Він із честю вийшов на Свою Вершину...

Голова Чернівецької обласної ради Василь Ананійович Ватаманюк навіть ста днів не пропрацював на цій посаді. Проте назавжди залишив своє ім’я в історії Буковинського краю завдяки плодам невтомної праці. Земляки пам’ятатимуть його як професіонала будівельної індустрії, талановитого підприємця, який умів працювати для загального добра, відомого мецената й добродійника.
За день до смерті Василь Ананійович розповів журналу «Віче» про свої плани. Він був особливо виважений у висловлюваннях і думках. У 64 роки рідко змінюють моральні переконання, які сприяють духовному, та й матеріальному, збагаченню людини. Після того, як Василь Ананійович відійшов у вічність, редакція журналу вирішила опублікувати його останнє інтерв’ю.

У Василя Ананійовича Ватаманюка ще тривала нарада, і його речник Валерій Унгуряну запропонував мені переглянути свіжі чернівецькі газети. Всі вони на перших сторінках висвітлювали питання соціального характеру — підвищення цін на продукти харчування, надання субсидій, реформування пенсійного законодавства тощо. Місцеві ЗМІ чітко й фахово повідомляли та обговорювали нагальні проблеми, які сьогодні турбують буковинців. Зрозуміло, після цих публікацій виникло бажання дізнатися у представників влади, які конструктивні рішення вони приймають, які вбачають виходи з непростих ситуацій, що склалися. Адже обрано новий депутатський склад Чернівецької обласної ради, де кожний депутат обіцяв своїм виборцям не таке тривожне й проблемне життя, яким воно є сьогодні. Невже на місцях можна щось змінити? – поцікавилась я у Василя Ананійовича Ватаманюка. І моє претензійне запитання враз зупинив спокійний і доброзичливий погляд людини, яка вже не раз побувала в різних проблемних ситуаціях.

– Я 43 роки пропрацював на виробництві на різних посадах, – говорив, наче вгадував хід моїх думок Василь Ананійович. – 30 років – керівником підприємств. Змінювалася влада, її наміри, політичне забарвлення, тож проблем завжди вистачало. Адже без них немає руху вперед.

– Я вже в тому поважному віці, коли знаєш, що означає мати задоволення від праці задля людей. Це відчуття душевної повноти життя. Але це вже стосується моїх моральних принципів.

Уже 11 років я в Партії регіонів, тричі обирався депутатом облради, був головою Комісії з питань приватизації майна обласної громади, тож із роботою в обласній раді обізнаний. Але одна річ, коли ти директор підприємства, а інша – коли очолюєш обласну раду. Основний принцип моєї роботи – це передусім уміння переконувати, домовлятись. У виконавчій владі головне слово за керівником: як наказав, так і виконуй. І мені нелегко було перейти від такого директорського стилю до відкритого порозуміння, домовленостей з різними людьми. Це той основний бар’єр, який мені важко давався, але я його подолав. Бо зрозумів, що у представницькій владі головне – дивитись у вічі людині, з якою ведеш розмову, й уміти відчувати її потреби. Це дуже важливо. Бо якщо людина працює тільки задля користі власної, справа не матиме успіху.

– Для мене важливо те, що сформовано керівний склад обласної ради, сформовано комісії, обрано голів комісій та їхніх заступників. Ми прийняли бюджет на 2011 рік. Це теж позитив, бо входити в новий рік без бюджету, що спричинило б проблеми з виплатою зарплат, фінансуванням різних галузей, є неприпустимим.

Хочу зазначити, що в нас між представницькою й виконавчою владою немає конфліктів. Практично ми є однодумцями у вирішенні стратегічних питань області. За півтора місяця провели три сесії. Вони були результативними. Тепер готуємося до нової. Обласну раду представляють 104 депутати. Серед них 48 – члени Партії регіонів, 23 – «Фронту змін», 16 – «Батьківщини», 9 – «Нашої України», 4 – «Свободи», по одному депутату від соціалістів і «Блоку Литвина». Депутатський корпус налаштований плідно працювати, а моє головне завдання – дати можливість кожному депутатові взяти участь в обговоренні завдань та реалізувати обіцяне під час його обрання. Наша область дотаційна. Ми себе забезпечуємо лише на 35 відсотків. Основні кошти одержуємо як субвенції від дотацій основного бюджету. А проблем в області дуже багато, в тому числі в науці та медицині. Є чимало шкіл, де учні навчаються у дві зміни, – бракує класів. Далася взнаки торішня червнева повінь – зруйновано школи, дитсадки, дамби. Тому важливо, щоб програми, які ми приймаємо, були профінансовані. Наразі вже розпочали будівництво двох шкіл.

Основний акцент робимо на розвитку агропромислового комплексу. Адже 72 відсотки продуктів харчування завозимо з інших областей і лише 28 – виробляємо в області. Ми посідаємо третє місце в Україні за врожаєм зернових. За всі роки незалежності не було такого врожаю зернових, як у 2010-му. Маємо проблему із зменшенням на 20 відсотків поголів’я великої рогатої худоби. Вже прийнято державну програму з відновлення цієї галузі. З огляду на цю програму ми розробили свою, місцеву, в якій передбачено повернення до великих фермерських господарств, де налічуватиметься 10–15 тисяч голів худоби.

– Я проти будь-яких силових методів на зразок наказу: маєте знизити ціни от до такого рівня. Відомо, чим така практика закінчується: зникають із прилавків продукти, а згодом непомірно зростають ціни. Відомий ще один метод: коли в резерві області є запаси продуктів, їх «викидають» на ринок і в такий спосіб збалансовують ціни. А ми вирішили організовувати виїзні ярмарки, де виробники сільськогосподарської продукції самі продають свою продукцію. Цього року створюватимемо місцеві ярмарки, на яких споживач безпосередньо від виробника купує продукцію за цінами, нижчими, ніж у супермаркетах. Один із таких ярмарків уже відбувся.

– Шість років тому створено спортивний волейбольний клуб «Буковина», який і сьогодні грає у суперлізі України. Він був срібним призером, мав і четверте місце в Україні, а в цьому році посів п’яту сходинку. Його утримувало підприємство, і я подбав про те, аби ця схема фінансування збереглася. Спортсмени мають всі необхідні умови для тренувань – зали, тренажери, сауни. Я люблю волейбол і сам колись грав, був кандидатом у майстри спорту. Нині я – голова Національного олімпійського комітету Чернівецької області, вважаю своїм обов’язком дбати й сприяти розвитку всіх видів спорту. Вже виділено 5 гектарів землі під будівництво нового палацу спорту, плануємо відкрити при школах басейни, яких в області наразі немає.

– Для мене пріоритетом є молодь. На жаль, у нашій державі неефективно використовують знання випускників вузів. Людина з досвідом уже напрацювала систему своєї роботи, тож коли треба швидко прийняти рішення, у неї спрацьовує стереотип: почекаймо, подумаймо, щоб чогось не трапилося. І тим страхи різні навіює. Страх – поганий помічник у роботі. А молода людина експромтом приймає рішення, і воно оптимальне, бо в неї є відчуття часу. Вона швидко й конструктивно опановує нові технології. Для мене професійна молодь – це та рушійна і творча сила, яка може ефективно керувати й областю, і державою.

– Радію тому, що громада виявила мені довір’я, і головне моє завдання – не втратити його. Засмучує те, що на рівні держави не все робиться для того, аби влада на місцях мала більші повноваження, а органи самоврядування – реальні можливості для ефективної роботи, тоді на рівні регіонів удалося б розв’язати багато проблем. Мене завжди непокоїть і засмучує те, що мої земляки постійно виїжджають за кордон на заробітки, що розпадаються сім’ї, діти втрачають батьків, а суспільство – своїх громадян...

Василь Ананійович говорив про це з болем у серці, яке було чутливим до всього, що сьогодні турбує співвітчизників. Погляд його був задумливим, слова – виваженими. Наша розмова добігала кінця. І нараз я відчула, що переді мною сидить утомлений чоловік, який попри свою самодостатність та заможність щиро перейнявся соціальною нестабільністю, що дошкуляє його землякам, і міркує над тим, як він може цьому зарадити. Працюючи керівником підприємства (його тоді називали «цегельним магнатом»), він матеріально підтримував дітей-сиріт в обласній школі-інтернаті, допомагав дитячій лікарні, утримував талановитих спортсменів, фінансував потерпілих від повені. Він завжди знав, що і як йому робити. Визначав пріоритети, чітко ставив перед собою завдання і був упевнений, що за будь-яких обставин усе виконає. Тому Бог завжди посилав йому силу та вміння, щоб він успішно реалізувався як хороший підприємець, що грамотно збудував провідну будівельну індустрію області. А цього разу, коли по доброті своїй вибрав важку ношу нерозв’язаних проблем і турбот громади, Бог відкликав його від суєтності земного життя, де він уже давно і з честю вийшов на Свою Вершину.

Автор: Лариса МАРЧУК