Чорнобильський слід і генетичний дефолт

Згадаймо 1989 – 1991 роки, тобто період, коли офіційна статистика почала фіксувати, що спочатку сільське, а згодом і міське населення України зазнає депопуляції.

Однак лише після аварії на Чорнобильській АЕС ми, мабуть, насправді серйозно заговорили про екологію, зокрема про очищення організму від радіонуклідів. Відтоді цілеспрямовано ведуться дослідження стосовно різних аспектів здоров'я людини, особливо дітей, і можливого впливу довкілля на нього.

Лікарі зорієнтовані на хвороби

Сьогодні вже багато хто знає, що наше здоров'я на 90 відсотків визначає не медичне забезпечення, а середовище, в якому ми живемо, наше ставлення до свого здоров'я. Проте знати замало. Треба розумніше і цілеспрямованіше вести, як у розвинених країнах, якнайширшу профілактично-просвітницьку роботу, щоб запобігати захворюванням. Зрештою, це й гуманніше, й дешевше за лікування. У державі пріоритетом повинна стати саме профілактика захворювань. А в нас усе навпаки. Майже 80 відсотків фінансів, які виділяють на охорону здоров'я, витрачається нині на стаціонарну допомогу й лише 20 – на амбулаторно-поліклінічну. Тому лікарі первинної ланки орієнтовані на хворобу (!). У них просто бракує часу запобігати розвитку недуг і корегувати функціональні відхилення в організмі дитини.

Важливими чинниками негативного стану здоров'я дітей є також погіршення соціального статусу більшості родин, зміна якості харчування (особливо, вживання таких продуктів, як чіпси, хрустики, різні газовані напої на концентратах, слабоалкогольні напої); вплив екологічних чинників, наростання тягаря зобної епідемії; медикаментозна "агресія", комп'ютеризація й мобільні телефони. Доказом погіршення здоров'я є істотне зростання кількості соціально знедолених дітей. Сотні тисяч із них не мають батьків або втратили одного з батьків, народилися поза шлюбом, діти-біженці та переселенці. Мільйони малих громадян живуть у сім'ях із прибутком меншим за прожитковий мінімум, десятки тисяч – без нагляду. Крім того, постійне погіршення екології довкілля, накопичення в організмі токсинів, різних бактерій, вірусів, вплив хімічних чинників, електромагнітних полів, створили синдром втомлюваності, коли внутрішнє середовище організму істотно відрізняється від природного, біогенного.

Ці обставини викликають феномен так званого генетичного дефолту організму людини, коли саме через ендоекологічні проблеми в організмі клітини не можуть виконати свою індивідуальну генетичну програму розвитку.

Нині здоров'я дітей залежить від таких важливих складових, як наявність експресних, доступних і максимально інформативних методик об'єктивного визначення рівня здоров'я, ступінь його залежності від ендоекологічного стану організму; від конкретних методик і рекомендацій ендоекологічної профілактики та реабілітації; від високого рівня екологічної свідомості всіх верств населення.

Здоров'я можна... виміряти й одержати паспорт

Утім, сьогодні такі експресні методики діагностики розроблені, апробовані і впроваджені в практику педіатрії. Саме завдяки їм маємо екологічну, або, точніше, ендоекологічну, педіатрію. За допомогою дослідження функціонального стану здоров'я організму дитини легко визначається рівень її здоров'я. Якщо всі органи і системи функціонують нормально, не втрачається біоенергія, тобто організм працює синхронізовано і збалансовано, він – здоровий. Якщо ж є відхилення у функціональному стані якогось органа чи системи, це фіксується апаратурно. На основі таких вимірювань одержують інформацію про органи чи системи, які порушують рівень здоров'я організму. Тут можна з'ясувати, й що це за порушення: вроджені та мають стан патології чи це лише перший прояв впливу екології середовища на здоров'я. Отже, дитина одержує ендоекологічний паспорт здоров'я. Цей паспорт і методику його визначення розробив Український інститут екології людини у співпраці з медиками, інженерами, фізиками. Він став основою принципово нової програми ендоекологічної паспортизації стану здоров'я дітей столиці.

Протягом останніх 10–12 років наш інститут із працівниками освіти столиці та області постійно проводить ендоекологічні моніторинг і профілактику дітей, передусім дошкільного віку. Уперше клінічно було показано, що такий паспорт – це об'єктивний індикатор екологічного стану довкілля того місця, де переважно перебувають діти. Тобто можна проводити екологічний моніторинг території, де вони мешкають.

Деякі статистичні дані ендоекологічного стану здоров'я дітей дошкільного віку міста Києва та Київської області наведено в табл. 1 (подано у відсотковому відношенні до кількості обстежених).

Саме в організованих екологічних дитячих колективах можна відстежувати ефективність ендоекологічної профілактики організму дитини, завчасно запобігати захворюванню.

Маючи методики експресної діагностики, конкретні клінічні результати з ендоекологічної паспортизації стану здоров'я дітей і розроблені методики профілактики та оздоровлення дітей, Інститут екології людини за підтримки комісії Київради з питань охорони здоров'я та соціального захисту запропонував міську програму "Екологія, дитина, майбутнє", яку в грудні 2004 року затвердила сесія Київради й підписав Київський міський голова О. Омельченко. Але поки що, на жаль, відсутні, як завжди, кошти на її реалізацію.

Квантовість людини. Що це означає?

Передусім ця проблема пов'язана з такою аномалією суспільства, коли в Україні, як і в інших державах, знання набуваються сьогодні ціною власного здоров'я(!). Справді, в перший клас дитина йде здоровою, а закінчує школу і разом з атестатом одержує медичний діагноз, а то й не один. Бо 12-річні щоденні сидіння у школах пригнічують і фактично паралізують загальний тонус організму, його енергетику, генетичні біоритми.

То який вихід? Як ніколи раніше, суспільству потрібна екологія свідомості. Є лише один шлях зберегти здоров'я дитини: треба повернути навчальним закладам посади шкільних лікарів, озброїти останніх простою сучасною апаратурою для ендоекологічного моніторингу здоров'я, навчити простої діагностики. І саме вони зможуть контролювати, коли й через що відбуватимуться ті чи інші відхилення в організмі.

Такі системи й методики за бажання можуть використовуватись усюди, передусім у дошкільних закладах і школах. І ще одна надто важлива обставина. Людина, як зазначав В. Вернадський, – це квантова система, це єдине: фізичне і духовне (психічне). Релігія стверджує, що людина – це триєдине: дух, душа і тіло. І лише в нерозривній єдності духовного й фізичного людина здорова та екологічно незалежна. Це і є квантовість людини, це і є шлях її виживання. А забезпечити гармонію розвитку дитини може лише система освіти: щоденне спілкування з дитиною, постійний моніторинг здоров'я, розвиток фізичних методів оздоровлення, а ще методи ендоекологічної детоксикації та оздоровлення.

А починати слід зі створення повного реєстру здорових дітей і розробки конкретних методик збереження здоров'я. Невже сотні наших мільйонерів не можуть виділити якийсь відсоток коштів благодійно на користь захисту здоров'я дітей?!

Водночас треба визнати: будь-який діючий ядерний об'єкт – це передусім фабрика нових радіоактивних елементів, навіть таких, яких не було на Землі до ери ядерної фізики. Отже, дедалі очевиднішою ставала проблема методів дезактивації нових радіоактивних відходів, які почала давати атомна промисловість. Тут людина забула про саму себе: потрібно навчитись відновлювати все те, що лавиною забруднювало Землю. Заклики окремих політиків, організацій щодо безпеки атомної енергетики й водночас гонитва за прогресом цивілізації, змагання в атомній сфері між двома системами (капіталістичною та соціалістичною) не давали надії, що мирний атом для планети Земля буде мирний. І він вибухнув 26 квітня 1986 року. Радіоактивний бруд, який дала нам ця катастрофа, потрібно не закопувати в землю чи ховати під воду, на дно моря, а дезактивувати. Як? Ти, Людино, думай, бо якщо вмієш забруднювати, то й навчись очищати.

Автор: Михайло КУРИК