передплата Українською | In English

№7, квітень 2011

Андрій ШИШАЦЬКИЙ, голова Донецької обласної ради: «Від професіоналізму еліти залежать шлях розвитку та якість життя»Андрій ШИШАЦЬКИЙ, голова Донецької обласної ради: «Від професіоналізму еліти залежать шлях розвитку та якість життя»

Поділитися:

За підсумками виборів минулого року Донецька обласна рада оновилася на 60 відсотків. Сьогодні серед депутатів – як досвідчені народні обранці кількох скликань, так і ті, кого можна назвати новачками. Переважна більшість депутатів мають досвід керівництва підприємствами, організаціями, органами місцевого самоврядування чи державними установами. Впадає в око насамперед те, що в облраді припинилися політичні баталії та з’явилася максимальна конкретика у словах і справах. Про актуальні проблеми мешканців області, про те, яким шляхом, якими силами та з чиєю допомогою облрада збирається їх розв’язувати, ми розмовляли з її головою Андрієм ШИШАЦЬКИМ.

– Андрію Володимировичу, в обласній раді нового скликання зросла кількість постійних депутатських комісій. Чи означає це, що депутати збираються впливати на всі сфери життя краю?

– Кількісний склад ради збільшився зі 150 до 180 депутатів, тому ми вирішили збільшити й кількість комісій. У попередньому скликанні зовнішньоекономічною діяльністю, залученням інвестицій і комунальним майном займалася одна комісія, тепер вирішення цих питань розділили й вони в компетенції двох комісій. А щодо впливу на всі сфери, то це справді так. Тому що програма соціально-економічного розвитку області, яку затверджує рада, всебічно охоплює життя регіону. Тож прагнемо брати участь у всьому, що є значущим для області, наприклад, в економіці чи соціальній політиці. Це вже ознаки розвитку місцевого самоврядування.

Сказати, що сил вистачає на все, було б перебільшенням. Адже всім потрібно займатися професійно, мати чіткі, зрозумілі цілі. Але сьогодні, на жаль, місцеве самоврядування в багатьох питаннях справді дещо аморфне. Щодо сил кадрових, то наведу такий приклад. Під час приїзду до Донецька делегації Законодавчих зборів Ростовської області наші колеги розповіли про організацію своєї роботи. У них 50 депутатів, у кожного є штатний помічник. Крім того, голови комісій працюють на постійній основі. Цей представницький орган має право законодавчої ініціативи. У сусідів треба вчитися. Особливо нині, адже передбачається, що слідом за адміністративною реформою центральної влади та виконавчої влади на місцях у нас реформуватимуть місцеве самоврядування. Причому, сподіваюся, все буде спрямовано на його розвиток.

– В обласній раді переважна більшість депутатів – члени Партії регіонів. Як складаються ваші стосунки з представниками інших фракцій – Комуністичної партії, «Сильної України» та Аграрної партії?

– Справді, в нас переважна більшість депутатів – від Партії регіонів. Але ми максимально врахували побажання представників КПУ, «Сильної України» та Аграрної партії, в яких комісіях вони хотіли б працювати. У нас відбувається конструктивний діалог (у раді попереднього скликання представники блоку Наталії Вітренко постійно збурювали політичні питання. – Авт.).

Я – прихильник принципу, що потрібно домовлятися «на березі» й потім вирушати у спільне «плавання». Обласна рада представляє інтереси всієї громади. Тут не місце для політичних дебатів. Наші основні завдання – розробляти, затверджувати, перевіряти виконання обласних програм розвитку, формувати бюджет, організовувати раціональне використання комунального майна. Тобто класичне місцеве самоврядування. А питання, скажімо, мови тощо повинні вирішуватися на іншому рівні, як це зазначено в Конституції.

– Ви відомі своєю настирливістю в розв’язанні конкретних завдань та проблем. Наприклад, одразу після обрання головою облради поставили мету – забезпечити всіх немовлят якісними молочними продуктами…

– Торік із обласного бюджету на ремонт молочних кухонь витрачено 3,2 мільйона гривень. Найголовніше те, що на ці кошти придбано сучасне обладнання. Важливо, що низка міст – Донецьк, Горлівка, Макіївка – відгукнулися на нашу ініціативу та виділили гроші зі своїх бюджетів для співфінансування програми. Щоденна кількість порцій на деяких кухнях збільшилася вдвічі. Тож зможемо надавати свіжі кефір, молоко та сир малюкам не до півтора, а до двох років. Цьогоріч обласна рада також передбачила виділення коштів на придбання аналогічного обладнання для таких установ. Нині визначаємо кількість дітей, домовляємося з керівниками деяких міст, щоб додатково відкрити такі кухні. Якщо вже робити, то не для «галочки», а щоб це давало користь.

– Кілька років тому облрада запровадила конкурс міні-проектів для громад. Ця практика виявилася досить успішною…

– Головне – люди повірили в те, що можуть щось змінити у своєму селі, селищі, мікрорайоні. Я взагалі-то прихильник таких безпосередніх «вливань», бо тоді вони мають ефект і, так би мовити, прямий зв’язок зі сферою добра. Ініціатива дуже корисна, адже мешканці докладають власних зусиль у її втілення. Водночас ми розв’язали локальні проблеми. Досвід виявився затребуваним: інші області звертаються й просять надати їм методику та положення про конкурс.

Протягом трьох років в області реалізовано 1300 таких проектів. На їхнє втілення облрада спрямувала 11 мільйонів гривень. Загальна ж вартість проектів – близько 20 мільйонів гривень, із урахуванням спонсорських коштів та грошей громад. Нинішнього року передбачаємо витратити на ці цілі 6,8 мільйона гривень, причому віддаємо перевагу сільським районам, малим містам, де бюджети минулих років були недостатніми. Мені особисто приємно було під час недавнього приїзду до села Красного Красноармійського району, на батьківщину композитора Сергія Прокоф’єва, почути від сільського голови, що все нове в селі протягом останнього року з’явилося саме завдяки міні-проектам. А взагалі ініціатива на місцях вражає розмахом: від встановлення лавочок для відпочинку мам та їхніх малюків і устаткування Музею мініатюрної книги в Горлівці до облаштування сільської амбулаторії в Костянтинівському районі та створення класу народної майстерності для різьблення писанок в Артемівську.

Окрім того, думаємо про те, щоб частково перейти від «міні» до «міді» – до проектів у 100 тисяч гривень. Це дасть змогу на умовах співфінансування реалізувати більш значущі плани. Мабуть, оберемо якийсь один пріоритетний напрямок – наприклад, культуру на селі, зробимо типовий проект, який можна ефективно контролювати, який виключав би, зокрема, й корупційну складову. Адже є питання, котрі складно «пропустити» через бюрократичну машину. А такі проекти дозволяють безпосередньо почути людей. І ще важлива деталь: мешканці, які, наприклад, фарбували гойдалки чи саджали дерева, віднині самі берегтимуть те, що мають, не дозволять псувати його іншим.

– На чому буде зосереджено увагу та зусилля облради цьогоріч?

– У краї надто важливою є проблема води. Ми провели нараду за участю керівництва комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» та керівників незалежних міськводоканалів. Адже розв’язання проблеми сьогодні зайшло у глухий кут. Перша причина – економічно необґрунтовані тарифи, які заморожені з певних соціальних та політичних причин і не піднімаються з 2008 року. Друга – наднормативні втрати. У деяких містах вони доходять до 80 відсотків. Про які тарифи можна говорити? За що платять споживачі – за дірки в трубах, за воду, яка витекла в землю?

Тому обласна рада дала доручення компанії «Вода Донбасу» зробити проект для конкретного міста, щоб покласти край наднормативним втратам. Якщо ми цей проект реалізуємо, то отримаємо позитивний досвід і зможемо його впроваджувати в інших містах. Щодо болючого питання про тарифи, то їх доведеться підвищити. Переконаний, для людей важливіше мати воду цілодобово, воду якісну, таку, яка відповідає державному стандартові. За великим рахунком, від того, що ми п’ємо й чим дихаємо, залежать якість і тривалість життя.

Роки роботи в бізнесі навчили мене обирати пріоритети та зосереджуватися на них. Вважаю, що розв’язання проблеми з водою повинно стати пріоритетом обласної ради. Після того, як буде налагоджена система роботи комунальної компанії, система стосунків із незалежними водоканалами, ми вийдемо на економічно обґрунтовані тарифи. Які, сподіваюся, переглядатимуться раз на рік і будуть прив’язані до вартості електроенергії, до реальної зарплати, коефіцієнта інфляції. Якщо продемонструємо позитивну роботу на прикладі компанії «Вода Донбасу», тоді в нас з’являться підстави та аргументи запрошувати до компанії водоканали, які нині не входять до цієї структури. Щоб уже об’єктивні причини спонукали громади приймати рішення. Спочатку зробимо повну поетапну модернізацію системи водопостачання на прикладі одного міста, яке обслуговує компанія «Вода Донбасу», потім – інших.

– Облрада висловлює свою позицію стосовно реформ, запланованих у масштабах усієї країни – податкової, пенсійної, земельної, чи вважає це прерогативою центральної влади?

– Звичайно, нашим депутатам виборці ставлять такі запитання. Проблема в тому, що багато людей досі не мають достовірної інформації про мету реформ. Усе це обростає плітками та збурює суспільство. А хто, як не депутати, повинні роз’яснювати зміни? Тому й заслуховуємо під час депутатських днів, засідань комісій питання про реформи охорони здоров’я, освіти, про будівництво доступного житла. Це допомагає нам мати зворотний зв’язок, ураховувати пропозиції у програмі соціально-економічного розвитку області, у змінах до обласного бюджету.

Сьогодні виникає багато питань із приводу оптимізації навчальних закладів. Якщо подивитися на цифри, то Донецька область має вищу, ніж у середньому по Україні, наповнюваність класів та навантаження на одного вчителя. І за актуальністю проблеми закриття шкіл ми точно не на першому місці в країні. Не з нас потрібно починати. Напруження в суспільстві навколо ситуації із закриттям шкіл свідчить про нерозвиненість місцевого самоврядування. А воно повинно бути реальним: громада формує ради, рада реально управляє своїм бюджетом, цей бюджет самодостатній і формується «знизу», а не розподіляється централізовано за принципом «цьому дам, а цьому не дам». Адже утримання шкіл покладено на плечі місцевих громад, вони ж приймають рішення стосовно навчальних закладів на своїй території. Це питання має розв’язуватися на місцевому рівні, а не на рівні області чи країни.

– Уже тривалий час ідеться про адміністративно-територіальну реформу. Знаю, що на Донеччині є приклади, які могли би слугувати зразком її проведення. Розкажіть про це, будь ласка.

– Будь-яка реформа потребує колосальних витрат. Тому я – прихильник поступових змін, крок за кроком. Скажімо, в Амвросіївському районі запланували із 18 сільських рад зробити 9. Наприклад, у 2011 році чотири ради збираються об’єднати у дві. А щоб зробити це належно, щоб люди сприйняли та оцінили ідею, потрібно близько 4 мільйонів гривень – для відновлення вуличного освітлення, ремонту будинку культури, спорудження дороги між селищами. Тоді інші сільради переконаються, що реформа сприяє підвищенню якості життя. За такою реформою громади «стоятимуть у черзі». Я не закликаю будувати потьомкінські села. Я закликаю робити адміністративно-територіальну реформу на малих територіях і потім тиражувати досвід. Можливо, наб’ємо при цьому синці, зате врахуємо всі недоліки, аби надалі не припускатися помилок. У такій справі важливий принцип «не нашкодь!».

– Як відбувається зворотний зв’язок депутатів із виборцями?

– У нас є графік прийому виборців депутатами, оприлюднений на сайті обласної ради. Прийом веду також я та мої заступники. Це безпосередній зворотний зв’язок. Щоб його «пожвавити», торік обласна рада виділила по 15 тисяч гривень на кожного депутата для надання за потреби матеріальної допомоги громадянам. Пакет документів при цьому збирається мінімальний, ланцюжок також короткий: виборець – депутат. Таку допомогу торік отримали близько 1000 осіб. Переважно – на оплату лікування тяжкохворих, а також на вирішення інших життєвих питань. Вважаю, це дуже добра ініціатива.

– Ви очолюєте облраду майже рік. Які уроки вже особисто для себе дістали?

– Мабуть, найголовніше – це розуміння, що для суспільства обласна рада – дуже важлива структура. І результати роботи безпосередньо залежать від професіоналізму еліти та управлінців на місцях. Тому я зробив висновок, що мені потрібно вчитися в колег, зокрема й зарубіжних. Протягом року ми мали зустрічі з делегаціями із Ростовської області РФ, а також із Польщі, які ділилися досвідом. Переконаний, у них є чого повчитися. Бо від влади неабияк залежить, яким будуть розвиток суспільства, якість життя, яким шляхом ми підемо. 

Розмову вела Ліна КУЩ.

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Останні новини

Прибрати танкер Delfi: підряднику дали термін до Дня Незалежності Вчора, 13 серпня

Для українців відкриті кордони 42 країн - МЗС Вчора, 13 серпня

Українське посольство спрямувало дві ноти до МЗС Білорусі з приводу затримання українців Вчора, 13 серпня

Вибух у Бейруті: за допомогою до посольства звернулися 56 українців Вчора, 13 серпня

Новини 12 серпня: небезпечні інвестиції, приватизація державних "гігантів" та миша, яка "з'їла" держрезерв зерна Вчора, 13 серпня

Україна засуджує насильство в Білорусі, але поки не дає оцінку виборам - Кулеба 12 серпня

Кабмін укотре переніс розгляд законопроекту з переліком заборонених до продажу держкомпаній 12 серпня

Новини 11 серпня: гральний бізнес, "зелені" тарифи, танкер "Делфі" 11 серпня

Посли G7 обговорили з новим віцепрем'єром продаж "Мотор Січі" китайцям 11 серпня

Газові котли: переваги та особливості вибору обладнання 11 серпня