І місцями бойової слави

«Бургундия, Нормандия, Шампань или Прованс»..? – ці слова з однієї з пісень мушкетера Д’Артаньяна відомі багатьом людям. Але мало хто знає, що Михайло Боярський мав на увазі не одну із земель Франції, а хутір Шампань Звенигородського району Черкаської області (жарт).
А це вже цілком серйозно. У Шампані мешкають дуже працьовиті люди, самовіддані й цікаві до всього, хоч що візьми: вирощування смачних яблук, лісових горіхів, переобладнання автівок для полювання, військово-патріотичне виховання молоді. Усе це вони роблять дуже відповідально та з душею.

Хутір із загадковою назвою Шампань оповитий легендами. Тепер до них додалася ще й інформація про музей під відкритим небом і екстремальний відпочинок – катання на броньовиках та іншій військовій техніці.

Село Шампань виникло на місці колишнього господарства поміщика Павла Енгельгардта, того самого, який дав «путівку в життя» Тарасові Шевченку. Неподалік на хуторі мешкав поляк на прізвище Шампанський, який управляв маєтком. З часом місцеві жителі почали поміж собою називати цей хутір Шампанівкою, Шампанією або просто Шампанню. Після Жовтневої революції назва Шампань не змінилася.

Ще одну версію походження назви хутора розповідають літні мешканці, мовляв, колись тут жила збідніла поміщиця, яка шепелявила. У відповідь на пропозицію допомогти вона відповідала: «Не треба, я шама, пані». І остання версія виникнення екзотичної для українського села назви пов’язана із французькими військовополоненими, які мешкали тут після війни 1812 року. Версій багато, але назва залишається незмінною.

Хутір Шампань за всіма мірками невеличкий. Його перетинає лише одна вулиця з не менш забутою назвою – Пролетарська, на якій частина будинків (їх загалом 36) порожні. В Шампані немає ні клубу, ні магазинів, ні сільради. За покупками шампанці ходять до сусідніх Моринців, Шевченкового чи Будища. Кажуть, село давно померло б, як це останнім часом трапляється з багатьма іншими малими хуторами, якби поряд не було Шевченкового – батьківщини Тараса Григоровича, де діє музей-заповідник поета. Завдяки цьому через Шампань свого часу проклали асфальтовану дорогу, якою їздять туристи. Відтепер вони зупиняються й у Шампані.

Нині славу хутору здобули брати Олег та Руслан Бойки. Вони давно захопилися ідеєю створити в рідному хуторі музей військової слави під відкритим небом. І ось нещодавно мрія збулася. На власному подвір'ї братів Бойків розташувалася майже справжня військова база. У мілітарі-колекції два броньовики, два ракетовози і військові вантажівки. Також в експозиції, створеній братами, є зброя часів Великої Вітчизняної війни: автомати, гвинтівки, а також каски й інші речі, що нагадують про велику битву. На них можна не лише подивитися, й потримати в руках.

На таке незвичне хобі братів надихнуло героїчне минуле старшого з них, Олега – ветерана Афганістану. З тієї війни він привіз багато нагород та нашпиговане осколками тіло, що й досі нагадує про себе болем у ногах. А на запитання, для чого вони відкрили музей, організатори експозиції відповідають: «Хочемо наочно показати дітям і молоді, що таке військо, армійська техніка, розповісти, як захищають Батьківщину, що таке патріотизм».

Але головне, що вирізняє музей у Шампані серед багатьох схожих, – уся експонована тут техніка на ходу. Щоб машини не простоювали та не вкривалися іржею, Олег і Руслан відремонтували їх і влаштовують для сусідів і гостей прогулянки історичними маршрутами. Проте подорожують брати нечасто. Кажуть – дорого. Адже на 100 кілометрів один лиш броньовик споживає понад 60 літрів пального.

Гордість колекції братів Бойків – старенький «ГАЗ». Чоловіки жартівливо називають його «Шарапов» на згадку про автобус, який знімався в легендарній стрічці «Місце зустрічі змінити не можна». Незабаром колекцію музею також поповнять танк Т-34 та німецький транспортер часів Другої світової, із гордістю розповідають власники. Єдине, що їх непокоїть, – для всієї техніки на їхньому подвір’ї бракує місця. Тому вони вже почали шукати нову ділянку під музей. Адже справа дуже потрібна й важлива у виконанні педагогічних і навчально-виховних завдань. Музей став центром військово-патріотичного виховання учнів. Брати Бойки організовують всі заходи, пов’язані з проведенням військових свят.

Наприклад, святкування Дня прикордонника вилилося у велелюдне і яскраве дійство за підтримки районної організації Української спілки ветеранів Афганістану та колишнього воїна-інтернаціоналіста, власника підприємства «Шампаньтранс» Олега Бойка у Звенигороді. Присутні мешканці та гості міста були приємно вражені побаченим. Для них справжнім сюрпризом став парад бронетехніки із Шампані. Вразила й почесна варта біля пам’ятного знака загиблим воїнам-інтернаціоналістам, убрана у військові однострої прикордонників різних часів, і виступ духового оркестру Оршанецького навчального центру Державної прикордонної служби.

По закінченні мітингу прикордонники пройшли урочистим парадом центральною вулицею міста й поклали квіти до підніжжя пам’ятника Тарасу Шевченку. Але святкування Дня прикордонника на цьому не завершилося. Разом із бронетехнікою всі учасники свята вирушили до села Легедзине, де також ушанували пам’ять загиблих прикордонників у жорстоких боях Великої Вітчизняної війни.

«Укотре, завдяки підтримці районної ради та адміністрації, міської ради ми маємо можливість гідно вшанувати пам’ять загиблих і віддати належні почесті живим заслуженим землякам. А тому від імені організаторів свята – Звенигородської та Уманської організацій Української спілки ветеранів Афганістану, висловлюю глибоку подяку за всебічну допомогу, до якої, безперечно, вагомо долучилися й працівники районного Будинку культури, Звенигородська школа-інтернат, підприємство «Шампаньтранс», Оршанецький навчальний центр Державної прикордонної служби й багато небайдужих звенигородчан», – наголосив голова районної організації Української спілки ветеранів Афганістану Олександр Антонюк.

Свято завершилося куштуванням справжньої армійської каші для всіх бажаючих. Це ще одна добра традиція, яку започаткували шампанці. 

Фото з архіву Олега та Руслана Бойків.

Автор: Сергій ДУБРОВІН

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №11/2016 №11
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Україна та Естонія домовились про технічне та фінансове співробітництво Сьогодні, 27 листопада

Мінцифри: Україна піднялася в рейтингу індексу електронної участі ООН Сьогодні, 27 листопада

В Європі вперше судитимуть дипломата з Ірану за тероризм Сьогодні, 27 листопада

Заступник Шевченка став членом наглядової ради Нацдепозитарію Вчора, 26 листопада

Профспілка "Антонова" має намір судитися через створення наглядової ради Вчора, 26 листопада

США відтермінували блокування TikTok Вчора, 26 листопада

Громадська рада Нацкомісії з тарифів хоче, аби "Нафтогаз" продавав газ на біржі  25 листопада

У Криклія заперечили інформацію про можливе звільнення: "Міністр працює" 25 листопада

Криклій може втратити крісло міністра інфраструктури – джерело 25 листопада

Новини 24 листопада: ФОПам роздадуть по 8 тисяч, українцям анулюють борги, на новорічні свята хочуть локдаун 25 листопада