Галактичний Марчук. Планета десята

Нова столична виставка Івана Марчука несподівано вибухнула на закутій у кригу й від того ще ірреальнішій Воздвиженці.

Іван Степанович Марчук – народний художник України, лауреат Державної премії імені Т. Шевченка (1997). Народився 12 травня 1936 року на Тернопільщині. Закінчив Львівську академію мистецтв. За його плечима більш як 50 персональних виставок за кордоном і в Україні. Протягом тривалого часу вважався опальним митцем. Об’їхав світ і повернувся на рідну землю. П’ять років тому Президент України підписав розпорядження, яким доручив підтримати творчу громадськість у створенні в Києві культурного центру «Музей художника Івана Марчука». Такий музей не з’явився досі. 2007 року міжнародні експерти внесли ім’я Івана Марчука до переліку 100 геніїв світу.

Художник пізнаваний та водночас інший. По-чернецькому абстрагований від марноти марнот, він залишається окремою галактикою у всесвіті українського художницького буття: чи то йдеться про багатозальний виставковий центр, чи то, як у нинішньому випадку, про симпатичну галерею «АВС-арт» у підретушованому фешенебельною архітектурою старому кварталі Подолу. Колись тут, у будинку з таким самим номером (10), народився Булгаков, якого потім похрестили неподалік – у Хресто-Воздвиженський церкві. Тож осяяння присутністю Майстрів цього клаптика землі від початку замислено десь там, за хмарами, куди й погляд не може сягнути.

Галактика на ім’я Марчук не часто, проте систематично замикає в цикли періоди творчої еволюції, неначе нові планети народжує. Утім, це природно – перетранспоновуватися кожні N років. 

2005-го в Українському домі Іван Степанович явив світові «дев’ять Марчуків»: дев’ять своїх «Я». Тоді в інтерв’ю «Вічу» Майстер пояснював: «У тому, що стаю іншим у творчості, винна моя ненаситність». Стосовно появи десятого Марчука художник замислився: «Має минути час».

Тож часу сплило не так багато. Ось він, «десятий Марчук» («Погляд у безмежність»): півтори дюжини робіт, які випромінюють бунтівництво, шал. Композиційно досконалі, вони пульсують технологічною новітністю. Художник вбиває несамовитістю, приголомшує сплеском фарб: бузок, аквамарин, жовтянка, безмежний сірий… (Є на виставці також роботи з інших циклів і поза циклами.)

Розповідає директор галереї Алла Маричевська:

– Нещодавно Іван Степанович відвідав вернісаж Савченка. Поглянув на місце, стіни. Приміщення йому, певне, сподобалося. Він дуже бажав побачити свій новий цикл не в майстерні. Розгорнутим. Коли запропонувала зробити виставку, Майстер спочатку відмовився: «Я ж не комерційний, нічого не продаю». Відповіла йому: «Не ставлю за мету комерційно вас виставляти». А потім кажу: «Скільки молодих людей про вас не знають?! Вам Господь дав талант, ви його зреалізували, й це не ваше тепер! Воно вам не належить! Люди повинні це бачити!». Після паузи Іван Степанович мовив: «Будемо виставлятися!..». Майстер дуже не любить, коли про нього говорять у його присутності. Тож на відкритті йому довелося самому трохи розповісти про  історію появи цього циклу. Якось митцеві спало на думку, що він ніби живе під великою банею. Однієї прекрасної миті той купол відкрився, й художник побачив чудовий безмежний світ. Картинка, що в нього перед очима постала, зафіксувалася, баня закрилася, й нині роздивляємося фрагменти того, що побачив він. 

Назву експозиції «Витівки творчого духу» Іван Степанович тлумачить так: «Якщо ідея вимагає, є настрій і впевненість, то чому б не похимеритися волею Творчого Духу? Він постійно стоїть між мною та полотном. Творчий дух витворяє зі мною, що хоче».

…На сходинках галереї пурпуровий від 20-градусного морозу Майстер сумно дивиться, посміхаючись у вуса: «Приходь у майстерню, адресу пам’ятаєш?». Художник Іван Марчук вважає єдиним прийнятним нелюдне, тет-а-тетне спілкування. Як і належить галактикам. 

Фото з архіву
галереї «АВС-арт».         

Автор: Ольга КЛЕЙМЕНОВА