№10, травень 2006
20 років… Навіть не віриться, що так багато сплинуло часу від дня трагедії. У пам'яті залишився Київський вокзал – за два тижні вивезли майже всіх дітей. А місто жило своїм життям: працювало, стояло в чергах, обтиралося зволоженим рушником від пилу радіації (так рекомендували лікарі та високопосадовці), щоб урятуватися від страху. Уже пізніше всі ми довідаємося про недосконалість конструкції ЧАЕС, про звинувачення трьох академіків – Александрова, Доллежаля і Легасова. Це вже було потім. Як і узагальнення про те, що атомна енергетика – небезпечна. Коли до неї ставитися недбало.
…Уночі о 1 годині 24 хвилині вдарили чорнобильські дзвони. Лягли квіти, тремтіли вогнища поминальних свічок. Державні мужі і просто громадяни скорботно схилили голови перед жертвами Чорнобиля.Автор: Оксана ГРЕЧАНЮК
Архів журналу Віче
|
№7 |
| Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Новий прем’єр Британії проведе розмову з Зеленським і запевнить у підтримці
У Польщі обговорять загрозу провокації РФ з використанням перехоплених українських дронів
У Єврокомісії привітали Ченцова з призначенням віцепремʼєром
Литовський міністр: Путіну потрібна нова перемога й він дивиться на Балтію та Польщу
Пансіонат «Мрія»: сучасний будинок для людей похилого віку з професійним доглядом
Коли медичне таксі в Києві є безпечнішою альтернативою звичайному транспорту
Рекомендации по уходу за стиральной машиной
Угорщина без президента, ДТП з українцями у Чехії, Трамп погрожує Канаді: все за вихідні
Глава МЗС Естонії розповів, що може змусити РФ припинити терор проти України
Зеленський хоче зробити Качку представником України в ЄС