передплата Українською | In English

№24, грудень 2009

Міжнародний досвід у діяльності міліції України

Поділитися:

 

Початок співпраці Донецького юридичного інституту та поліції Баварії і Нюрнберзької школи поліції покладено в лютому 1994 року.
2002 року в інституті створено Центр упровадження психотренінгових технологій.
На сьогодні в ньому пройшли навчання понад 2,5 тисячі осіб, серед яких психологи, керівники й працівники різних служб і підрозділів міліції, фахівці інших екстремальних видів діяльності, викладачі, курсанти, студенти.

Нині в умовах модернізації всієї системи державної служби в Україні реформування органів внутрішніх справ, їх інтеграції у систему правоохоронних органів зарубіжних країн закономірно зростає потреба в удосконаленні діяльності міліції України, оптимізації професійної підготовки персоналу, особливо керівного складу, здійсненні системних перетворень у правовому регулюванні службової діяльності та соціальному забезпеченні працівників ОВС.

Для виконання цих завдань корисно звернутися до зарубіжного досвіду, насамперед високорозвинених країн, які традиційно втілюють принципи правової держави, мають розвинені структури громадянського суспільства, сформовані правові системи та налагоджені механізми реалізації правових приписів. Цей посил визначається й інтеграцією України у світові та європейські політичні, правові, економічні й соціальні інститути, внаслідок чого відбувається інтернаціоналізація правового простору, що потребує координації міждержавної правоохоронної діяльності. У зв’язку із цим набуває актуальності забезпечення професійної готовності співробітників органів внутрішніх справ до взаємодії з правоохоронними відомствами інших країн у розв’язанні таких глобальних проблем, як тероризм, транснаціональна злочинність, міжнаціональні конфлікти, торгівля людьми, незаконна міграція, злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотиків тощо. Викладене вище дає підстави розглядати дослідження організаційно-правових основ поліцейської діяльності та професійної підготовки кадрів для поліції за кордоном і можливість застосування зарубіжного досвіду в удосконаленні професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ України як актуальну проблему, розв’язання якої має важливе значення для вітчизняної юридичної науки та правоохоронної практики.

Слід зазначити, що теоретико-прикладні дослідження різних аспектів роботи поліції держав Західної Європи на тривалий час було припинено. Відновилися вони в 60-х роках XX століття (О. Валішев, Н. Дементьєв, Б. Крилов, Г. Мачковський, О. Сафронов), а в Україні ця робота помітно активізувалася лише в 90-х.

Сьогодні українські вчені досягли значних результатів у комплексному дослідженні цілої низки проблем професійної підготовки кадрів поліції зарубіжних країн. Різні аспекти державного управління, правоохоронної діяльності та професійної підготовки співробітників органів внутрішніх справ вивчають юристи, філософи, історики, соціологи, психологи та інші фахівці. Серед вітчизняних науковців, що працювали над цією проблемою, слід згадати О. Буданова, В. Бутиліна, О. Губанова, О. Зубкова, В. Ілларіонова, М. Кірєєва, Л. Колодкіна, О. Кононова, О. Коренєва, В. Коробова, О. Крилова, О. Майдикова, В. Мельника, В. Морозова, В. Петрожицького, С. Полежаєву, В. Сальникова, В. Сергевніна, О. Столяренка, B. Чернявського, І. Шушкевича та ін.

Із зарубіжних учених і практиків значний внесок у дослідження теоретичних і організаційно-правових проблем поліцейської діяльності різних країн внесли М. Бентон, Р. Бойд, Д. Брандес, П. Вікстрем, А. Воллмер, Ф. Гортезі, Д. Грін, А. Даттон, Ф. Деніз, Д. Доллінг, А. В. Келлі, В Леонард, Р. Л. Ліфтон, Д. Моріссон, С. Ойгард, М. Пагон, Р. Перкінс, Дж. В. Поттер, А. Рис, Р. Д. Свон, Р. Таннехілл, О. В. Уїлсон, Р. Уолмслі, П. Р. Уейс, П. Фармер, С. Філіпс, А. Б. де Фонтене, З. Франке, Р. Харріс, Л. Шерман, Г. Шнайдер, В. Штерн та ін. У публікаціях цих авторів усебічно висвітлено питання професійної підготовки співробітників правоохоронних органів.

Найбільший інтерес викликає організація поліцейської діяльності у Німеччині. Однак німецький досвід організації та нормативного регулювання кадрової роботи, навчання і професійної підготовки, психологічного супроводу служби і загалом поліцейського менеджменту докладно не вивчено. Є також певний дефіцит практичних рекомендацій щодо використання такого досвіду в професійній діяльності органів внутрішніх справ України.

Правоохоронні органи багатьох розвинених країн останнім часом зазнають якісних змін, що стосуються змісту й орієнтирів роботи. Реформування поліції спрямоване на зміну пріоритетів її діяльності – з державно орієнтованих на суспільно орієнтовані. Актуальність реформ зумовлена тим, що традиційні стратегії поліцейської діяльності вже не задовольняють суспільство, яке розвивається в демократичному напрямі. Д. Грін зазначає, що більшість поліцейських відомств відчуває інформаційний голод, не може точно ідентифікувати проблеми. Часто їм бракує адміністративної та культурної гнучкості для миттєвого реагування на обстановку, що швидко змінюється [8].

Правоохоронні органи багатьох країн узяли на озброєння і сьогодні активно реалізовують так звану модель Community Policing, що є синтезом традиційних тактик боротьби зі злочинністю та участі громадськості у цій роботі. «Community Policing», по суті, стала новою філософією поліцейської діяльності, за якою поліція сформована згідно з принципом децентралізації її структури, діє на проактивній основі в тісній співпраці з громадянами, спільно визначаючи проблеми та розв’язуючи їх. Відповідно до цієї моделі відбулися зміни в роботі з персоналом поліції. Дослідження переконують, що за такої концепції підвищується задоволеність поліцейських своєю роботою, позитивно змінюється мотивація їхньої праці, розширюється роль працівників поліції в суспільстві, поліпшуються взаємини як між самими поліцейськими, так і між поліцейськими й громадянами [3, 4, 9].

Із метою впровадження у сферу поліцейської діяльності нових концептуальних підходів було проведено Перший європейський конгрес з питань управління якістю роботи поліції, який відбувся в Мюнстері (Німеччина) у березні 1998 року. Визначаючи головні підходи до створення нової моделі діяльності поліції, учасники конгресу наголошували, що поліція – це сервісна служба, яка надає послуги населенню на певній території, що вона має існувати для громадян, розвиваючи для них систему послуг [1].

Як споживача поліцейських послуг розглядають і власний персонал організації. Тому головну увагу сьогодні зосереджено на проблемах управління та роботи з персоналом поліцейських підрозділів, а також на змінах, яких зазнала система внутрішнього управління внаслідок орієнтації поліції на забезпечення високої якості та ефективності діяльності. За висновками зарубіжних дослідників, саме визначення й розв’язання проблем якості сформували новий поліцейський менеджмент, який дав принципово нові ідеї, підходи й методи діяльності поліції.

Багаторічна плідна співпраця Донецького юридичного інституту з поліцією Баварії (2009 року ми відзначали 15-річний ювілей цієї роботи) дає нам можливість усебічно вивчати досвід організації й діяльності поліції цієї федеральної землі Німеччини, яка вважається однією з найблагополучніших щодо безпеки громадян, що значною мірою є заслугою саме поліції.

У середині 90-х років ХХ століття в Німеччині провели низку наукових досліджень з обґрунтування впливу на працівників поліції соціально-психологічних чинників, що має такі наслідки: збільшення випадків суїциду, фактів психічної та фізичної травматизації під час виконання службових обов’язків, а також алкоголізму, наркотизації та інших негативних явищ. Було встановлено, що особливо давалися взнаки проблеми, пов’язані із впливом професійного стресу, характерного для діяльності поліцейських, комунікативні труднощі, які вони відчували, а також проблеми внутрішньоколективних стосунків і психологічного клімату в службових колективах. Було доведено, що стрес працівників, їхня комунікація та клімат у колективі є тісно взаємопов’язаними, що, зрештою, позначається на ефективності службової діяльності і якості виконуваної роботи. З огляду на це було змінено підходи та методи роботи з персоналом поліції. Основними засадами цієї роботи стали гуманність, демократизм, паритетність, кооперація, відкритість, ефективність, толерантність, орієнтація на особистість [10].

Нові методи й принципи поліцейського менеджменту було взято на озброєння поліцією Баварії. Сьогодні вони реалізуються в ефективній системі психологічного супроводу служби, у проведенні тренінгів антистресової та комунікативної спрямованості, тренінгів для керівного складу, які розробляє, організовує та проводить психологічна служба поліції федеральних земель Німеччини, зокрема Баварії.

Найважливішою складовою поліцейського менеджменту в Німеччині стало цілеспрямоване психологічне забезпечення поліцейської діяльності.

Результати роботи Центральної психологічної служби поліції Баварії, на наш погляд, є найпоказовішими.

Історія психологічної служби Баварії налічує 40 років. Її створення стало цілком закономірним наслідком розвитку суспільства в післявоєнні часи. У 50-ті і на початку 60-х років минулого століття мешканці Мюнхена дедалі більше усвідомлювали свої демократичні права. Гострі конфлікти з громадянами проявлялися як у повсякденній діяльності поліції, так і під час акцій протесту й  демонстрацій. Мюнхенська поліція з її уявленнями лише про каральні функції не відповідала рівню демократичного розвитку суспільства. Вона була, як зазначив у доповіді в поліцейському інституті Хільтруп у 1970 році один із керівників поліції Франц Хаймерль, схильна до однобічного мислення, яке досягало найвищої точки, наприклад, у тезі: «Заборонено все, що не дозволено» [7].

Події 1962 року в Мюнхені, коли поліція не змогла припинити заворушення за допомогою сили, засвідчили, що за підручниками з тактики й стратегії з наведеними в них прикладами часів Веймарської республіки успішної поліції не створиш. Як слушно зауважив тодішній начальник поліції Хаймерль, підтримка порядку винятково за допомогою поліцейської палиці призводить до нових заворушень [10].

Сумний досвід бурхливих 60-х, ознаменованих студентськими заворушеннями, і паралельно з цим досвід спілкування з вільними громадянами вільної країни дав рішучий імпульс до створення в Мюнхенській поліції психологічної служби. Психологія, на думку Манфреда Шрайберса, мала забезпечити поліцейських тією інформацією, яка допомогла б орієнтуватися у зміненому післявоєнному суспільстві [7]. Крім того, ідея була виправданою, зокрема, із трьох міркувань. По-перше, психологічна служба мала усунути напруженість, що виникла між поліцією й громадянами, не силовими, а психологічними засобами. По-друге, у світовій психологічній науці було здійснено багато психологічних досліджень, результатів яких раніше в поліції не використовували. І, нарешті, незаперечним є факт, що одночасно з новими знаннями, здобутими в галузі психології, психіатрії та психосоматики, прийшли нові уявлення про закономірності розвитку психіки й особистості загалом, які можна й потрібно використовувати в поліцейській діяльності.

Спочатку завданнями психологічної служби були:

1) консультації поліцейського керівництва з усіх психологічних питань повсякденного, а також кризового управління персоналом;

2) поліпшення робочого клімату в підрозділах поліції. Психолог повинен був стати сполучною ланкою в ієрархічно розділеній організації, так би мовити, рупором зворотного зв’язку для керівництва підрозділів;

3) викладання в школах поліції з метою донести до службовця думку, що під час виконання службових обов’язків необхідно не впадати в крайнощі, тобто бути або сильним, або надто м’яким, а в будь-якій ситуації знаходити адекватне обставинам рішення;

4) проведення навчальних семінарів для керівників про закони розвитку групової динаміки і методи психологічно грамотного управління колективом. Обов’язковою була участь психолога і в розробці тактики роботи поліції під час масових заходів;

5) робота в поліцейських округах та участь у службових заняттях і нарадах (психолог повинен був діагностувати проблеми, що виникають у підрозділах поліції);

6) участь у викладанні правил дорожнього руху в школах;

7) розгляд у правовому відділі президії скарг населення (проаналізувавши скарги, психологи разом із поліцейськими-практиками розробляли стратегії запобігання схожим претензіям населення);

8) наукові дослідження в галузі прикладної та юридичної психології.

1975 року, коли практична користь діяльності психологів на службі поліції виявилася незаперечною, постало питання про перетворення психологічної служби міської поліції Мюнхена на Центральну психологічну службу Баварської поліції (далі – ЦПС) при поліцейській президії Мюнхена.

Сьогодні завдання психологічної служби стосуються не епізодичних, а концептуальних проблем діяльності і є такими:

– організаційний розвиток поліції та робота з персоналом (вивчення проблем, що виникають у діяльності поліції, розробка психологічної концепції поліпшення іміджу поліції в очах громадськості, діагностика робочого клімату в колективах, добір кандидатів на вищі керівні посади в поліції за допомогою ассессмент-центрів, розробка принципів і методів атестації персоналу);

– підтримка оперативної поліцейської діяльності, допомога в розслідуванні тяжких і резонансних злочинів (складання психологічного портрета злочинця, психологічна допомога в розробці тактики ведення допиту, участь в огляді місця злочину, психологічна експертиза);

– консультування поліцейських службовців, профілактика постстресових розладів, співробітництво з клініками, психотерапевтами, медичною поліцейською службою, духівниками, профспілками та іншими інститутами поліції, які відповідають за психофізіологічне здоров’я персоналу;

– освіта й підвищення кваліфікації поліцейських у галузі прикладної та юридичної психології.

Необхідно зазначити, що підвищенню кваліфікації психологів у Баварії приділяється особлива увага. У цьому питанні ЦПС відводиться вирішальна роль. Уже під час вступних іспитів до шкіл поліції Баварії передбачено використання елементів психологічного тренінгу, які дають можливість психологам, що обов’язково входять до складу приймальної комісії, вивчити стиль спілкування абітурієнтів, їхні комунікативні навички, соціальну компетенцію, психологічну готовність до служби в поліції, тобто наявність відповідних особистісних та психологічних якостей. Такий принцип добору абітурієнтів гарантує високу внутрішню мотивацію здобуття професії поліцейського.

Власне психологічний супровід служби та використання тренінгів у Баварії починається вже в навчальних закладах поліції з вивченням предмета «Професійна комунікація, конфліктологія». Принципом навчання є ідея про те, що сучасний поліцейський повинен не тільки здобути в процесі освіти  професійні правові та тактичні знання, а й мати психологічну підготовку для кваліфікованої роботи з населенням. Поліцейський, окрім набутих комунікативних навичок, має бути психологічно компетентним під час вирішення конфліктних ситуацій. Мета викладання предмета – навчити поліцейського адекватно реагувати на проблеми, щоб для їх розв’язання застосовувати насамперед психологічні та комунікативні засоби, а не владні повноваження. Такі навички дають знання основ практичної психології, методики постановки питань, прийомів аргументації, закономірностей поведінки громадян у соціумі.

Після закінчення навчального закладу (школи чи інституту поліції) для всіх службовців є обов’язковим проходження психологічних тренінгів як підвищення кваліфікації мінімум один раз на три роки. З цією метою співробітниками Інституту підвищення кваліфікації поліції Баварії розроблено тренінг «ПАКЕТ» – поліцейський антистресовий комунікативний тренінг, який проводиться протягом двох тижнів і має на меті не тільки оптимізувати психологічне вміння й навички, а й «лікувати душу». Таку концепцію проведення тренінгу обґрунтовують провідні фахівці ЦПС поліції Баварії, які вважають, що службовці силових структур потребують психологічної допомоги та терапії більшою мірою, ніж працівники інших професій [10].

З 1995 року розроблено і проводиться тренінг для керівного складу поліції Баварії, в якому беруть участь керівники поліцейських президій, великих підрозділів, їхні заступники, начальники служб, керівники комісаріатів і децернатів (відділів). Про необхідність такого тренінгу свідчить опитування співробітників, що виявило істотні проблеми в галузі соціальної компетенції керівників. Для ефективного керівництва часто буває недостатньо знань про стилі управління, методи поліпшення емоційного комфорту в малій групі робочого колективу, шляхи підвищення культури міжособистісного спілкування. Необхідна перебудова глибинних особистісних структур, ломка стереотипів, уявлень про себе як про ідеального керівника.

Крім того, тренінг «ПАКЕТ», який проводиться протягом 12 років, показав чудові результати й дієвість тренінгів загалом. Наукові дослідження, проведені Інститутом підвищення кваліфікації поліції Баварії, засвідчили, що 93,4% учасників тренінгу відзначають його позитивний вплив на подальшу кар’єру і особистісне зростання.

Серед основних завдань тренінгу для керівників – формування в них мотивації до зміни стереотипів і неефективних стилів керівництва. Велика увага приділяється вивченню теорії й практики кооперативного та значно прогресивнішого ситуативного управління. Основою такого управління є особливі стосунки керівника і підлеглих, що ґрунтуються на оптимальному поєднанні таких структурних елементів кооперації: інформативності; ясності й доступності; розподілі ролей; делегуванні повноважень; репрезентативності; оцінці успіху; контролі.

Тренінг складається з чотирьох модулів, які проводять щороку.

У першому модулі тренінгу основна увага приділяється формуванню навичок саморефлексії та оптимізації соціальної компетенції керівника. Теми другого модуля – «Управління стресом», «Робота з групою і формування команди». Третій модуль цілковито присвячений питанням самомотивації та мотивації персоналу. Четвертий – передбачає поглиблення знань і вдосконалення умінь, здобутих у перших трьох модулях. Неабияк важливо для керівника вміти використовувати тренінговий досвід у повсякденній діяльності. Тож Інститут підвищення кваліфікації та Центральна психологічна служба мають можливість здійснювати моніторинг та психологічний супровід керівників протягом трьох років від часу їх призначення. Постійно практикується посттренінговий супровід керівників, який може мати форму коучингу, супервізорства або інтервізорства залежно від групи й цілей тренінгу.

Крім того, психологічна служба поліції Баварії проводить: навчання з підвищення кваліфікації службовців з питань загальної та прикладної психології; семінари з організаційної структури поліції; заняття з педагогіки та дидактики для викладачів-початківців; семінари з юридичної психології; тренінги для тренерів; тренінги з риторики для прес-офіцерів; семінари й тренінги щодо роботи з пресою для керівників підрозділів та прес-офіцерів; персональний коучинг для керівників; організовує діяльність медіаторів у розв’язанні конфліктів, що виникають у підрозділах поліції.

Робота поліцейської психологічної служби ґрунтується на принципах добровільності, гуманізму, законності, науковості. Допомога надається службовцям за потребою; служба орієнтується на добровільне бажання клієнтів отримати консультацію. Серед основних принципів роботи психологічної служби поліції також конфіденційність. Відомості про консультації та осіб, які звернулися по допомогу, не розголошуються, що регламентовано статтею 203 Кримінального кодексу Баварії. У разі порушення закону психолог несе кримінальну відповідальність – позбавлення волі строком до одного року.

Визначальним принципом роботи психологічної служби поліції Баварії є швидке та гнучке реагування на актуальні потреби практичних підрозділів. Жодне планування великих заходів або акцій не обходиться без участі психологів у робочій групі або оперативному штабі поліцейських сил.

Наприклад, під час підготовки до Чемпіонату світу з футболу, який проводився 2006 року в Німеччині, перед службою стояло відповідальне завдання психологічної підготовки її персоналу. Адже імідж країни багато в чому залежав від дій поліцейських. Психологічною службою було розроблено, організовано та проведено спеціальні тренінги з керівниками підрозділів і з усіма без винятку службовцями поліції, що забезпечували громадський порядок на масових заходах мундіалю. Тренінг проводився протягом року перед чемпіонатом, і в ньому взяло участь більш як чотири тисячі осіб. Під час проведення ЧС-2006 психологи були присутні в кожному підрозділі, зокрема й у резервних. За результатами аналізу діяльності на футбольній першості світу і рівень забезпечення безпеки, і рівень культури поведінки службовців поліції визнано бездоганними. На наш погляд, вивчення й використання досвіду Баварії у підготовці до проведення Євро-2012 було б корисним і для різних інститутів нашої країни, зокрема для МВС України.

Отже, є очевидним, що досягнення оптимальних результатів діяльності органів внутрішніх справ передбачає вивчення, аналіз та узагальнення досвіду, накопиченого правоохоронними системами різних країн світу. Зрозуміло, що вивчення й посилання на зарубіжний досвід не означає його безпосереднього копіювання й перенесення в практику. Проте результати аналізу цієї діяльності та окремі підходи, прийоми і методи, особливо у сфері кадрового забезпечення професійної підготовки персоналу, організації психологічного супроводу службової діяльності, можна ефективно використати і в органах внутрішніх справ України.

Результатом вивчення й узагальнення фахівцями Донецького юридичного інституту сучасного зарубіжного досвіду проведення тренінгової роботи з поліцейськими, а також аналізу психологічних закономірностей професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ України стало створення в інституті 2002 року Центру впровадження психотренінгових технологій. З 2006-го він отримав статус науково-дослідного центру (НДЦПТ). Його завданням є розробка й упровадження  в практику тренінгів різної спрямованості.

Першим експериментальним тренінгом, у підготовці якого Донецькому юридичному інституту надали допомогу колеги з психологічної служби поліції Баварії, стала програма «Комунікація–стрес–безпека» (КСБ). Тренінг пройшов на базі НДЦПТ у травні 2002 року. У ньому брали участь начальники центрів практичної психології кількох обласних управлінь міліції, представники Міністерства внутрішніх справ України, вищих навчальних закладів системи МВС, провідні вчені в галузі психологічної підготовки силових структур. Під час тренінгу учасникам необхідно було випробувати на собі ефективність застосовуваних методів і методик і спільно прийняти рішення про корисність такого виду навчання. За результатами тренінгу було отримано позитивні відгуки всіх учасників, а МВС України прийняло рішення про широкомасштабне використання тренінгу КСБ у роботі з персоналом міліції.

За роки роботи центру проведено десятки тренінгів із різними категоріями працівників міліції, викладачами відомчих ВНЗ, представниками інших відомств. Науковий аналіз результатів довів ефективність тренінгової роботи та її позитивний вплив на учасників.

Вивчивши проблеми практичних підрозділів ОВС, потреби персоналу в підвищенні кваліфікації, співробітники центру розробили програми психологічних тренінгів для різних служб та підрозділів органів внутрішніх справ, для працівників, що перебували в різних критичних ситуаціях (застосували вогнепальну зброю на ураження, дістали поранення тощо), для молодих викладачів ВНЗ, курсантів, а також тренінг для керівного складу міліції «Психологія ефективного керівника».

Загалом інноваційні процеси, що відбуваються в Україні, в тому числі і в системі правоохоронних органів, відкривають реальні перспективи широкого використання міжнародного досвіду, особливо поліції Баварії, в організації діяльності міліції. Узагальнення та використання новітніх досягнень поліцейської науки й практики, безперечно, сприятиме розв’язанню відомчих проблем, оптимізації професійної орієнтації, адаптації до вимог професії, освоєнню професійних та організаційних цінностей, досягненню професійної майстерності, опануванню нових видів діяльності та перепідготовці персоналу, а також виконанню завдань кадрового моніторингу, збереженню працездатності та запобіганню професійній деформації працівників міліції, поліпшенню робочого клімату в підрозділах. Це дасть змогу якісно й ефективно виконувати службові обов’язки й поліпшить імідж міліції як усередині країни, так і за її межам. Але найважливішим є те, що виважене застосування передового зарубіжного досвіду, про який ішлося в цій статті, допоможе переорієнтувати роботу ОВС України із силових і адміністративних методів на демократичніші, спрямовані передусім на допомогу населенню, захист прав і свобод людей, забезпечення безпеки населення у повсякденному житті, тобто загалом – на формування довіри народу до міліції. А це, у свою чергу, виведе діяльність правоохоронних органів України на європейський рівень.


Джерела

1. Анисимков В. М., Буничев Ю. А. Полиция ХХІ века: концепции и механизмы реализации. – М., 1998.

2. Губанов А. В. Полиция государств Западной Европы. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1990.

3. Губанов А. В. Полиция зарубежных стран: основные черты организации и деятельности. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1991; Губанов А. В. Полиция Запада: основы деятельности по охране правопорядка. – М.: ВНИИ МВД России, 1993; Дегтярев Л. М., Максименко Н. П., Соловьева М. Г. Полиция буржуазных государств. – М., 1966.

4. Кукушкин В. М. Социологические проблемы полицейской деонтологии: дисс. … д-ра социол. наук. – М., 1994; Шалягин Д. Д. Полиция США – организационные и правовые основы деятельности: дисс. … канд. юрид. наук. – М., 1998.

5. Лури B. C. Анализ современного опыта психологической подготовки сотрудников полиции США: дисс. ... канд. психол. наук. – М.: Академия МВД РФ, 1991. – С. 13–14.

6. Brown M. T., Tomson W. L. New Issue on Police Training. – N.Y., 1998. – P. 54; European Guide to General Courses in Police Management. – OEES, 1979. – P. 27–29.

7. Elle О. Zur Entwicklung der allgemeinen polizeillchen Aufgaben und Befugnissen. – Berlin, 1957.

8. Greene J. Evaluating Planned Change Strategies in Modern Law Enforcement: Implementing Community-Based Policing // Brodeur J.P. – 1998. – P. 146.

9. Hauer V. D. Police in Western Europe. – Bonn, 1992; Hietaniemi T. 75 Years of national Police Training. – Helsinki: The Ministry of the Interior, 1995.

10. Organisation der Bayerischen Polizei. Polizei-Fьhrungsakademie //  Jahresbericht. Reichsgesetzblatt. – 1995.

Автор: Віктор БЕСЧАСТНИЙ

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №15/2016 №15
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Уряд Британії вдруге винесе на голосування в парламент нову угоду про Brexit Сьогодні, 21 жовтня

Лондон: Британія вийде з ЄС 31 жовтня попри прохання про відстрочку Вчора, 20 жовтня

Парламент Британії проголосував за поправку про відтермінування Brexit 19 жовтня

Парламент Британії відклав голосування за угоду про Brexit до наступного тижня 19 жовтня

Італійський лоукостер може почати польоти в Запоріжжя і Маріуполь 19 жовтня

Міністр енергетики США відмовився надавати документи про свою роль в Україні 19 жовтня

Новини 18 жовтня: держбюджет-2020, ринок землі, позовні вимоги "Нафтогазу" 18 жовтня

Ринок землі: Аграрний комітет вивчить можливість повторного розгляду законопроектів 18 жовтня

Лагард призначили президентом Європейського центрального банку 18 жовтня

Голова АМКУ: Про розділення "ДТЕК Західенерго" говорити зарано 18 жовтня