передплата Українською | In English

№12, червень 2006

Якби ми вчились так, як треба

Поділитися:

«Стратегія підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів місцевого самоврядування в сучасних умовах» – таку назву мала представницька міжнародна конференція, що відбулася нещодавно в Києві. Майже одночасно Президент України підписав розпорядження про створення спеціальної робочої групи, яка має підготувати пропозиції щодо перспективних напрямів розвитку системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.
Такий збіг не випадковий. Він відображає стурбованість громадськості та владних інституцій станом справ у сфері кадрового забезпечення місцевого самоврядування.

Тож чи відповідає вимогам часу рівень кадрів місцевого самоврядування? Звернімося до статистики. З майже 92 тисяч таких працівників повну вищу освіту мають 61,5%. Торік тільки 11,6% осіб з усього корпусу службовців місцевого самоврядування підвищили свою кваліфікацію. Водночас апарати органів місцевого самоврядування було оновлено на 12,4%. Якщо зважати на вимоги законодавства щодо оновлення знань цієї категорії посадовців, то поза системою підвищення кваліфікації залишилися майже 17 тисяч осіб, або 18,4% загальної кількості посадових осіб місцевого самоврядування. До того ж варто врахувати й те, що майже 240 тисяч депутатів місцевих рад не отримують цільових освітніх послуг. Тим часом уже відомо, що на останніх місцевих виборах понад 50% депутатів різних рівнів обрано вперше.
Де готують депутатів-самоврядників

Це Національна академія державного управління при Президентові України та її регіональні інститути, низка вищих навчальних закладів (їх загальна кількість сягає двох десятків), центри підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування на субнаціональному рівні, а також значна кількість недержавних структур та установ, які на свій страх і ризик навчають працівників апарату органів місцевого самоврядування, міських, селищних, сільських голів та депутатів місцевих рад.

Слід зазначити, що система освіти муніципальних кадрів в Україні має чітко виражений державний характер. Обов'язковими є державні програми підготовки та перепідготовки службовців, схвалення цих програм державним органом, наявність державного замовлення та державного контракту, державний контроль за змістом навчання, затвердження та акредитація програм Головдержслужбою України тощо. Інакше кажучи, більша частина системи регулюється державою, визнається нею чи не визнається, фінансується або ні.

Однак поруч із цим державним монстром існує паралельна недержавна мережа різноманітних курсів, центрів, постійних семінарів тощо. Вони фінансуються, як правило, за рахунок зарубіжних грантів і перебувають щодо державної системи в стані мовчазного протистояння. Зауважимо, що недержавні структури дають знання, але не завжди вручають необхідні документи про підвищення кваліфікації кадрів.

Цілком очевидно, що становлення демократичної, правової, соціальної держави, розвиток громадянського суспільства, інтеграція України в європейське співтовариство, проведення низки реформ потребують, щоб у діяльності органів місцевого самоврядування став провідним чинник знань та інформації. Тому пріоритетним напрямом підвищення якості кадрового потенціалу муніципальної служби має бути формування системи безперервної освіти, яка є необхідною умовою створення кадрового резерву та елементом тестування під час проведення конкурсів на заміщення посад службовців і просування по службі.

Актуальність проблеми полягає також і в гострій потребі плекати нову генерацію політиків і муніципальних службовців, які діятимуть у принципово новій ситуації. Це пов'язано насамперед зі зміною становища територіальних громад, а також статусу районних і обласних рад, їх виконавчих органів, що випливає з реформи місцевого самоврядування. Нові повноваження органів місцевого самоврядування потребуватимуть і людей із новими знаннями, вміннями і навичками. Окрім того, зі створенням виконавчих органів районних і обласних рад значно збільшиться кількість службовців в органах місцевого самоврядування. Хоча й кількість державних службовців на місцях залишиться чималою.

Гадаю, що й подальші успіхи розвитку самого місцевого самоврядування, його трансформації відповідно до вимог часу значною мірою залежать від рівня підготовки кадрів.

Здавалося б, до виборних органів повинні приходити підготовлені люди. Але проаналізуймо деякі їхні дії. Для прикладу візьмімо одного міського голову, який влаштовує масові прийоми громадян на майдані перед міськрадою. Очевидно, він не знає азів управлінської роботи, йому ніхто не пояснив різниці між мітингом, демонстрацією і прийомом громадян. Останній має свої чітко визначені мету і правила. Таких прикладів можна навести безліч.

Головною проблемою подальшого розвитку системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів місцевого самоврядування є майбутня структура інституцій та співвідношення в ній державного й недержавного секторів.

Однак навіть ліберальні й необов'язкові форми координації діяльності різних структур на ринку освітніх послуг для кадрів місцевого самоврядування викликали шалений опір з боку представників недержавного сектору. Набір аргументів тут досить простий. Здебільшого вони зводяться до тези про неефективність державних установ і намагання з їхнього боку задушити конкурентів.

Зауважмо, що зарубіжний досвід у цій сфері надзвичайно різноманітний. Та в жодній країні держава не самоусувається від підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів місцевого самоврядування. І основним замовником на підготовку цих кадрів є територіальні громади. Тому нині вкрай потрібно забезпечити реальну самостійність органів місцевого самоврядування щодо цільового навчання кадрів. Це передбачає їх можливість самим визначатися з вибором навчальних закладів, форм навчання та навчальними програмами. Слід забезпечити стабільне фінансування системи за рахунок запровадження обов'язкових нормативів цільових відрахувань із бюджетів місцевого самоврядування. Йдеться про те, щоб у бюджетах органів місцевого самоврядування для цього виділялося б не менш як 3% від фонду заробітної плати працівників.

Під час дискусії було також визначено, що необхідно розробити загальнонаціональну стратегію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів місцевого самоврядування. Вона має включати такі складові: визначення мети, основні принципи діяльності в цій сфері, нормативно-правове забезпечення, завдання державних органів та органів місцевого самоврядування, зміст підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, їхні основні форми, інфраструктуру (інституційні елементи), критерії ефективності та механізми реалізації.

Метою навчання кадрів місцевого самоврядування є, поза всяким сумнівом, підготовка такої еліти на місцях, яка була б здатна професійно й відповідально виконувати управлінські функції, впроваджувати новітні соціальні технології з урахуванням прогнозів соціально-економічного та політичного розвитку країни, ефективно здійснювати реформи. А також підготовка висококваліфікованих управлінців для заміщення посад в органах місцевого самоврядування, тобто сприяння формуванню кадрового резерву.

Основними принципами навчання кадрів є: гуманізація, гуманітаризація та демократизація; патріотизм; науковість; забезпечення високого рівня організації навчального процесу; відкритість, гнучкість і динамізм; активність, самостійність і творчість; незалежність; поєднання теорії і практики; диференційність; безперервність та ін.

У сучасних умовах дедалі важливішу роль відіграє навчання кадрів місцевого самоврядування за місцем роботи. Як свідчить досвід розвинених демократичних країн, воно забезпечує професійну перепідготовку кожного службовця, гнучкість навчального процесу, низьку собівартість і реалізацію підходу «навчання протягом усього життя». Нині треба розробити стратегію навчання кадрів органів місцевого самоврядування за місцем роботи як частину загальнонаціональної стратегії. Вона має здійснюватися з урахуванням необхідності широкого залучення асоціацій органів місцевого самоврядування; поєднання всіх потенційних навчальних ресурсів, що пропонують відповідні інституції; підтримки добросовісної конкуренції між різними постачальниками навчальних послуг із метою досягнення найвищого рівня якості навчання за прийнятними цінами, рівного доступу до ринку послуг у сфері навчання.

Слід інтенсивно застосовувати дистанційну форму навчання та навчання через Інтернет, заохочувати самостійну роботу службовців з підвищення своєї кваліфікації.

Особливу увагу фахівці звертають на ту обставину, що реалізація європейського вибору вимагає актуалізувати зміст навчання кадрів місцевого самоврядування. Треба запровадити до програм професійної підготовки такі моделі, як міжнародна політика і політика безпеки, права й інституції Європейського Союзу; законодавство ЄС та держав–членів ЄС; комунікативні навики основ ведення переговорів; ділова мова (одна з офіційних мов ЄС) тощо. Міжнародний обмін досвідом міг би істотно допомогти навчальним закладам, які реалізують програму навчання посадовців органів місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, стати ефективнішими і зробити їхні пропозиції ще привабливішими. Навчальні плани і програми повинні забезпечити оволодіння студентами двома-трьома іноземними мовами. Молодь повинна мати можливість паралельно навчатися в європейських вищих навчальних закладах і одержувати відповідні дипломи. Велику користь принесе розширення практики стажування студентів і викладачів за кордоном із метою вивчення і впровадження зарубіжного досвіду місцевого самоврядування, сучасних освітніх технологій, а також запрошення для читання окремих курсів з проблем місцевого самоврядування відомих зарубіжних спеціалістів – теоретиків і практиків.

Не менш важливими є добір та підготовка викладачів. Вони мають передбачати аналіз потреб, формування цілей навчання, удосконалення методики та навчальних матеріалів для дорослих, використання кращого європейського досвіду, розробку навчальних курсів, а також методи оцінювання навчальних заходів.

Отже, система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів потребує істотних змін, які дали б можливість усім посадовим особам місцевого самоврядування та депутатам місцевих рад здобути належні знання в різних навчальних закладах, різних формах освіти та за різними програмами. Реалізація цього стратегічного завдання є однією з головних передумов забезпечення належного рівня життя наших співгромадян, адже від рівня кваліфікації працівників місцевого самоврядування ми залежимо щоденно й безпосередньо.

Автор: Олександр ВЛАСЕНКО

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Україна чекає на офіційне вибачення прем’єра Словаччини через жарт про Закарпаття Вчора, 03 березня

Ексміністру вручили підозру у викраденні керівника "Нафтогазвидобування" – джерело Вчора, 03 березня

"Немає Європи без України": в Мішеля помітили продовження політики Туска Вчора, 03 березня

Зеленський: будівництво газопроводу в обхід України - питання безпеки всієї Європи Вчора, 03 березня

Посли ЄС продовжили санкції проти оточення Януковича, Арбузов і Табачник виключені зі списку Вчора, 03 березня

Новини 2 березня: запаси вугілля повертаються в норму, інвесторам дали податкові пільги  Вчора, 03 березня

Перегляд програми МВФ для України можуть перенести на 3-4 квартал – прогноз Bank of America 02 березня

Україна в 2020 році стала третім найбільшим постачальником курятини в ЄС 02 березня

Уряд хоче боротися з нелегальними АЗС "на місцях" 02 березня

Радник Зеленського: Очікуємо, що отримаємо в цьому році транш МВФ 02 березня