№7, квітень 2011
Коли спостерігаю, як Василь Іванович Гурін з’являється на галасливому вернісажі або на локальній персональній виставці когось із численних учнів, чи просто входить у свої невеликі володіння кафедри живопису та композиції, яку він незмінно очолює в художній академії багато років, сповнююся радісно-святковим передчуттям… Зараз розпочнеться шиковий бенкет дотепів – гострих, вибухово розумних, несподівано точних і правдивих. Вальяжний, розкутий, його дивовижні очі, здається, увібрали й увесь сум землі, й усю її радість. І ось під цим фантастичним поглядом усі почнуть посміхатися. Обличчя засвітяться приязню й очікуванням чогось справжнього, що не виміряєш жодним еквівалентом. Неодмінно стане тепло та людяно якійсь стражденній душі. У когось з’явиться відчуття крилатості. А хтось і не помітить, як льодяна кулька розтане в руці. І всі слухатимуть його слова.
Автор: Людмила БАРАНЕВИЧ
Архів журналу Віче
|
№8 |
| Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Спікер Сейму закликав Україну визнати події на Волині геноцидом задля вступу в ЄС
Полякам почнуть розсилати SMS про зліт польської авіації через удари РФ по Україні
"Не будь байдужим": у Польщі пройшли акції проти нападів на українців
ЄС вніс до Фонду підтримки енергетики України додаткові 30 млн євро
Вучич: бажаємо, щоб Україна відкрила і закрила всі переговорні кластери на шляху до ЄС
Зеленський уперше прибув до Сербії
У Вучича анонсували перший візит Зеленського до Сербії
Зеленський звільнив трьох послів, які представляли Україну на Балканах
Как работают откатные ворота
Юридична адреса у Києві що обирають малий бізнес і стартапи у 2026 році