передплата Українською | In English

№14, липень 2009

Деякі особливості змістового наповнення планів у вузах: теорія проти практики

Поділитися:

Під час здійснення в Україні освітньої реформи гостро постало питання: що і як викладати? Свій погляд на цю проблему ми аргументуємо результатами двох десятків досліджень наших попередників.

Незаперечною видається така теза: «викладачі мають навчати студентів не свого минулого, а їхнього майбутнього [4]». Тож, розробляючи навчальні плани, структуру курсів, навчальні програми, плани семінарських занять, мусимо про це пам’ятати. Актуальною стає якісна складова дисциплін, а особливо – економічних.

Майбутнє випускників залежатиме від багатьох чинників, однак ми зосередимося на чотирьох, на нашу думку, найважливіших.

1. Реакція ринку праці на структурні зрушення в економіці

10–15 років тому найбільш затребуваними на ринку праці були бухгалтери, економісти, маркетологи та юристи. Нині стійкий попит на інженерів і біологів. За 10–15 років, за прогнозами порталу «Работа. ua», набудуть актуальності: 1) генні інженери, біохіміки; 2) утилізатори відходів життєдіяльності, екологи;
3) «віртуальні» фахівці; 4) пластичні хірурги, косметологи, дієтологи; 5) всі професії, пов’язані з отриманням і використанням сонячної енергії; фахівці з дирижаблів; 6) консультанти із сенсу життя; 7) проектувальники роботів; 8) перекладачі з китайської мови; 9) менеджери з космічного туризму й екскурсоводи [1].

До переліку «гарячих професій за 10 років» кадрового агентства THI потрапили схожі спеціальності: 1) технологи, електронники; 2) ІТ-спеціалісти; 3) природничі науки (фізика, хімія, біологія, нанотехнології); 4) медицина; 5) енергетика; 6) проектні менеджери [8].

Бурхливий розвиток науки та техніки змушує комерціалізувати знання й технології, тому обов’язковими для вивчення економістами стають «Проектний менеджмент» / «Управління проектами». Вони обов’язково повинні мати загальні уявлення про те, як відбуваються бізнес-процеси на нових підприємствах, а також про специфіку застосування нових технологій («Процесний менеджмент» / «Бізнес-процеси»).

Певні дисципліни в сучасних планах покликані розвивати мислення, культуру спілкування, знайомити з культурними традиціями інших народів, формувати навички аналізу. Такі знання особливо актуальні в умовах глобалізації та комп’ютеризації, розширення ринків. Вилучення з навчального процесу «Культурології», «Логіки», «Політології»  обмежить  світогляд молоді.

На нашу думку, цінність навчальної дисципліни потрібно визначати з погляду її наповнення, тобто ґрунтуючись на аналізі робочих програм. Звичайно, кафедри могли б допомогти в цьому, наприклад, підготувати презентації викладання дисциплін, які вони пропонують для різних факультетів. У такий спосіб вони не лише обґрунтували б актуальність і тривалість вивчення предметів,  це позначилося б також на якості дисциплін, на розумінні керівництва факультетів, які знання здобувають студенти.

2. Потреби підприємств у знаннях, уміннях і навичках

Аналіз заявок підприємств на корпоративні тренінги в короткостроковій перспективі за динамічних умов зовнішнього середовища свідчить про намагання адаптуватися, а протягом тривалого часу – дає підстави говорити про недоліки «попередньої» системи навчання. Проаналізуємо зміну потреб підприємств у навчанні протягом останніх 5–7 років.

Тижневик «Галицькі контракти» в 2002 році здійснив дослідження ринку корпоративних освітніх послуг, назвавши найбільш затребуваними з боку підприємств навички продажу, маркетинг та загальний менеджмент (рис. 1) [13]. Аналогічна ситуація спостерігалась і 2006 року. Найпопулярнішими були тренінги з продажів, переговорів, загального менеджменту. Особливо збільшився попит на тренінги з управління персоналом і командоутворення. З економічним зростанням посилювалася конкуренція за персонал, зростала потреба в утриманні та мотивації співробітників [12].

У квітні 2009 року ми проаналізували роботу 154 тренінгових компаній, представлених на українському ринку (вітчизняних та іноземних представництв в Україні). Вони пропонували 472 навчальні програми. За інформаційну базу взято дані сайта http://www.treko.ru/ kiev/trainings (рис. 2). За результатами дослідження третину пропозицій ринку корпоративних тренінгів становлять програми з управління персоналом та майстерності продажів (по 14,8%), на загальний менеджмент припадає майже 10%. Частка пропозицій тренінгів особистісного спрямування (тайм-менеджмент, публічні виступи, особистісне зростання) становить 18,9%. Останнє зумовлено кризою в тренінговій сфері (різке скорочення підприємствами бюджетів на навчання) і переорієнтацією компаній на активні продажі й навчання коштом самих працівників.

Очевидно, що кожен із представлених напрямів показує, які дисципліни мають бути в навчальному плані економіста, оскільки ця професія насправді є універсальною.

Вважаємо доцільним навести результати ще одного дослідження. Експертів Американської асоціації менеджерів попросили відповісти, що передусім викликає в них занепокоєння, коли вони думають про ХХІ століття. Найбільше респондентів назвали зміни (табл. 1). Інакше кажучи, адміністратори розуміють, що вимоги до знань менеджерів, практика управління й ринки в майбутньому зміняться, що потребуватиме пристосування.

Департамент праці США (Department of Labor) склав список десяти навичок, які мають підвищений попит у працедавців: 1) здібність до розв’язання проблем; 2) професійно-технічні; 3) уміння спілкуватися з людьми; 4) програмування; 5) педагогічні; 6) наука й математика; 7) управління коштами; 8) інформаційний менеджмент; 9) знання іноземної мови; 10) ділове управління [6].

Напрацювати деякі з таких умінь можна під час тренінгів та ділових ігор (розв’язання проблем, ділове спілкування). Інші потребують опанування нових дисциплін (деякі ВНЗ упроваджують їх як вибіркові, наприклад, «Інформаційний менеджмент», «Креативний менеджмент», «Управління знаннями» тощо).

3. Самовизначення особи й динаміка життєвого (освітнього) циклу людини

Аналітики The Forbes  прогнозують, що скоро зникнуть такі професії: оператори швейних машин, конвеєрів; оператори, що працюють із металом і пластиком, оператори на хімзаводах; ручні різальники, оператори набору й машиністи, ремонтники побутової техніки, заправники на АЗС; фермери, працівники ранчо; бухгалтери; менеджери по роботі з активами [7]. Інші автори до цієї категорії відносять фотографів, регулювальників руху, поштарів, бібліо-текарів, діловодів, пілотів літаків-винищувачів, касирів у магазинах, нафтовиків, шахтарів та ін.

Прискорення науково-технічного прогресу викликає швидше старіння знань. Американські вчені запропонували вимірювати швидкість старіння знань спеціаліста одиницею «напіврозпаду компетентності» (період зниження компетентності на 50% унаслідок появи нової інформації).

Ще на початку XX століття людині вистачало на весь період її трудової діяльності знань, здобутих під час загального та професійного навчання. В умовах, коли щорічно оновлюється до 20% професійних знань, поява нової наукової і технологічної інформації знижує компетентність спеціалістів на 50%. Інтенсивність цього процесу має тенденцію до зростання. Якщо 50-відсоткове старіння знань випускника 1940-х років наставало за 12 років, то для випускника 1960-х – за 8–10, 1970-х – за 5. Нині цей поріг настає менш як за 5 років, тобто раніше, ніж закінчується навчання.

Старіння знань з науки й техніки відбувається нерівномірно. Процес коливається в межах 5–7 років у галузях, що швидше розвиваються, 10–12 – у інших і 10–15 – у деяких науково-прикладних та інженерно-технічних галузях. В інтернет-бізнесі технології застарівають протягом півроку.

З одного боку, старіння знань стимулює навчання (підвищення кваліфікації). Друга причина адаптації й перенавчання – прискорення мобільності працівників під впливом власної невдоволеності робочим місцем / роботодавцем. Ще П. Друкер зауважував, що така особливість найперше стосується людей розумової праці. Підтверджує цю тезу й динаміка ринку праці.

Частина японських підприємств уже відмовилася від пожиттєвого найму, решта зберігає такий привілей тільки для категорії старших працівників. В Україні до претендента на працевлаштування, який часто змінював місце роботи, раніше ставилися негативно. Нині менеджери з персоналу досить короткі строки перебування в одній фірмі розглядають як нормальні. Наприклад, для програміста цей період може становити від 9 місяців до 1,5 року. Викликають сумніви кандидати, які звільняються, не пропрацювавши 3 місяців (не пройшли випробування), та  ті, які тривалий час працюють на одному місці [15].

За оцінками російського рекрутингового агентства «Анкор», більшість російських менеджерів змінюють місце роботи кожні два роки, для ІТ-спеціалістів та юристів цей термін у середньому становить 2,3 року, менеджери з продажу змінюють місце роботи двічі на рік, а співробітники фінансових та інженерно-технічних служб працюють 20–21 місяць (результати за 2004 рік). Найлояльнішими виявилися спеціалісти НR-департаментів, відділів реклами, маркетингу та PR (до 1,5 року) [10]. Дослідники відзначають, що така тенденція не є специфічною для російського чи українського ринків праці. За даними чиказького кадрового агентства Spencer Stuart, якщо середній строк роботи американських менеджерів різних спеціальностей становить 4,4 року, то директори з маркетингу працюють  на одному місці в середньому 23,6 місяця.

Основна причина частих звільнень – особиста невдоволеність працівників. Це підтверджують результати численних опитувань. Наприклад, за результатами аналізу причин звільнення 499 спеціалістів (дані «1С-Персоналу», 2008 рік) наведено таку статистику: звільнення через відсутність можливостей для професійного розвитку, кар’єрного зростання – 26,0%; низька зарплата – 21,3%; бажання набути нову професію – 10,2%; причини сімейного характеру – 7%; порушення законодавства про працю роботодавцем, завершення проекту – по 6%; затримки зарплати, несприятливий моральний клімат у колективі, закриття підприємства чи скорочення штату – по 5%; інші – 8,5% (всього – 16 причин).

Спостерігаються часті переходи працівників не лише з компанії у компанію, а й в інші галузі, що потребує перенавчання. Показовими тут є дослідження компанії Kelly Services [14, с. 36]. Дослідники зазначають зміну людиною діяльності кожні 3–5 років, спрямовану загалом на самовдосконалення особистості (табл. 2).

Тут не зовсім зрозуміло, на вимогу роботодавця чи для задоволення власних амбіцій два дипломи стають нормою для людини. Однак у підсумку виграє і працедавець, і працівник.

Ще дві нові тенденції на ринку праці пов’язані з активним людським вибором: 1) істотне зниження тривалості робочого дня й заміна робочого часу на навчання та відпочинок; 2) виникнення нової течії – дауншифтингу. У класичному розумінні дауншифтинг – це вибір між доходами та стресами й душевним комфортом за меншу винагороду. Зазвичай, залишаючи бізнес або  стресову роботу, люди прагнуть мати більше часу на захоплення чи на сім’ю [5].

4. Можливості швидкого кар’єрного зростання випускника

Насправді є дві групи стартових позицій для молодого фахівця [9]. До першої належать посади, влаштуватися на які нескладно будь-якому випускнику економічного вузу. Конкурсу серед кандидатів тут практично немає і, відповідно,  вимоги до претендентів поблажливі. Але й перспектив небагато.

Варіантами такого «експрес-працевлаштування» можуть бути посади: фахівця, що працює з роздрібними клієнтами в комерційних банках (співробітника з продажу банківських продуктів, кредитного інспектора, фахівця з роботи з простроченою заборгованістю); помічника бухгалтера / бухгалтера в невеликій компанії; помічника бухгалтера в бухгалтерських компаніях (фінансовий аутсорсинг). Зазвичай після набуття досвіду роботи спеціалісти шукають кращі варіанти працевлаштування.

Друга група об’єднує престижні вакансії, зайняти які молодому фахівцеві без досвіду роботи нелегко. Такі пропозиції на сайтах із працевлаштування і в спеціалізованих друкованих виданнях трапляються рідко. Як правило, потік резюме дуже великий, конкурс серед претендентів становить 5–10 і більше осіб на місце.

Посадами «для кращих із кращих» є:

– асистент бухгалтера в зарубіжній компанії (торгівля, виробництво, інжиніринг). Зазвичай кар’єрне зростання роботодавцем продумане і розвивається за такою схемою: асистент – бухгалтер – старший бухгалтер – керівник групи бухгалтерського обліку. Далі – за особистими результатами;

– андерайтер у страховій компанії (оцінка ризиків за договорами страхування). Роботодавець часто орієнтується на ВНЗ, який закінчив претендент;

– асистент аудитора у великій зарубіжній аудиторській компанії з перспективою висування на посаду аудитора, старшого аудитора, менеджера відділу (із можливістю пройти цей шлях протягом 5–7 років і вже провідним менеджером стати співвласником бізнесу). Визначальними для роботодавця є профіль освіти, досконале знання іноземної мови, особисті якості (аналітичні здібності й комунікативні навички);

– фінансовий аналітик в інвестиційному банку / інвестиційній компанії. Головні вимоги до кандидатів: добрі базові знання, аналітичний склад розуму, математичні здібності й уміння працювати над декількома проектами одночасно.

Важливою конкурентною перевагою економістів є вміння перекваліфікуватися на фахівця суміжної фінансової спеціальності. Наприклад, почати кар’єру з позиції рядового бухгалтера й поступово «дорости» до фінансового директора підприємства. Для цього на економічному факультеті слід здобути ґрунтовні знання з оподаткування, бюджетної політики, фінансового менеджменту, банківської й страхової справи. Спеціальність «економіст» фактично є суміжною з такими професіями, як бухгалтер, маркетолог, фінансист, менеджер. До списку вакансій для економістів належать фінансові менеджери, наприклад, у банках, ризик-менеджери, аналітики, фінансисти, аудитори.

Спеціальність економіста популярна серед абітурієнтів. Однак мало хто зі вступників точно уявляє собі, на кого збирається вчитися. В матеріалах із профорієнтації йдеться про те, що економіст «здійснює економічний аналіз господарської діяльності організації, розробляє заходи щодо забезпечення режиму економії, підвищення ефективності робіт, виявлення резервів, попередження втрат і непродуктивних витрат, раціональнішого використання всіх видів ресурсів. Виконує розрахунки за матеріальними, трудовими і фінансовими витратами, необхідними для проведення робіт (послуг), досліджень і розробок в освоєнні нової техніки й технології» [16].

Функціональні обов’язки представників цієї професії широкі й залежать від обраної спеціалізації. Водночас коло обов’язків значно коригується специфікою роботи компанії, особливостями ведення бізнесу, розподілом функцій між відділами. В одних організаціях економісти розробляють бізнес-плани,  в інших – фактично виконують функції бухгалтера, аналізують доцільність витрат, визначають рівень тих або інших витрат (наприклад, зарплат), обраховують витрати на оновлення виробництва. Також не є рідкістю, коли економісти працюють над стратегічними питаннями: інвестиціями, розрахунками перспектив розвитку бізнесу тощо [11].

Остання обставина не дає змоги обмежити коло обов’язкових дисциплін для економістів кількома нормативними. Їх перелік для спеціальностей «Економіка підприємства» має бути набагато ширшим. Наприклад, до обов’язкових можна віднести правознавство (конче необхідно вивчати принаймні господарське, трудове, цивільне, міжнародне право, арбітраж) та інформаційні технології, англійську мову (більшість іноземної наукової літератури написано/перекладено на англійську). А знання з дисциплін «Економіка підприємства», «Техніко-економічне обґрунтування інженерних рішень», «Управління нововведеннями» потрібні й економістам, і спеціалістам інженерного профілю, оскільки важко уявити сучасного керівника будь-якої ланки виробництва, який не знав би основ його організації та умов рентабельного функціонування.

Економіст мусить не просто мислити за законами логіки, а й володіти методом екстраполяції – поши-
рення висновків, що грунтуються на сьогоднішніх даних, на майбутній розвиток ситуації, беручи до уваги дію всіляких постійних і тимчасових чинників [3]. Тому варто було б віднести до обов’язкових дисциплін економічного спрямування «Економічний аналіз», «Економіко-математичне моделювання». Математичну статистику краще розглядати в базовому курсі «Математики для економістів». Щодо вищої математики, то, на перший погляд, знання інтегралів видаються не надто важливими для економістів, адже роботи з матрицями й розв’язування систем рівнянь автоматизовані. Очевидно, наповнення цього курсу потрібно проаналізувати уважніше.

Оскільки вимоги до знань і вмінь претендентів на конкретні посади різняться, студент не може чітко планувати кар’єру й свідомо працювати з вибірковими дисциплінами. Тому було б доцільним упровадити хоча б одну з обов’язкових дисциплін, яка інтегруватиме в собі основні блоки з вибіркових предметів.

Корисним, на нашу думку, може бути вивчення «тайм-менеджменту» (розвиток пунктуальності, організованість, розстановка пріоритетів, сприйняття часу як одного з чинників ефективності), ознайомлення з основами «селф-менеджменту» (технологій саморозвитку: емоційна стійкість, відповідальність за ризик, самоконтроль тощо).

Міцних, але вузьких знань недостатньо, щоб зробити добру кар’єру. Філософія, соціологія, політологія – науки, володіння якими допомагає економістові не втрачати широти мислення. Інакше кажучи, вміти вписувати конкретні події економічного життя в ширший суспільний контекст і давати їм правильну оцінку.

З огляду на швидкість старіння знань періодичність підвищення кваліфікації викладача раз на 5 років не відповідає вимогам часу. Вважаємо, що викладачі мають проходити стажування кожні 1–2 роки, до того ж не тільки з «методики викладання», а й із суміжних предметних галузей.

У наукових колах також точиться дискусія про те, чи можуть бути лекторами практики зі значним досвідом роботи, наприклад, на управлінських посадах, але без наукового ступеня. Прихильники цієї думки переконані: такі заходи дадуть змогу подолати розрив між академічною наукою менеджменту й практикою управління, будуть корисні і студентам, і колегам-викладачам. Це питання потребує більшої уваги.

 

Висновки. На завершення хотілося б акцентувати увагу на обґрунтованих вище пропозиціях.

Переглянути всі навчальні програми щодо відтворення в них нових напрямів розвитку економіки (подальша віртуалізація бізнесу, розвиток нанотехнологій, генної інженерії, використання альтернативних джерел енергії). Це стосується низки дисциплін, зокрема «Системи технологій», «Менеджменту», «Маркетингу», «Проектного менеджменту», «Інноваційного менеджменту», «Техніко-економічного обґрунтування інженерних рішень» тощо. Водночас акцентувати потрібно на економічних аспектах управління високотехнологічним бізнесом.

Збалансувати навчальний план відповідно до потреб підприємств.

Переглянути перелік дисциплін, обов’язкових для вивчення студентами економічних спеціальностей.

Перевірити навчальні програми дисциплін на «екологічність» за такими критеріями: практична корисність, чітке визначення мети, мотивація до навчання, логіка викладення, активні методи навчання.


Джерела

1. Большое будущее // Портал із працевлаштування «Работа.ua». – 2009.25.03. – http://rabota.ua/Info/ Jobsearcher/ post/2009/03/25/bolshoe_buduschee.aspx

2. Брунер Р. Ф., Икер М. Р., Фримен Р. Э.  и др. Краткий курс МВА // Пер. с англ. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2005. – 384 с.

3. Венская О. Смогу ли я быть экономистом – http://www.ucheba.ru/prof-article/7662.html

4. Викладачі мають навчати студентів не свого минулого, а їхнього майбутнього / Синергія. – 2003. – №1. – С. 42–44.

5. Вільна енциклопедія Вікіпедія – http://ru.wikipedia.org

6. 10 навыков сотрудника, о которых мечтают работодатели // Ліга HR-менеджерів. – 01.06.2009. – http:// hrliga.com/index.php?module=news&op=view&id=5084

7. Исчезающие профессии  // Портал із працевлаштування. – 30.07.2008. – http://www.jobmarket.com.ua/ news/Ratings/375459.html

8. Когда твоя профессия и вузовский диплом совпадают // Освітній портал. – 02.03.2009. – http:// www.ucheba.ru/prof-article/9266.html

9. Молодой экономист: варианты карьерного старта // Освітній портал. – http://www.ucheba.ru/prof-article/7935.html

10. Почему уходят менеджеры. – http://imperia.net.ua/ modules.php?name=xFullscreen&newsid=9928&xitemid=0

11. Профессия: экономист // Портал «Работа.ua». – http://rabota.ua/Info/Jobsearcher/post/2009/03/25/professia_economist.aspx

12. Рынок тренинговых услуг в России и Украине // Проект HRM компании Begin Group. – 27.04.2006. – http://www.hrm.ru/db/hrm/901BCDC9096E8147C325715D002C7AC3/print/1/category.html

13. Тренування для спеців. Огляд ринку бізнес-освіти: попит зростає швидше, ніж пропозиція // Галицькі
контракти. – http://www.kontrakty.com.ua/ukr/gc/ nomer/ 2002/37/18.html

14. Управление персоналом // Ежемесячный деловой журнал. – 1996. – № 23(153).

15. Форум на http://www.sql.ru/forum/actualthread. aspx?tid=248545 

16. http://www.ucheba.ru/prof/978.html  

Автор: Неля Сорока

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №12/2015 №12
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Молдова розглядає імпорт російського газу через Україну Сьогодні, 11 грудня

Підсумки «нормандської зустрічі»: чи зробив Зеленський гірше, ніж Порошенко Сьогодні, 11 грудня

Новини 10 грудня: транзит з РФ, ціни на газ, Фірташ Сьогодні, 11 грудня

Імпічмент Трампа: у США представили проект обвинувачення за двома статтями Вчора, 10 грудня

Уряд Фінляндії очолила наймолодша у світі прем’єрка Вчора, 10 грудня

Анатолій Лопата: Трагедія в одеському коледжі викрила слабкі місця української влади Вчора, 10 грудня

В оборонний бюджет США заклали санкції проти "Північного потоку-2" і "Турецького потоку" Вчора, 10 грудня

В оборонний бюджет США заклали санкції проти "Північного потоку-2" і "Турецького потоку" Вчора, 10 грудня

Нафтогаз: Україна та РФ не домовилися про нові газові контракти Вчора, 10 грудня

Голова МЗС Польщі: ЄС продовжить санкції проти РФ Вчора, 10 грудня