передплата Українською | In English

№9, травень 2011

Баланс не гріє

Поділитися:

Третій рік поспіль у квартирах мешканців військового містечка «Дальник-7», що на Одещині, стовпчик термометра взимку піднімається трохи вище за нульову позначку. Щоб зігрітися, люди вимушені вдягати теплі речі, валянки, вмикати електричні прилади та саморобні газові конвектори, порушуючи, звісно, правила пожежної безпеки. До чого це може призвести, усім відомо, адже прикладів вибуху газових балонів і пожеж, на жаль, вистачає...

«Дальник-7»: «Обридло мерзнути!»

«Просимо вас провести журналістське розслідування наших проблем, – пишуть мешканці військового містечка «Дальник-7». – На території частини проживають 14 сімей, громадяни віком від 30 до 60 років. Це сім’ї військовослужбовців запасу та у відставці, їхні вдови з дітьми та онуками. Ми вже не раз писали до органів виконавчої влади. Особливо нестерпним стало життя з часу передачі нашого містечка до однієї з військових частин. Унаслідок цього ми були позбавлені котельні та опалення будинків... Низький рівень якості теплопостачання позначається на нашому житті, а передусім – на здоров’ї наших дітей!

Головне прохання до вас: допомогти розібратися, чи можемо ми сподіватися на розв’язання наших проблем з боку військової частини, а також квартирно-експлуатаційного відділу Одеси, куди ми не раз зверталися з цього приводу, але відповіді так і не отримали».

Автомобілем дістаюся Овідіопольського району Одеської області, де й розташоване військове містечко «Дальник-7». Мене зустрічає голова житлового комітету, старший прапорщик у відставці Володимир Дячина.

– Не буду голослівним: просто подивіться на нашу котельню, точніше на те, що від неї залишилося, – розпочинає він.

За парканом військової частини – купа каміння, наче після вибуху авіаційної бомби, заіржавілий бак, колючий дріт і сміття... Утім, за актом прийому–передачі казармено-житлового фонду від 25 квітня 2007 року, з яким мене відразу ознайомлюють, котельня існує.

– Ми не раз зверталися до командування частини із проханням пояснити, куди поділася котельня, чому у квартирах холодно, – пояснює В. Дячина. – Проте ці звернення ігнорують. Отже, нам терпець увірвався, й ми написали листа Президентові України, до військової прокуратури та до вашого видання. Дякуємо, що відгукнулися.

Поки йдемо до житлових будинків, розташованих неподалік, мій провідник, який присвятив збройним силам 25 років життя, розповідає історію їхнього військового містечка.

На початку 50-х років минулого сторіччя на сьомому кілометрі Овідіопольської дороги з’явився радіоцентр вузла зв’язку корпусу ППО, а згодом – і військове містечко. Служити поблизу Одеси було почесно, але, правду кажучи, й складно: постійні бойові чергування, комісії, перевірки...

1989 року з дозволу командира частини (на той час ним був полковник Віталій Курочка. – Авт.) для підтримання території житлової зони в належному стані на зборах мешканців було вирішено розподілити землю навколо будівель, висадити фруктові дерева, облаштувати город. 1995 року офіцери та прапорщики містечка отримали ордери на свої квартири, а вже у 2000-му приватизували їх, тож були зняті з черги на одержання житла в Одесі. Саме тоді, відчувши себе справжніми господарями, люди почали впорядковувати територію, капітально відремонтували квартири, побудували гаражі й господарські споруди. Та насолоджуватися нормальним життям судилося недовго. У зв’язку з реформуванням збройних сил «Дальник-7» передавали від однієї військової частини до іншої. Наслідком цього стали постійні відключення електроенергії, тепла та води в оселях військових відставників. Що ж залишалося їм робити?

Щоб не ремонтувати теплотраси, позбавилися й котельні?

Для з’ясування подробиць вирушаю до окремого полку зв’язку Повітряного командування «Південь», на балансі якого й перебуває згадане містечко.

– Котельня тут не працює вже чотири роки, – пояснює заступник командира частини з тилу підполковник Олександр Кухарський. – Було пошкоджено теплотрасу, її потрібно було лагодити, а грошей на ремонт катма... Та й узагалі ці об’єкти перебувають на балансі КЕВ міста Одеси.

– Гаразд, а за комунальні послуги мешканці сплачують вам чи КЕВ? – цікавлюся в підполковника Кухарського.

– Звісно, нам. Проте це мізерна сума, до того ж серед мешканців військового містечка чимало неплатників. А днями мені телефонували з КЕВ Одеси й повідомили, що вже є відповідне рішення Авангардівської сільської ради. Отже, сподіваюся, що військове містечко перейде до їхньої комунальної власності. Командування цілком підтримує цю ініціативу, хоча, зрозуміло, на це потрібен час...

Щоб знайти відповідь на запитання, як все-таки «зникла» котельня військового містечка, звертаюся до КЕВ міста Одеси.

– Це не є таємницею, – відповідає заступник начальника КЕВ – головний інженер підполковник Сергій Гаврилюк. І показує лист (від 01.09.2010 року № 1262) командира частини полковника Вадима Лабунця, в якому той просить дозволу начальника КЕВ міста Одеси здати вугільні котли на склад КЕВ і демонтувати обладнання й труби опалення будівлі № 9 складу-котельні. Мотивує це тим, що з осені 2008 року мешканці двох житлових будинків № 3 та № 4, для обігріву яких котельня використовувалася, «відмовилися від опалення» (?), обладнавши свої квартири електричними приладами...

Цікавлюся: а те, що мешканці військового містечка нічого не знають про їхню нібито згоду «відмовитися від опалення», це взагалі по-людськи?

– Звісно, ні, – продовжує підполковник С. Гаврилюк. – Але це вже питання не до нас. Ми робимо все можливе в межах бюджетного фінансування, аби покращити стан казармено-житлового фонду, який перебуває на нашому балансі...

Пояснює прокуратура

Для остаточного з’ясування ситуації довелося звернутися до військової прокуратури Південного регіону України. А там пояснили, що відповідно до Закону «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» «військове майно закріплюється за військовими частинами ЗС України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті)». Згідно ж з Інструкцією «Про порядок дій та вжиття заходів щодо недопущення самовільного захоплення, незаконного вилучення земель оборони або нерухомого військового майна», затвердженою наказом міністра оборони України, саме командири військових частин зобов’язані організувати експлуатацію, збереження й використання за призначенням казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, наданих для розквартирування військових частин і підрозділів.

– Якщо жителям справді створюють неналежні умови для проживання, вони мають право подати позови до суду на посадовців, які вчиняють такі дії... Також можуть звернутися зі скаргою до військової прокуратури Одеського гарнізону у зв’язку з порушенням командиром частини Закону «Про звернення громадян», – коментує ситуацію старший помічник військового прокурора Південного регіону України полковник юстиції Едуард Плешко.

Отже, хоч як крути, а в тих військових частинах, де командир на своєму місці, проблеми намагаються розв’язати. Але, звісно, простіше списати котельню та обладнання, як це зробили в окремому полку зв’язку. Мабуть, на погляд командира частини, «немає котельні – немає проблеми». Та, виявляється, все навпаки.

– Ми зверталися до полковника В. Лабунця з листом, де погоджувалися відмовитися від надання послуг теплопостачання, але тільки за умови заміни трансформатора потужністю 69 кВт на трансформатор потужністю 200 кВт і підключення військового містечка до надійних електромереж, а також зменшення тарифів до рівня норм для сільської місцевості. Проте жодну з пропозицій не було розглянуто. Тим часом котельня зникла, – розповідає голова житлового комітету В. Дячина.

Проблема, про яку йдеться, не обмежується «Дальником-7». Вона потребує розв’язання на державному рівні. Адже сьогодні тільки на Одещині понад 100 військових містечок, та лише чверть із них планують передати місцевим органам влади. У більшості мешкають люди, які віддали Батьківщині та армії свої найкращі роки. Невже вони не заслуговують жити по-людськи? Хіба держава не гарантувала їм цього? Дуже не хотілося б, аби ці запитання залишилися риторичними...

Однак вони виникають: чи сама по собі передача військового містечка на баланс селищної ради розв’яже проблему тепла в оселях? хто саме – селищна рада чи КЕВ міста Одеси береться запустити в експлуатацію котельню або/і замінити електротрансформатор на потужніший? Найпростіше «обігріти» людей на папері, а насправді знову обманути їхні очікування тепла та дієвої влади.

Автор: Євген ТИЩУК

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №15/2016 №15
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

«Оцінювальная мафія» збирає гроші для просування законопроекту № 2047 Вчора, 14 жовтня

Могеріні назвала задовільними плани Києва щодо Донбасу і реформ Вчора, 14 жовтня

У Жеваго заявили, що жодних "юридичних повідомлень" він не отримував Вчора, 14 жовтня

Новини 11 жовтня: про іноземців на ринку землі, нову посаду Вітренка, тіньову економіку 12 жовтня

Зеленський підписав один з ключових законів для "промислового безвізу" з ЄС 11 жовтня

ЄС обговорить відповідь на дії Туреччини в Сирії, можливі санкції 11 жовтня

Розкрадання мільйонів з "Укрзалізниці": Суд заарештував майно екс-депутата Іщенка 11 жовтня

Прем’єри Ірландії і Британії заявили про позитив щодо Brexit: угода можлива до 31 жовтня 11 жовтня

Фаріон: Українці програють через те, що постійно орієнтуються на чужинця 11 жовтня

Болгарія підписала угоду з Грецією для скорочення повної газової залежності від РФ 10 жовтня