У променях Коктебеля

Сюди приїхали понад 20 учасників не лише з різних регіонів України, а й із  Франції, Великої Британії, Сирії.

До речі, варто нагадати, що пленер (від франц. plainе aire – відкрите повітря) – термін, який означає передачу в картині всього багатства мінливості кольору, зумовленого дією сонячного світла та атмосферою. Пленерний живопис склався в результаті праці художників на відкритому повітрі (а не в майстерні), на основі безпосереднього вивчення натури з метою повнішого відтворення її реального образу (подоби). Певні ознаки пленерного живопису можна простежити у творчості майстрів італійського Відродження і художників XVII століття. Пленер поширився у першій половині XIX століття (Дж. Констебл – у Великій Британії, О. Іванов – у Росії). Провідниками пленерного живопису в середині XIX століття є майстри барбізонської школи (Т. Руссо, Ж. Дюпре,
Ш.-Ф. Добіньї), а також К. Коро.

«Їх створило місце», – писав В. Ван-Гог. Для пленерної практики художників-барбізонців характерним є прагнення до передавання натурального освітлення й повітряного середовища, відтворення реальних кольорових відношень, що спостерігаються безпосередньо у природі, розкриття привабливості та краси «швидкоплинного» мотиву. Найбільше принципи пленерної практики застосовували в другій половині XIX століття у своїй творчості майстри імпресіонізму – К. Моне, К. Піссарро, О. Бенуа та інші.

У Росії у другій половині XIX – початку XX ст. значних успіхів у пленерному живописі досягли В. Полєнов, І. Левітан, В. Сєров, К. Коровін, І. Грабар, а в Україні – С. Васильківський, Г. Світлицький, В. Кричевський, І. Труш, М. Глущенко, С. Шишко, Т. Яблонська, Т. Голембієвська, В. Гурін, М. Гуйда, А. Зорко та багато інших.

Метою ж міжнародного художнього пленеру, що відбувається під егідою Асоціації «Україна–Франція», є не тільки сприяння творчому зростанню, а й розширення художнього бачення, життєвих спостережень.

Головною метою організатори ставлять і вивчення людьми від мистецтва найпрекрасніших куточків України, зображення їх у своїй творчості (у пленерах зазвичай беруть участь представники різних напрямів в образотворчому мистецтві – живописці, графіки, скульптори, майстри декоративно-прикладного фаху), а також формування мистецтва в умовах творчої співпраці, створення спільної моделі розвитку сучасного образотворчого мистецтва, інноваційних ідей, відточування різних граней процесу творіння.

Проведення пленерів на чарівній землі Криму стало вже доброю традицією. Меценатом цих заходів є голова правління ЗАТ ЗМВК «Коктебель» – Олександр Гарань.

Завод марочних вин та коньяків «Коктебель», який уже втретє поспіль опікується проведенням пленерів, – одне з потужних виноробних підприємств в Україні, яке святкувало минулого року своє 130-річчя. Виноградарство та виноробство в Коктебелі зародилося в 1879 році. ЗАТ ЗМВК «Коктебель» – один із небагатьох виробників марочних вин та коньяків, що мають повний цикл виробництва. Підприємство володіє 2,2 тис. га виноградників, розташованих на околицях вулкана Кара-Даг.

Завод спеціалізується на виробництві молодих, марочних, колекційних вин та коньяків. Має найбільший у Європі мадерний майданчик. За рішенням Міністерства аграрної політики України енотека Коктебеля визнана національним надбанням України. Продукція ЗМВК «Коктебель» відзначена 10 гран-прі, 101 золотою, 33 срібними, 8 бронзовими медалями.

Унікальною і шляхетною є ідея проведення такого яскравого й досить незвичайного заходу. Мистецьке середовище стало своєрідним ґрунтом, на якому зросла і розвинулася ця оригінальна мистецька ідея. Куратором пленерів «Виноград – виноробство – вино» є Павло Ротар – віце-президент Асоціації «Україна–Франція». Саме він відчув цю ідею як особисту справу, доклав до її втілення багато творчих та організаторських зусиль.

Неповторність пленеру в тому, що серед його учасників  не тільки живописці та графіки, а й скульптори, художники декоративно-ужиткового мистецтва, історики та мистецтвознавці. Організатори намагаються залучити до співпраці представників різних регіональних мистецьких шкіл, митців, які є яскравими творчими особистостями, мають своєрідні світобачення та творчу манеру. Це і широковідомі в Україні та за її межами художники, і ті, хто шукає свій шлях у мистецтві. Серед них – Уляна Томкевич та Вікторія Ковальчук зі Львова, Валентина Панко та Галина Назаренко з Петриківки, Сергій Малиш із Харкова, Анна Крюкова з Києва, Даррен Кофілд та Уляна Гуменюк із Великої Британії, Сильві Браше із Франції, Халіл Абудіад із Сирії та інші.

Мистецтво сьогодні потребує особливих умов для розвитку, турботи з боку суспільства і держави. Для народження змістовних, естетично вражаючих творів, що нестимуть у собі глибоке позитивне сприйняття, відіграватимуть вагому роль у суспільному житті, впливатимуть на світогляд широкого загалу, необхідна  духовна готовність до цього не лише митця, а й суспільства. Наголосимо, творче зростання митців відбувається в складний час, в особливій ситуації в суспільстві та культурі в Україні.

Саме демократизм, відкритість, дух творчого братерства, дискусії, пошук створюють особливу творчу атмосферу, яка так приваблює до цієї мистецької акції. Її мета – не обов’язково миттєвий результат, хоча митці багато працюють на натурі, створюють начерки, етюди, завершені твори. Вона націлена в майбутнє, апелює до творчої уяви, національної самосвідомості художника.

Традиційну післяпленерну виставку торік у квітні в галереї «Хлібня» на території Софії Київської побачили не лише кияни, а й мешканці інших міст. Проведення щорічних пленерів за підтримки заводу марочних вин і коньяків «Коктебель» підвищуватиме престиж цього мистецького заходу, до нього долучатимуться дедалі нові учасники. Асоціація «Україна–Франція» та Національна спілка художників України запрошують до співпраці всіх, кому не байдужа доля сучасного українського мистецтва.

Сюди приїхали понад 20 учасників не лише з різних регіонів України, а й із  Франції, Великої Британії, Сирії.
До речі, варто нагадати, що пленер (від франц. plainе aire – відкрите повітря) – термін, який означає передачу в картині всього багатства мінливості кольору, зумовленого дією сонячного світла та атмосферою. Пленерний живопис склався в результаті праці художників на відкритому повітрі (а не в майстерні), на основі безпосереднього вивчення натури з метою повнішого відтворення її реального образу (подоби). Певні ознаки пленерного живопису можна простежити у творчості майстрів італійського Відродження і художників XVII століття. Пленер поширився у першій половині XIX століття (Дж. Констебл – у Великій Британії, О. Іванов – у Росії). Провідниками пленерного живопису в середині XIX століття є майстри барбізонської школи (Т. Руссо, Ж. Дюпре,
Ш.-Ф. Добіньї), а також К. Коро.
«Їх створило місце», – писав В. Ван-Гог. Для пленерної практики художників-барбізонців характерним є прагнення до передавання натурального освітлення й повітряного середовища, відтворення реальних кольорових відношень, що спостерігаються безпосередньо у природі, розкриття привабливості та краси «швидкоплинного» мотиву. Найбільше принципи пленерної практики застосовували в другій половині XIX століття у своїй творчості майстри імпресіонізму – К. Моне, К. Піссарро, О. Бенуа та інші.
У Росії у другій половині XIX – початку XX ст. значних успіхів у пленерному живописі досягли В. Полєнов, І. Левітан, В. Сєров, К. Коровін, І. Грабар, а в Україні – С. Васильківський, Г. Світлицький, В. Кричевський, І. Труш, М. Глущенко, С. Шишко, Т. Яблонська, Т. Голембієвська, В. Гурін, М. Гуйда, А. Зорко та багато інших.
Метою ж міжнародного художнього пленеру, що відбувається під егідою Асоціації «Україна–Франція», є не тільки сприяння творчому зростанню, а й розширення художнього бачення, життєвих спостережень.
Головною метою організатори ставлять і вивчення людьми від мистецтва найпрекрасніших куточків України, зображення їх у своїй творчості (у пленерах зазвичай беруть участь представники різних напрямів в образотворчому мистецтві – живописці, графіки, скульптори, майстри декоративно-прикладного фаху), а також формування мистецтва в умовах творчої співпраці, створення спільної моделі розвитку сучасного образотворчого мистецтва, інноваційних ідей, відточування різних граней процесу творіння.
Проведення пленерів на чарівній землі Криму стало вже доброю традицією. Меценатом цих заходів є голова правління ЗАТ ЗМВК «Коктебель» – Олександр Гарань.
Завод марочних вин та коньяків «Коктебель», який уже втретє поспіль опікується проведенням пленерів, – одне з потужних виноробних підприємств в Україні, яке святкувало минулого року своє 130-річчя. Виноградарство та виноробство в Коктебелі зародилося в 1879 році. ЗАТ ЗМВК «Коктебель» – один із небагатьох виробників марочних вин та коньяків, що мають повний цикл виробництва. Підприємство володіє 2,2 тис. га виноградників, розташованих на околицях вулкана Кара-Даг.

Завод спеціалізується на виробництві молодих, марочних, колекційних вин та коньяків. Має найбільший у Європі мадерний майданчик. За рішенням Міністерства аграрної політики України енотека Коктебеля визнана національним надбанням України. Продукція ЗМВК «Коктебель» відзначена 10 гран-прі, 101 золотою, 33 срібними, 8 бронзовими медалями.

Унікальною і шляхетною є ідея проведення такого яскравого й досить незвичайного заходу. Мистецьке середовище стало своєрідним ґрунтом, на якому зросла і розвинулася ця оригінальна мистецька ідея. Куратором пленерів «Виноград – виноробство – вино» є Павло Ротар – віце-президент Асоціації «Україна–Франція». Саме він відчув цю ідею як особисту справу, доклав до її втілення багато творчих та організаторських зусиль.

Неповторність пленеру в тому, що серед його учасників  не тільки живописці та графіки, а й скульптори, художники декоративно-ужиткового мистецтва, історики та мистецтвознавці. Організатори намагаються залучити до співпраці представників різних регіональних мистецьких шкіл, митців, які є яскравими творчими особистостями, мають своєрідні світобачення та творчу манеру. Це і широковідомі в Україні та за її межами художники, і ті, хто шукає свій шлях у мистецтві. Серед них – Уляна Томкевич та Вікторія Ковальчук зі Львова, Валентина Панко та Галина Назаренко з Петриківки, Сергій Малиш із Харкова, Анна Крюкова з Києва, Даррен Кофілд та Уляна Гуменюк із Великої Британії, Сильві Браше із Франції, Халіл Абудіад із Сирії та інші.

Мистецтво сьогодні потребує особливих умов для розвитку, турботи з боку суспільства і держави. Для народження змістовних, естетично вражаючих творів, що нестимуть у собі глибоке позитивне сприйняття, відіграватимуть вагому роль у суспільному житті, впливатимуть на світогляд широкого загалу, необхідна  духовна готовність до цього не лише митця, а й суспільства. Наголосимо, творче зростання митців відбувається в складний час, в особливій ситуації в суспільстві та культурі в Україні.

Саме демократизм, відкритість, дух творчого братерства, дискусії, пошук створюють особливу творчу атмосферу, яка так приваблює до цієї мистецької акції. Її мета – не обов’язково миттєвий результат, хоча митці багато працюють на натурі, створюють начерки, етюди, завершені твори. Вона націлена в майбутнє, апелює до творчої уяви, національної самосвідомості художника.

Традиційну післяпленерну виставку торік у квітні в галереї «Хлібня» на території Софії Київської побачили не лише кияни, а й мешканці інших міст. Проведення щорічних пленерів за підтримки заводу марочних вин і коньяків «Коктебель» підвищуватиме престиж цього мистецького заходу, до нього долучатимуться дедалі нові учасники. Асоціація «Україна–Франція» та Національна спілка художників України запрошують до співпраці всіх, кому не байдужа доля сучасного українського мистецтва.

Автор: Миколай КОЧУБЕЙ