№7, квітень 2011
Коли спостерігаю, як Василь Іванович Гурін з’являється на галасливому вернісажі або на локальній персональній виставці когось із численних учнів, чи просто входить у свої невеликі володіння кафедри живопису та композиції, яку він незмінно очолює в художній академії багато років, сповнююся радісно-святковим передчуттям… Зараз розпочнеться шиковий бенкет дотепів – гострих, вибухово розумних, несподівано точних і правдивих. Вальяжний, розкутий, його дивовижні очі, здається, увібрали й увесь сум землі, й усю її радість. І ось під цим фантастичним поглядом усі почнуть посміхатися. Обличчя засвітяться приязню й очікуванням чогось справжнього, що не виміряєш жодним еквівалентом. Неодмінно стане тепло та людяно якійсь стражденній душі. У когось з’явиться відчуття крилатості. А хтось і не помітить, як льодяна кулька розтане в руці. І всі слухатимуть його слова.
Автор: Людмила БАРАНЕВИЧ
Архів журналу Віче
|
№5 |
| Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Зеленський обговорив мирні зусилля з лідерами Німеччини, Британії та Франції
Генсек НАТО заявив про нові обіцянки допомоги Україні від союзників
Глава МЗС Естонії: Росія навмисно направляє українські дрони в повітряний простір НАТО
Сибіга: переговори про вступ України в ЄС за всіма кластерами мають відкрити у червні
До України їде Світлана Тихановська, яку МЗС називає представницею Білорусі
МЗС про ідею "асоційованого членства": не можна підміняти справжню мету України
Артем Ляшанов: Ілюзія контролю у світі великих даних
Рютте незадоволений, що лише 6-7 держав Європи активно купують зброю в США для України
НАТО обговорює пропозицію Естонії про військову підтримку України у розмірі 0,25% ВВП
Замена уплотнителя на балконной двери - где заказать в Одессе