Віктор Чайка виховує онука, залюбки підстригає траву на власному подвір'ї і планує зробити Рівне європейським містом.
Утретє рівняни висловили довіру Вікторові Чайці, який уже десять років тут головує.
За півроку до виборів містом поповзли чутки, не такі вже й далекі від правди. Мовляв, чинний мер не йтиме на третій термін, бо здоров'я вже не те, треба поберегтися… Адже минулої весни Віктор Чайка переніс операцію на серці й лікарі наполегливо радили йому всіляко уникати хвилювань і стресів, на які так багата керівна робота. Тому, перш ніж зважитися знову балотуватися, міський голова намагався знайти наступника, котрий міг би продовжити розпочаті проекти. Однак ніхто із заступників і начальників відділів не зголосився.
Справ, що чекають на хазяйські руки, накопичилося чимало. За словами міського керівництва, останні десять років у бюджеті міста практично не було коштів на його розвиток – лише на проїдання. Тому проблеми, які потребували значних часових та фінансових витрат, лишалися без уваги.
А тепер завдяки розвиткові малого і середнього бізнесу та іноземним інвестиціям є можливість узятися й за дорожчі проекти. На новій-старій посаді Віктор Чайка обіцяє насамперед зайнятися найнеобхіднішим для людей: водозабезпеченням, дорогами та енергозбереженням. І, мабуть, найголовніший проект, під який уже знайшли фінансування, – це поступове переобладнання старих котелень на сучасні ТЕЦ, що дасть змогу вирішити проблеми цілодобового гарячого водопостачання, нічного освітлення міста, безперебійної роботи ліфтів, освітлення під'їздів і тролейбусного транспорту.
Чайка родом із Кубані. Після навчання в Новочеркаську за розподіленням потрапив в Україну – спочатку на Луганщину, а згодом – у Рівне. Минуло відтоді 35 років.
Якщо спочатку сім'я Чайок тужила за рідним краєм (дружина пана Віктора теж росіянка), то тепер вони кажуть, що пустили в Рівному коріння і не уявляють свого життя деінде.
Минулого року подружжя відзначило срібне весілля. За 26 років шлюбу вони народили дві красуні-донечки – Ольгу та Ганну. І старша, Оля, вже встигла подарувати батькам онука, якого назвали на честь дідуся Віктором. Малий Вітя, котрому незабаром виповнюється п'ять, мешкає разом із мамою в Києві, ходить у підготовчий клас і активно готується до школи. А ще залюбки приїздить на літо до дідуся з бабусею, бо ж дід – незаперечний авторитет у малого.
Два роки тому Віктор Чайка з дружиною переїхали у власний будинок і продовжують обставляти нове помешкання та облаштовувати подвір'я й садок.
– Дуже люблю цю справу. Підстригаю траву, підрізаю дерева, – каже Віктор Анатолійович.
Полюбляє посидіти з вудкою чи поблукати лісом, бо рибалка і грибник він запеклий. А ось полювання, каже, не до душі, вражень вистачило всього за два рази. Гучні гулянки теж не до вподоби, мовляв, як був молодим, бажалося розмаху, а тепер найперший пріоритет – спокій.
Та оптимізму мені не позичати. Щодо рішучості, то ще дам фору молодшим, бо їх частенько беруть сумніви, а я точно знаю, чого хочу і як цього досягти.
Автор: Катерина ІВАНОВА