№7, квітень 2011
Коли спостерігаю, як Василь Іванович Гурін з’являється на галасливому вернісажі або на локальній персональній виставці когось із численних учнів, чи просто входить у свої невеликі володіння кафедри живопису та композиції, яку він незмінно очолює в художній академії багато років, сповнююся радісно-святковим передчуттям… Зараз розпочнеться шиковий бенкет дотепів – гострих, вибухово розумних, несподівано точних і правдивих. Вальяжний, розкутий, його дивовижні очі, здається, увібрали й увесь сум землі, й усю її радість. І ось під цим фантастичним поглядом усі почнуть посміхатися. Обличчя засвітяться приязню й очікуванням чогось справжнього, що не виміряєш жодним еквівалентом. Неодмінно стане тепло та людяно якійсь стражденній душі. У когось з’явиться відчуття крилатості. А хтось і не помітить, як льодяна кулька розтане в руці. І всі слухатимуть його слова.
Автор: Людмила БАРАНЕВИЧ
Архів журналу Віче
|
№9 |
| Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Бельгія захищає росактиви, підпал заводу дронів у Польщі, новий президент Косова: новини дня
Зеленський провів розмову із посланцями Трампа
Ісландія не хоче в ЄС, справа проти батька Орбана, Трамп шантажує Британію: новини вихідних
ЗМІ: глава ЦРУ пропонував провести саміт за участю Трампа, Зеленського і Путіна
Туск: Росія готується до ескалації, найближчі 7-8 місяців будуть критичними
Зеленський: Україна отримала від США інформацію про зустрічі в Москві
Новим королем Норвегії став син покійного монарха Гокон
Артем Ляшанов: Стейблкоїни, ШІ і B2B
Проросійські хакери повідомили про кібератаки на Норвегію через її підтримку України
Диван чи ліжко: що вибрати