Розвиток громадянського суспільства в Україні: відповідність європейським стандартам

Згідно з рейтингами незалежних міжнародних організацій показники розвитку громадянського суспільства в Україні значно поліпшилися. Вони кращі, ніж у інших пострадянських державах.

Так, за оцінкою авторитетного рейтингу міжнародної незалежної організації «Freedom House», Україна тривалий час за рівнем політичних прав і громадянських свобод отримувала оцінку лише «частково вільної» країни. Але в 2005, 2006, 2007, 2008 та 2009 роках її рейтинг піднявся й утримувався на рівні оцінки «вільної» країни (єдиної на пострадянському просторі, окрім країн Балтії). У межах іншого дослідження «Freedom House» – «Nations in Transit» – оцінка різних напрямів демократичного розвитку перехідних країн здійснюється за шкалою від 7 (найгірша) до 1 (найкраща) бала. За його даними, оцінка розвитку громадянського суспільства в Україні значно покращилася від 4,75 бала в 1998 році до 3,00 балів у 2005 році та 2,75 бала в 2006, 2007 та 2008 роках поспіль. Саме за напрямом «Громадянське суспільство» Україна продемонструвала найбільший поступ і, відповідно, мала найкращий рейтинг. Водночас за іншими напрямами дослідження «Nations in Transit» її рейтинги не такі успішні, а саме: «Рейтинг демократичного розвитку» (тобто середній загальний показник, інтегрований на основі інших) – 4,25 бала, «Національне демократичне управління» — 4,75 бала, «Виборчий процес» – 3,00 бала, «Незалежні медіа» – 3,50 бала, «Місцеве демократичне управління» – 5,25 бала, «Судова система та незалежність суддів» – 4,75 бала, «Корупція» – 5,75 бала. При цьому застосовуються такі критерії визначення вказаного рейтингу розвитку громадянського суспільства: кількісне зростання неурядових організацій (НУО), їхня організаційна спроможність і фінансова стабільність, правове та політичне оточення, в якому вони функціонують; розвиток незалежних професійних спілок; участь груп захисту інтересів у політичному процесі. Щодо кількісного зростання неурядових організацій, то позитивна динаміка цього процесу спостерігається за показниками реєстрації громадських об'єднань. За даними Державного комітету статистики, станом на 1 січня 2009 року в Україні зареєстровано: громадських організацій і їхніх осередків – 59321 (у 2006 році було 46682); профспілок та їхніх місцевих об'єднань – 22678 (у 2006 році – 15639); благодійних організацій – 11660 (у 2006 році – 9590).

Проте за співвідношенням питомої ваги громадських організацій до кількості населення Україна досі значно поступається іншим європейським країнам. Так, наприклад, в Україні на 10 тис. населення – 11 зареєстрованих громадських організацій, в Угорщині – 46, у Хорватії – 85, а в Естонії – 201. Діяльність громадських організацій охоплює практично всі сфери суспільного життя України. В їхній структурі за спрямуванням і видами діяльності найбільша питома вага (16,2%) припадала на оздоровчі та фізкультурно-спортивні об'єднання (порівняно з 2006 роком на 8,2% більше). Об'єднання професійної спрямованості та молодіжні організації становлять відповідно 10,7% та 10,3% від загальної кількості громадських організацій, об'єднання ветеранів та інвалідів – 8,8%, освітні, культурно-виховні – 5,5% (зростання порівняно з 2006 роком відповідно на 8,8%, 6,1%, 5,2% та 8,9%).

Істотним позитивним чинником, що має сприяти відкритості в діяльності організацій громадянського суспільства й інформування про неї громадян, стало відкриття Міністерством юстиції України в березні 2009 року на своєму веб-сайті «Єдиного реєстру громадських формувань» (цього багато років вимагали представники інститутів громадянського суспільства). Він містить «Реєстр політичних партій в Україні» (існував і раніше), «Реєстр громадських організацій», «Реєстр благодійних організацій», «Реєстр постійно діючих третейських судів», «Реєстр творчих спілок», «Реєстр торгово-промислових палат» та «Інформацію про місцеві громадські формування» (остання є посиланнями на веб-сайти територіальних органів юстиції й обласних державних адміністрацій). Зокрема, станом на кінець квітня 2009 року «Реєстр громадських організацій» містив відомості про 2810 легалізованих організацій із всеукраїнським та міжнародним статусом, «Реєстр благодійних організацій» – про 1114 організацій.

Однак є ще низка серйозних проблем, які гальмують подальше зростання громадської активності та перешкоджають ефективному використанню недержавних організацій для захисту прав і реалізації законних інтересів громадян, зокрема:

— недостатня участь громадських організацій у процесі підготовки, публічного обговорення та прийняття управлінських рішень;

— відсутність системного інформування населення про організації громадянського суспільства (що, у свою чергу, є однією з головних причин низького рівня громадської активності та довіри громадян до інститутів громадянського суспільства);

— невідповідність чинного законодавства про громадські організації європейським стандартам регулювання організаційно-правових засад їх функціонування;

— недостатність фінансової бази діяльності суб'єктів громадянського суспільства. Так, в Україні досі діє неефективна структура фінансування громадських організацій, у якій частка «пожертв» приватних вітчизняних та іноземних донорів становить 73%, а з боку держави – лише 2%. У той час як державне фінансування громадських організацій у країнах Центральної Європи становить 30–40%, а в більшості країн Західної Європи є для них основним джерелом надходжень.

Основні принципи, які мають визначати правовий статус громадських організацій, Європейським Союзом сформульовано в «Рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно правового статусу неурядових організацій у Європі (2007)». Нормативно-правова база для функціонування громадянського суспільства, створена за роки незалежності в Україні, більшістю своїх положень відповідає згаданим принципам.

Однак згадані Закон «Про об'єднання громадян» № 2460-XII від 16.06.1992 р. та інші  нормативно-правові акти містять положення, що суперечать європейським критеріям у цій галузі. Найістотнішими з них є: унеможливлення створення спільних об'єднань фізичними та юридичними особами; поділ громадських об'єднань за їхнім територіальним статусом на міжнародні, всеукраїнські та місцеві; дозвіл громадським об'єднанням захищати права тільки своїх членів; ускладнена процедура реєстрації; заборона громадським об'єднанням займатися безпосередньо комерційною діяльністю.

Автор: Юрій КАЛЬНИШ