№7, квітень 2011
Коли спостерігаю, як Василь Іванович Гурін з’являється на галасливому вернісажі або на локальній персональній виставці когось із численних учнів, чи просто входить у свої невеликі володіння кафедри живопису та композиції, яку він незмінно очолює в художній академії багато років, сповнююся радісно-святковим передчуттям… Зараз розпочнеться шиковий бенкет дотепів – гострих, вибухово розумних, несподівано точних і правдивих. Вальяжний, розкутий, його дивовижні очі, здається, увібрали й увесь сум землі, й усю її радість. І ось під цим фантастичним поглядом усі почнуть посміхатися. Обличчя засвітяться приязню й очікуванням чогось справжнього, що не виміряєш жодним еквівалентом. Неодмінно стане тепло та людяно якійсь стражденній душі. У когось з’явиться відчуття крилатості. А хтось і не помітить, як льодяна кулька розтане в руці. І всі слухатимуть його слова.
Автор: Людмила БАРАНЕВИЧ
Архів журналу Віче
|
№11 |
| Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Зеленський: членство України в НАТО обговорюється, це влаштує обидві сторони
Професійне встановлення автоскла: інженерні стандарти, етапи монтажу та правила безпеки
Синдром заходу сонця: чому восени людям з деменцією гірше ввечері і що робити родині
Митне оформлення товарів: як зменшити витрати та уникнути переплат
Трамп про гарантії безпеки для України: "Спершу потрібно укласти угоду"
У Парижі назвали брехнею новину про вимогу Трампа зупинити військову підтримку України
ЄС виділяє 1 млрд євро на військове обладнання для України
Корецький був в польському аеропорту, коли ракети РФ порушили повітряний простір країни
Сибіга на тлі інциденту в Польщі попередив про загрозу агресії РФ для всієї Європи
Повітряний простір Польщі порушили дві російські ракети та один дрон