№7, квітень 2011
Коли спостерігаю, як Василь Іванович Гурін з’являється на галасливому вернісажі або на локальній персональній виставці когось із численних учнів, чи просто входить у свої невеликі володіння кафедри живопису та композиції, яку він незмінно очолює в художній академії багато років, сповнююся радісно-святковим передчуттям… Зараз розпочнеться шиковий бенкет дотепів – гострих, вибухово розумних, несподівано точних і правдивих. Вальяжний, розкутий, його дивовижні очі, здається, увібрали й увесь сум землі, й усю її радість. І ось під цим фантастичним поглядом усі почнуть посміхатися. Обличчя засвітяться приязню й очікуванням чогось справжнього, що не виміряєш жодним еквівалентом. Неодмінно стане тепло та людяно якійсь стражденній душі. У когось з’явиться відчуття крилатості. А хтось і не помітить, як льодяна кулька розтане в руці. І всі слухатимуть його слова.
Автор: Людмила БАРАНЕВИЧ
Архів журналу Віче
|
№7 |
| Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
У Молдові затвердили новий уряд на чолі з Тофаном
Новий глава МЗС Британії першу розмову на посаді провів із Сибігою
Уряд Польщі розглянув можливу операцію РФ з "українськими дронами"
Новий прем’єр Британії вже поговорив з Трампом
Зеленський вперше поговорив з новим прем’єром Британії та анонсував зустріч
Новий прем’єр Британії проведе розмову з Зеленським і запевнить у підтримці
У Польщі обговорять загрозу провокації РФ з використанням перехоплених українських дронів
У Єврокомісії привітали Ченцова з призначенням віцепремʼєром
Литовський міністр: Путіну потрібна нова перемога й він дивиться на Балтію та Польщу
Пансіонат «Мрія»: сучасний будинок для людей похилого віку з професійним доглядом