передплата Українською | In English

№19, жовтень 2009

Владу беруть!Владу беруть!

Поділитися:

Сільських і селищних голів хтось влучно охрестив найшляхетнішою категорією українського чиновництва. Чому? А тому, що вони найближче до людей і до землі. У них ті самі біди, радощі та печалі, що й в односельчан.
Та ще й відповідальності, як то кажуть, повен віз. «Я в одній особі – голова, заступник, водій, економіст, юрист, дипломат, психолог
і психотерапевт, у мене немає охорони, двері завжди відчинені, мешканці села – від старого й до малого – приходять до мене, і я мушу вислухати, допомогти, дати пораду», – так влучно охарактеризував свою роботу Василь Абаімов, Добротвірський селищний голова Кам’янка-Бузького району на Львівщині. Прикро, але держава такої своєрідної універсальності очільників низових самоврядних громад офіційно не визнавала. Однак цього потребує час.

З’їзд – перший

За роки незалежності держави її столиця ще ніколи не бачила такого велелюдного зібрання, учасники якого представляли п’яту частину населення України від Карпат до Сіверського Дінця й від Полісся до Криму. Близько шести тисяч очільників сільських і селищних рад як повноважні представники своїх громад зібралися першої суботи вересня в Києві, аби на установчому з’їзді об’єднатися у Всеукраїнську асоціацію сільських та селищних рад.

Напередодні рішення про вступ до асоціації  ухвалювали відкрито на сесіях місцевих рад, аргументуючи створення такого об’єднання потребою згуртуватися задля  відродження села.

Відрадно, що до створення нового громадського формування долучилися представники всіх без винятку областей та Автономної Республіки Крим. Подекуди, як-от у Ніжинському районі Чернігівщини, бажання вступити до лав асоціації висловило відразу 30 сільських та селищних громад, у Новоукраїнському районі Кіровоградщини – 21 сільрада, у Стрийському районі Львівщини – 18. Сарненський район Рівненщини в асоціації сподобилися представляти 22 сільради, а в Кримській автономії найактивнішими прихильниками об’єднання виявилися повноважні представники сільських громад Бахчисарайського району. Тобто кожен вирішував за себе й ніхто нікого, як це було зазвичай у нашій минулій історії, не змушував до цього кроку.

Закон треба змінювати

Зібравши в столиці такий представницький загал, центр переконався: серед сільських і селищних голів країни чимало мудрих лідерів громад, це той золотий управлінський фонд, що спроможний прислужитися своїм розумом, ідеями, енергією та натхненням не лише односельцям, а й країні загалом.

Приміром, Наталія Катрюк, Лужанський селищний голова з Буковини, прямо так і сказала: «Територіальні очільники налаштовані рішуче. Ми не хочемо й не будемо просити те, що нам по праву належить». Вона мала на увазі не лише повноваження, а й фінанси, зокрема розробку та затвердження державних стандартів соціальних гарантій, які мають стати підставою для розрахунків трансфертів вирівнювання місцевих бюджетів, запровадження штатних нормативів, пов’язаних із обсягами надання послуг та попиту на них, тощо.

А Петрівський сільський голова з АР Крим Володимир Ганаша категорично заявив: «Нам набридло бути глядачами на сесіях районних рад». Воно й не дивно, адже відповідно до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» від 1997 року лише головам сільрад… заборонялося бути депутатами інших представницьких органів. Прем’єр-міністр із прикрістю констатувала:  «Ніхто не хоче з вами ділитися грішми, ніхто не хоче ділитися владою, але всі з великим задоволенням поділилися з вами відповідальністю перед людьми. І виходить так, що відповідаєте ви, а ділять зовсім інші». Керівник уряду зауважила: цю норму закону треба негайно змінювати. Дивно і прикро, що досі такої дискримінації в законодавстві ніхто не помітив і привселюдно про це не сказав.

Лелека, сонце і снопи

Не треба мати особливих геральдичних знань, аби зрозуміти символіку зображеного на схваленій емблемі новоствореної Асоціації сільських та селищних рад. Сонце, що сходить, – символ молодої держави, снопи – хліборобство та єдність, лелека – життя й повернення до витоків роду нашого.

Загальноукраїнський статус асоціації зафіксував її статут, котрий,  відповідно до Закону України «Про асоціації органів місцевого самоврядування», визначив головним завданням створення умов для ефективнішого здійснення повноважень місцевого самоврядування та налагодження взаємодії  з органами виконавчої влади, необхідної в процесі вирішення питань місцевого й регіонального розвитку.

Статут також чітко визначив умови членства в асоціації, представництво в ній, порядок прийому нових членів, їхні права та обов’язки. З огляду на невисокі матеріальні статки сільських громад делегати установчого з’їзду вирішили відмовитися від вступних членських внесків. Водночас щороку, починаючи з 1 січня 2010 року, кожна сільрада – член асоціації раз на рік сплачуватиме по 10 копійок членських внесків з одного жителя громади. До речі, уряд підготував і подав до парламенту проект закону про фінансування з державного бюджету діяльності подібних асоціацій, як це роблять чимало європейських країн. До того ж, зважте, ніхто там не вважає це чимось суто політичним: такі вимоги громадянського суспільства на нашому континенті. До того ж, зафіксовані в Європейській  хартії місцевого самоврядування.

З’їзд затвердив склад правління асоціації та інших керівних органів.

Як бюджет сформуєш...

По завершенні установчого з’їзду Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад до делегатів приєдналися міністри і відповідальні працівники центральних відомств, учені, виробники сільгосптехніки, міські голови, очільники обласних та районних рад, фермери тощо. Усі вони стали учасниками Всеукраїнської наради з питань розроблення нових підходів до формування взаємовідносин між державою та бюджетами сільських  і селищних рад.

За словами Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, яка вела цю нараду, бюджет наступного року буде справді революційний. Адже, попри те, що Бюджетний кодекс (за  нього, як відомо, проголосували 226 народних депутатів) заветований Президентом, уряд ухвалив принципове рішення формувати головний фінансовий документ країни на нових засадах і в жодному разі не поступиться цими принципами, які схвалив увесь самоврядний актив країни.

«Якщо ми на 2010 рік цього не зробимо, – завважила голова уряду, – то не зробимо ще багато років по тому».

Яким же уряд бачить новий фінансовий рік? У кожного будуть прогнозовані доходи і видатки, а не ті, котрі хотіли б певні чиновники. У країні існуватиме 12 тисяч 32 бюджети, які плануватимуться за нормативами, без будь-якого суб’єктивізму, тож навіть найменша громада стане фінансово незалежною.

«У 2009 році ми мали 6,7 млрд. гривень видатків бюджетів сіл, селищ та міст районного значення, – підкреслила Прем’єр-міністр, – а в 2010-му матимемо на 68,5 відсотка більше. Це той колосальний приріст, який планується не за рахунок роздування доходів, а за рахунок перерозподілу грошей із державного бюджету на місцевий рівень».

Якщо досі місцеві бюджети отримували лише 25 відсотків податку на доходи фізичних осіб, то з наступного року передбачається збільшити цю частку до 50 відсотків. Залишатимуться на відповідній території і 100 відсотків плати за землю, стільки ж від збору з власників транспортних засобів та за забруднення довкілля, а також половина плати за надра. Отже, вітчизняне місцеве самоврядування дістане реальну можливість для реального розвитку.

Курс на кооперацію

Лише через вісімнадцять років самостійності ми зогледілись: своїх селян «душить» свій же посередник, скуповуючи за копійки та наживаючи мільйони. Бо саме селянство було, є і залишатиметься завжди годувальником країни. Як завважила Прем’єр-міністр, село недоотримує лише на торгівлі молоком 26,9 млрд. гривень. Ще 17 млрд. щорічно втрачає сільськогосподарський виробник, продаючи м’ясо за заниженими цінами.

Уряд Юлії Тимошенко робить ставку на обслуговуючі сільгоспкооперативи, які в одному або кількох селах стануть основою для вкладення державних фінансових ресурсів, надання державних гарантій, залучення технічних можливостей. Сьогодні таких кооперативів у країні близько тисячі. Це – дещиця.  Адже саме завдяки таким структурам процвітають європейські держави. У Німеччині, приміром, тамтешні виробники молока організували 65 відсотків кооперативів, у Франції – 70, Нідерландах – 85, Данії – 90. Україна зі своїми трьома відсотками (всього 10 молочних кооперативів) – перша з кінця.

Автори: Ірина НАГРЕБЕЦЬКА, Віктор КОРНІЮК

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №15/2016 №15
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

ЄС висунув ультиматум Джонсону: у вас 12 днів, покажіть Brexit-план або це кінець Вчора, 18 вересня

ВР ратифікувала зміни до угоди з Туреччиною про стягнення податків Вчора, 18 вересня

Зеленський не планує візит на саміт НАТО у грудні – не передбачено форматом Вчора, 18 вересня

Міністр Пристайко вже дав згоду на формулу Штайнмаєра на зустрічі 2 вересня Вчора, 18 вересня

Фаріон: «Слуги» будуть валити все, що пов'язане з ростом українського духу Вчора, 18 вересня

ЄС профінансував ремонт дитсадків і лікарень у Маріуполі, Мелітополі та Приморську 17 вересня

Новини 17 вересня: касові апарати, арешт нерухомості "Кузні на Рибальському", ринок землі 17 вересня

Став відомий склад нової делегації України в ПАРЄ 17 вересня

Лагард стане головою Європейського центробанку 17 вересня

ЄС очікує невідкладного розслідування серії нападів на Гонтареву 17 вересня