передплата Українською | In English

№23, грудень 2009

Грипозний фетишГрипозний фетиш

Поділитися:

Мені подобається карантин. З одної простої причини: жінки в марлевих пов’язках вродливіші, аніж без них. Ці очі – чорні, карі, зелені, блакитні, сірі… Ці очі – грайливі, лукаві, зрадливі, мрійливі… З густо нафарбованими шпичками вій очі поряд із пов’язками – білими, блакитними або світло-зеленими, мов березнева трава, рівними, наче простирадло на шлюбній постелі, або зібраними брижками, ніби фіранки у спальні, – приголомшливі. Я завжди кепкував, коли хтось із чоловіків казав, що йому в жінок подобаються очі. Не вірив. Гадав, іронія. А сьогодні спустивсь у метро й у вагоні – очі. Багато очей. Самі лише жіночі очі. Це – дивовижно.

Хочу в Туреччину. Ні, далі, у глиб Азії, де лише скелі, сліпуче сонце, шолудиві верблюди, віслюки та жінки, загорнуті в чорні ковдри. Туди, де суворий клімат, солодкий шербет і жорстокі закони шаріату. Де гостріше за піщані суховії зблискують над полотнищами чадри чорні очі… Але мусив виходити на станції метро «Золоті ворота».

Одне симпатичне дівча, не маючи пов’язки, прикривало обличчя шарфом. Вона повсякчас штовхалася з подругою. І от якось несподівано, в ігровому запалі, опустила шарф. І я побачив: круглі щоки, мов пампушки з часником, і кирпатий ніс. (Навіщо ти так, панночко?! Зіпсувала, дурепа, гру.) Та вона не вгавала. Вирішила мене добити, зарізати живцем: роззявила рота, висолопила язика і зателіпала ним, наче гімнастка стрічкою. Я таке бачив лише у фільмі Федеріко Фелліні «Казанова». Головний герой витворяв це, спокушуючи горбату повію. Досі гадав, трюк чи комбінована зйомка. З’ясовується, таке виробляють і звичайнісінькі люди. Іноді, навіть у метро. На думку психологів, вивертання внутрішніх органів є елементом сексуальної гри. Сумніваюся. А втім, я ніколи не вірив психологам.

Однак завдяки цій вигадливій дівчині я розкусив таємницю причарування очима. Погляд – це від Бога. Душа промовляє поглядом. А все інше – носи та губи, підборіддя та щоки – від природи.

Задля чистоти експерименту подивився на очі чоловіків, котрі теж затулялися пов’язками. І мене спіткало розчарування. Поміж грубо в’язаних шапочок і шматків марлі на мене дивилися безбарвні й мутні зіниці.

Феміністки можуть утішатися: якщо моя гіпотеза, що очі-душа – дарунок Творця, істинна, то першою людиною мав бути не Адам, а Єва. Бо ж знаємо, душу вдихнули в першу людину. Про другу такого не сказано. Тож чоловіки – бездушні істоти. Душа з покоління в покоління дістається у спадок лише жінкам. Однак феміністки про це й так знають.

Ні, чоловікам не варто носити марлеві пов’язки, цей еротичний фетиш. Чоловікам ця штуковина не пасує, м’яко кажучи: крізь неї пробивається неголена щетина. Чоловіча морда в пов’язці – це те саме, що неголені чоловічі ноги в ажурних колготках. Ви можете уявити собі неголені чоловічі ноги в ажурних колготках!? Це жах у стилі незабутнього Альфреда Гічкока. Якби ці ноги показати зубатій потворі з його фільму «Щелепи», та захлинулася б океаном, вивернулася б пузом і дохла сплила на поверхню. Я не закликаю: панове, голіть ноги. Я просто кажу: чоловіки, не наліплюйте на обличчя ці грайливі штуковини.

До того ж справжніх чоловіків свинячий грип не бере. Чоловік, закушуючи, всю свиню може з’їсти, цілком, із хвостом і вухами. Не кажучи вже про грип, що з тої свині береться.

Коли підіймався ескалатором, один молодик мене взагалі здивував: він затуляв обличчя чорною косинкою. Де він її взяв? Безперечно, залишилася після поховання його улюбленої тещі. Того дня він відчув натхнення. Розважався з дружиною рольовими іграми. Він був Зорро. Вона – донна Роза Кончита де Альварес. Вривавсь у спальню з перемотаним чорною косинкою обличчям (котра ще ладаном тхнула) і вигукував: я – Зорро! Вона ж лементувала: ой, лишенько, рятуйте! Спершу сусіди, що мешкають за гіпсовою стіною, чуючи крики «ґвалтують!», викликали міліцію. Та з третього заходу міліціонери сунули не до грайливої парочки, а одразу до сусідів. І тоді вже вони кричали «ґвалтують!». Це лише розпалювало гравців. Ігри затягнулися. Чоловік ужився в образ і відтоді й у метро спускається в чорній пов’язці. Непосвячені гадають, боїться захворіти. Насправді ж він – Зорро.

Досі вважалося, що писк моди – чорні гіпюрові пов’язки на очах. На останньому показі в них дефілювали манекенниці. Мені не подобалося. Дівчата нагадували розпусних богинь правосуддя. Але тепер, упевнений, мода зміниться: на подіум вийдуть кралі з гіпюровими пов’язками на вустах. До того ж із цим аксесуаром вони менше розмовлятимуть. Це корисно… Для чоловічого здоров’я.

І наостанок єдина порада від психологів, яку я вважаю слушною: аби подолати капость – покепкуйте з неї.

Автор: Валентин БУШАНСЬКИЙ

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №12/2015 №12
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата