передплата Українською | In English

№17, вересень 2009

Брати-ювіляри. Різниця - 17 хвилинБрати-ювіляри. Різниця - 17 хвилин

Поділитися:

У Старокостянтинові на Хмельниччині у подружжя Олександра Сергійовича та Марії Семенівни Зайчуків 27 серпня 1949 року народилося двійко хлопчиків — Валентин і за 17 хвилин – Борис. Нині вони, тепер державні мужі, відзначили своє 60-ліття. Отже, з ювілеєм!

Валентин (на знімку вгорі – ліворуч) і Борис Зайчуки приймали вітання і побажання: оптимізму – від Голови парламенту Володимира Литвина; успіхів – від секре-таря Радбезу Раїси Богатирьової; благословіння – Блаженнішого Митрополита Володимира; натхнення – від неперевершеного Богдана Ступки; здоров’я – від Президента НАНУ, академіка Бориса Патона.

Обидва ввійшли у доросле життя студентами  Київського педагогічного інституту й учителюванням на Київщині, згодом – службою в армії. Борис Олександрович з 1993 року — заступник Голови,  з 1996 і донедавна — Голова правління Пенсійного фонду України. 2000 року закінчив Київський національний торговельно-економічний університет. Кандидат економічних наук, доцент. Заслужений працівник соціальної сфери України. Нагороджений орденами «За заслуги» та князя Ярослава Мудрого.

А нинішнього 1 вересня відбув на дипломатичну роботу — Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Хорватія.

Та першість на дипломатичній ниві була таки за Валентином Олександровичем. 2000 року його призначили Надзвичайним і Повноважним Послом України у Литовській Республіці. Орденом «Хрест командора» нагородив нашого дипломата литовський Президент. А український — орденом князя Ярослава Мудрого. Валентин Олександрович удостоєний Державної премії в галузі науки і техніки, а також премії князя Ярослава Мудрого. Автор більш як 80 наукових праць. Кандидат педагогічних наук.

Починав викладачем української мови й літератури, очолював педагогічні колективи різних шкіл, а згодом — заступник Міністра освіти, Міністр освіти, заступник директора з наукової роботи Інституту педагогіки АПНУ. У кожній з цих іпостасей Валентин Зайчук примножив посіяні батьками, вихователями й учителями  зерна добра й щирості. Фахове зростання, визнання й  повага колег, відзнака – орден «Знак Пошани» були такі природні.

А відколи Валентина Олександровича Зайчука 7 червня 2002 року обрано керівником апарату Верховної Ради України, його педагогічний хист, досвід державного діяча й дипломата стали справді неоціненні. І для держави, і для кожного, з ким спілкується ця щира, щедра, непересічна особистість.

«Віче» вітає ювілярів, зичить їм добра й щастя, здоров’я й успіхів, невичерпної енергії й усіляких гараздів. Вічаймося!

Вл. інф.

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Вітренко: Вугілля з держшахт на "Центренерго" буде поставлятись за прямими договорами Вчора, 05 березня

Прем'єр вважає прийнятним держборг у 90 мільярдів доларів Вчора, 05 березня

Кулеба анонсував відкриття нових посольств і консульств України Вчора, 05 березня

Зеленський підписав закон про електронні трудові книжки Вчора, 05 березня

Прем'єр про ріст цін на паливо на АЗС: Шукаємо причини 04 березня

Рада ЄС офіційно продовжила санкції проти оточення Януковича 04 березня

Зеленський підписав закон про відновлення конкурсного відбору на держслужбу 04 березня

Україна чекає на офіційне вибачення прем’єра Словаччини через жарт про Закарпаття 03 березня

Ексміністру вручили підозру у викраденні керівника "Нафтогазвидобування" – джерело 03 березня

"Немає Європи без України": в Мішеля помітили продовження політики Туска 03 березня