передплата Українською | In English

№14, липень 2009

Проблемні питання правового регулювання митного контролю та митного оформлення зовнішньоекономічних операцій

Поділитися:

Розвивається міжнародна торгівля України. Посилюються й вимоги міжнародних організацій щодо забезпечення вільного доступу іноземних товарів на внутрішній ринок України. Відбувається інтеграція міжнародних вимог до національної практики митного регулювання.

Реалізація цих вимог пов’язана з певними потенційними загрозами забезпеченню національних інтересів України. «Відкритість» національної митної території для міжнародної торгівлі може завдавати державі економічних збитків: недонадходження до бюджету внаслідок викривлення митної вартості товарів, шкода здоров’ю й безпеці споживачів, контрабанда потоків тощо. В таких умовах є доцільним: 1) підвищити ефективність національної митної політики в сфері забезпечення невідкладного реагування на зовнішні загрози; 2) протидіяти можливим негативним наслідкам таких загроз; 3) забезпечити економічні інтереси держави; 4) максимально використати в національній системі регулювання міжнародні правила і вимоги.

Істотне збільшення масштабів ввезення до України товарів у 2008 році з Казахстану (у 4 рази), Грузії (на 72%), Польщі (на 50%), Італії (на 42%), Білорусі (на 33%), Китаю (на 28%), Німеччини (на 26%) висвітлило проблему браку технологічних та фізичних потужностей митної служби для оперативного й ефективного здійснення відповідних митних процедур.

Протягом останніх років відбулися значні прогресивні зрушення в удосконаленні національної митної політики. В ній є такі здобутки:

1. Поліпшення взаємодії митних органів із суб’єктами господарювання, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Цей захід спрямовано на забезпечення лібералізації сфери зовнішньої торгівлі й водночас подолання тіньових механізмів ввезення в Україну товарів і створення надійних бар’єрів для надходження на споживчий ринок продукції без сплати визначених чинним законодавством податків і зборів. Завдяки такій взаємодії (підписано 8 меморандумів та 5 протоколів про співпрацю між Державною митною службою України (ДМСУ) та суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності) забезпечено зростання додаткових надходжень до державного бюджету України в результаті коригування митної вартості товарів.

2. Активізація роботи з приведення законодавства України у сфері захисту прав інтелектуальної власності до світових стандартів із метою посилення протидії незаконному переміщенню товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності.

3. Налагодження ефективної взаємодії з митними службами суміжних держав та найбільших торговельних партнерів України з метою виявлення корупційних тіньових схем у зовнішньоекономічній діяльності й організованих угруповань, що здійснюють злочинну діяльність у зовнішньоекономічній сфері та займаються легалізацією (відмиванням) кримінальних коштів.

4. Досягнення певного прогресу в розвитку системи електронного декларування товарів, що сприяє прискоренню й спрощенню процедур здійснення митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів.

5. Вживання низки заходів щодо нормативного забезпечення недопущення ввезення в Україну харчових продуктів незадовільної якості, зокрема м’ясопродуктів.

Водночас слід відзначити низку проблем.

Невідповідність митного контролю сучасним стандартам пропускної спроможності. Значне зростання обсягів зовнішньоторговельного обороту у 2007 році на
11 884 млн. дол. США (17 %), порівняно з 2006-м, зміцнення цих тенденцій у 2008 році (за січень–березень обсяги товарообороту перевищують аналогічний період 2007 року на 5 749,5 млн. дол. США) потребує якісно нового підходу до здійснення контролю міжнародних вантажних потоків. Зростання товаропотоків висвітлило такі проблеми митного контролю: істотні часові витрати на проведення митних процедур, застарілі механізми технологічного пропуску товарів, неможливість збереження норми чинного законодавства про стовідсотковий фізичний контроль товарів, які переміщуються через кордон України, тощо.

Про недосконалість митної політики України свідчать також:

– значна частка у загальному обсязі товарообігу товарів, що переміщуються контрабандним шляхом. Серед загальної кількості порушених у зв’язку з цим справ третина стосується промислових товарів, сировини та матеріалів, 25,5% – продовольчих товарів і сільгосппродукції (грошовий еквівалент 34,2 млн. грн.);

– збереження загрозливої ситуації з контрабандою наркотичних засобів та зброї. У 2008 році почастішали спроби переміщення через митний кордон України дуже небезпечних для життя й здоров’я громадян товарів. Так, митними органами було виявлено 546 випадків незаконного переміщення зброї та 800 спроб – наркотичних засобів (вилучено 533,6 кг наркотичних речовин);

– учинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності (незаконне переміщення через митний кордон України дисків для лазерних систем зчитування й іншої аудіовізуальної продукції). У 2008 році митними органами припинено 140 спроб незаконного переміщення компакт-дисків на суму 229 тис. грн. Основними осередками цих правопорушень є: під час увезення такої продукції в Україну – російсько-українська ділянка кордону, під час вивезення з України – польсько-українська ділянка.

Однак митний контроль і митне оформлення є ключовими функціями митної служби України. Під час реалізації на практиці цих важливих функцій постає безліч перешкод та проблем.

Підвищити ефективність митного оформлення та митного контролю за здійсненням зовнішньоекономічних операцій, послабити роль суб’єктивного чинника під час прийняття рішень щодо митного оформлення й митного контролю необхідно шляхом:

1) наукових досліджень та внормування у правових процедурних актах системи критеріїв ризиків під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів;

2) використання цієї системи як нормативно-інформаційної комп’ютерної бази під час здійснення митного контролю та аналізу документів, поданих до митного оформлення;

3) користування цією системою оперативним складом митних органів під час оцінювання митної вартості товарів та встановлення їх коду згідно з УКТЗЕД.

Реалізація науково-організаційних заходів, спрямованих на максимальну правову регламентацію процесу здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, сприятиме зростанню відповідальності за обґрунтованість прийнятих рішень і посадовими особами митних органів, і декларантами.

Як свідчить історія організації митного контролю в Україні, як і в будь-якій іншій державі, залежно від її митної політики пріоритетними напрямами роботи митних установ є або боротьба з незаконним переміщенням товарів через кордон, або виконання фіскальної функції, або поєднання першого та другого. Однак, незалежно від того, яку митну політику проводить держава – ліберальну, протекціоністську чи змішану, на митні установи покладається обов’язок здійснювати контроль за дотриманням митного законодавства. У період монополізації зовнішньої торгівлі, коли коло осіб, які перетинають митний кордон, і суб’єктів зовнішньоторговельних відносин є обмеженим, а останні засновані лише на державній формі власності, митний контроль здійснюють переважно у формі перевірки документів і відомостей, зазначених у митних документах. За  умов розвитку зовнішньоторговельних відносин, туризму, поширення міграції трудових ресурсів, капіталів, участі у процесах міжнародної митної інтеграції митний контроль істотно ускладнюється й потребує застосування новітніх форм і методів, а також високої професійної підготовки митних службовців.

Україна будує демократичну, соціальну, правову державу, і процеси, які відбуваються в суспільстві, під час налагодження господарських зв’язків, у зовнішньоекономічних відносинах, що виникають і будуються на нових засадах, мають перебувати під державним контролем. Держави з різними формами правління «…здійснюють контроль і впливають у такий спосіб на формування відносин у суспільстві, при цьому характер контролю й заходи, які його супроводжують, свідчать і про характер державної влади, і про її спрямованість, відповідність проголошеним принципам розвитку» [7, с. 11].

Зважаючи на те, що ДМСУ є центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, а функція захисту економічних інтересів держави є похідною від контрольної, залежить від ефективності й успішності останньої, перелік основних завдань ДМСУ у статті 11 Митного кодексу 2002 року (далі – МК України) визначається так: «1) виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; (...) 6) здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; 7) контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України...» [4].

Суть митного контролю за дотриманням законодавства України з питань митної справи полягає у встановленні факту відповідності поведінки суб’єктів переміщення встановленим митним правилам (митний контроль у широкому розумінні цього поняття).

Митний контроль товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, передбачає безпосереднє здійснення заходів, спрямованих на перевірку відповідності реальної кількості товарів зазначеній у товаросупровідних документах, задекларованої митної вартості – реальній митній вартості, й інші контрольні дії, виконання яких за загальним правилом є умовою пропуску товарів, предметів, транспортних засобів через митний кордон держави.

У п. 15 ст. 1 МК України 2002 року дефініція «митний контроль» формулюється як «сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку» [4].

В основному кодифікованому акті в галузі митної справи визначення митного контролю наведено у вузькому розумінні, якому відповідають певні форми, методи, функції та мета його здійснення. Тому доцільно, на наш погляд, нормативно закріпити це положення й сформулювати поняття митного контролю так: митний контроль – це сукупність перевірочних заходів, здійснюваних митними органами в межах своєї компетенції на засадах вибірковості, з метою забезпечення дотримання норм нормативно-правових актів з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Отже, заходи організаційного й матеріально-технічного характеру, спрямовані на забезпечення законності й дисципліни учасників митних правовідносин виносяться за рамки вузьконормативного визначення митного контролю як діяльності, виконуваної безпосередньо в пунктах пропуску через митний кордон або в інших нормативно визначених місцях. Ми беремо до уваги й те, що унормуванню підлягає принцип вибірковості митного контролю, реалізація якого дасть можливість «...поступово перейти до здійснення контрольних операцій на рівні практики роботи органів ... митного контролю Європейського Союзу» [3, с. 3].

Доцільно визначити загальні засади митного контролю. Окрім поняття митного контролю, до таких варто віднести функції, види, мету, принципи, суб’єкти і об’єкт митного контролю.

В. Гаращук визначає такі основні функції митного контролю: «наповнення державної казни шляхом стягнення мита та інших митних платежів; захист зовнішніх та внутрішніх економічних інтересів держави, національного виробника; реалізація та забезпечення законності і дисципліни учасників митних правовідносин; попередження та припинення порушень митних правил, застосування правових санкцій щодо правопорушників; розробка й запровадження (разом з іншими компетентними органами) механізму зовнішньої та внутрішньої економічної політики» [1]. Вони переважно кореспондуються з основними функціями митної служби – фіскальною, захисною (економічною), правоохоронною, статистичною.

Види митного контролю виокремлюють за класифікаційними ознаками: а) напрямком переміщення товарів та інших предметів; б) суттєвими характеристиками товарів; в) видом транспорту; г) характером участі в здійсненні митного контролю; д) кількістю переміщень товарів протягом певного періоду; е) місцем і режимом контролю.

Отже, залежно від напрямку руху товарів виокремлюють митний контроль імпортних (увозяться на територію України), експортних (вивозяться з території України) та транзитних (переміщуються митною територією України) товарів.

За окремими суттєвими характеристиками товарів, що впливають на провадження контролю, слід вирізняти види митного контролю: а) ручної поклажі; б) супроводжуваного багажу; в) несупроводжуваного багажу; г) валюти та валютних цінностей; д) енергоносіїв; е) культурно-історичних цінностей; є) об’єктів інтелектуальної власності тощо.

Порядок здійснення митного контролю транспортних засобів визначається видом останніх: автотранспортних засобів; морських та річкових суден; залізничних транспортних засобів; повітряних суден.

Характер участі у виконанні контрольної функції митним органом тієї чи іншої країни зумовлюється ступенем взаємодії митних установ суміжних держав. З огляду на це варто виокремлювати такі різновиди митного контролю: а) односторонній, який здійснюють, як правило, митні органи однієї з країн; б) двосторонній, під час якого огляд здійснюється окремо митними органами кожної з країн; в) спільний (сумісний), здійснюваний одночасно митними органами декількох країн. Останній за своєю правовою природою є зовнішнім заходом, спрямованим на спрощення режиму митного контролю [2]. Прикладом спільного контролю може бути співпраця службових осіб Бєлгородської митниці (м. Бєлгород, РФ) та Східної регіональної митниці (м. Харків, Україна).

Загальний митний контроль залежно від кількості переміщень товарів і транспортних засобів через митний кордон протягом певного періоду можна класифікувати на первинний і повторний.

Окремо необхідно відзначити існування митного контролю в спеціальній і  тимчасовій його зонах.

С. Пахомов зазначає наявність 3 видів митного контролю [5], критерієм класифікації яких є правовий режим об’єкта митного контролю – звичайний, спрощений, спеціальний. Аналогічну класифікацію наводить і П. Шеремета [8, с. 9].

Різноманітність товарів, транспортних засобів, інших предметів, що переміщуються через митний кордон, зумовлює, по-перше, неоднорідність форм митного контролю, по-друге, потребу у виробленні чіткого механізму застосування тих чи інших контрольних заходів залежно від певних параметрів (властивостей об’єкта контролю, оцінки ризику вчинення митних правопорушень тощо).

Останнім часом у митному законодавстві з’явилося поняття «фактичний контроль» [1], під яким розуміють комплекс заходів, спрямованих на визначення фактичних показників кількості, якості й відповідності найменувань енергоносіїв, заявлених у вантажній митній декларації, найменуванням носіїв, що переміщуються через митний кордон, шляхом перевірки документів, показників приладів, використання технічних заходів митного контролю, проведення контрольних замірів, відбору проб енергоносіїв, отримання відомостей, у тому числі із застосуванням митних лабораторій. Метою фактичного контролю є запобігання несанкціонованому доступу до вимірювальних приладів, облік кількості й контроль якості енергоносіїв, здійснення контролю за митною документацією. Отже, є всі підстави класифікувати митний контроль на фактичний і документальний. Такий поділ обгрунтований ступенем доступу до об’єкта митного контролю.

Зауважмо, що види митного контролю можуть поєднуватися, перетинатися, доповнюватися, але в повному обсязі вони не замінюють один одного. Так, під час перевезення підакцизних товарів у разі зміни одного транспортного засобу на інший можуть поєднуватися різні види митного контролю.

Згідно зі ст. 41 МК України 2002 року, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів України в тій чи іншій формі. Зрозуміло, що залежно від конкретних об’єктів і суб’єктів контролю та його цілей зазначені форми митного контролю виявляються по-різному. Але у всіх випадках загальним правилом є неприпустимість заподіяння неправомірної шкоди правам і законним інтересам учасників митних правовідносин.

Тож, по-перше, митний контроль за своєю організаційно-правовою суттю є державним надвідомчим зовнішнім контролем. По-друге,  у статті дещо ширше розглядаються форми контролю, ніж зазвичай останні прийнято розуміти в теорії адміністративного права, де до таких відносять ревізії, контрольні перевірки тощо. Це зумовлено особливостями об’єктів і суб’єктів митного контролю.

Митний кодекс України 2002 року у ст. 40 визначає, що об’єктами митного контролю є всі товари і транспортні засоби, переміщувані через митний кордон, за винятком випадків, передбачених МК. Серед суб’єктів правовідносин з приводу митного контролю товарів, предметів, транспортних засобів, необхідно вирізняти такі: митні органи та їхні посадові особи; юридичні особи та їхні представники; митні брокери.

Підсумовуючи загальну характеристику митного контролю, зазначимо, що нею не вичерпується дослідження організації контролю. Важливо визначити мету митного контролю, а також вихідні засади його здійснення. З’ясування принципових положень митного контролю дає змогу проаналізувати етапи контрольної діяльності митних органів, що відбивають її функціональні динамічні характеристики; розкрити юридичну природу, цілісність змісту митного контролю, а також його специфіку як різновиду державного контролю.

Однак, незважаючи на набуття чинності з 1 січня 2004 року Митним кодексом України, ситуація в галузі митного контролю та митного оформлення залишається непростою. Кількість нормативно-правових актів, що регулюють митну справу, не свідчить на користь якості регулювання правовідносин, що виникають у цій сфері. Недосконалість системи митного законодавства позначається на всій системі національного законодавства та розвитку митного права.

Беручи до уваги зазначені тенденції й умови правового регулювання митного контролю та митного оформлення, пріоритетами у цій сфері мають стати:

– підвищення рівня захисту національних інтересів держави за допомогою інструментів митної політики з одночасним збалансованим упровадженням міжнародних вимог та стандартів;

– спрощення митних процедур за рахунок покращення системи управління ризиками, що дасть змогу зосередитися на ідентифікації й інспектуванні високоризикованих вантажів;

– створення максимально сприятливого середовища для учасників зовнішньоекономічної діяльності з метою активізації здійснення ними експортно-імпортних операцій;

– підвищення ефективності оперативного виявлення та протидії негативним явищам у зовнішній торгівлі, які є потенційними загрозами безпеці й інтересам держави.

Для цього необхідно:

– створити сприятливі нормативно-правові умови розширення прав митних органів у частині доступу до інформації, що міститься в базах даних інших органів державної влади;

– забезпечити умови для ширшого застосування принципів постаудитконтролю у здійсненні митного контролю та поступового відходу від практики стовідсоткового фізичного огляду товарів;

– розробити національну концепцію створення та функціонування уповноважених операторів торгівлі з метою підвищення безпеки переміщення міжнародних вантажів і створення вигідних умов для учасників зовнішньоекономічної діяльності. Статус уповноваженого оператора мають отримувати суб’єкти ЗЕД, які відповідатимуть законодавчо встановленим критеріям (такими критеріями можуть бути: відсутність недобросовісних дій під час здійснення зовнішньоекономічних операцій, відсутність недостовірної та суперечливої інформації у товаросупровідних та фінансових документах, відсутність незаконних дій під час здійснення ЗЕД тощо). Отримання статусу передбачає для уповноваженого оператора торгівлі такі вигоди: значне спрощення процедур митного оформлення товарів, зменшення витрат на бюрократичне оформлення шляхом скорочення переліку обов’язкових документів, зменшення витрат на проведення процедур із розмитнення товарів тощо. Має бути передбачена можливість втрати статусу уповноваженого суб’єкта через недобросовісні дії із внесенням його до переліку суб’єктів підвищеного ризику Держмитслужби;

– розробити програму реформування процедур митного оформлення, що грунтується на цілковитій автоматизації процесів, упровадженні методик управління ризиками, профілювання й вибірковості. Для цього посилити взаємодію з іноземними експертами з метою запозичення відповідного зарубіжного досвіду;

– розширити застосування системи управління ризиками, що об’єднує індикатори ризику, розроблені в рамках діяльності митних та прикордонних органів, а також забезпечити відповідність цієї системи на оперативному рівні Рамковим стандартам безпеки та спрощення світової торгівлі ВМО. Для цього необхідно забезпечити єдині стандарти обміну даними на міжвідомчому рівні між українськими правоохоронними та іншими відповідальними органами, які здійснюють моніторинг і контроль зовнішньоекономічних операцій, а також володіють оперативною інформацією;

– створити єдину систему використання попередньої інформації відповідно до положень Рекомендацій щодо інформаційних технологій Кіотської конвенції та Рекомендацій з інтегрованого управління ланцюгом постачання товарів Всесвітньої митної організації з метою оперативного виявлення потенційно небезпечних вантажів та запобігання наслідкам увезення недоброякісної, екологічно-, санітарно- й іншої небезпечної продукції ще на початковій стадії руху.


Джерела

1. Гаращук В. М. Митний контроль в Україні: шляхи становлення й розвитку // Проблеми законності. – 2004. – Вип. 66. – С. 97 – 103.

2. Дем’янчук С. Г. Моделі гуманізованого митного контролю // Проблеми інформатизації та управління. – 2004. – Вип. 9. – С. 56–59.

3. Корнєва Т. В. Митний контроль в Україні: організаційно-правові питання. – К., 2003.

4. Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38–39. – Ст. 288.

5. Пахомов С. І. Деякі проблемні питання застосування митного законодавства України // Митна справа. – 2002. – № 3. – С. 47–50.

6. Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 14.07.2005 року № 04-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства України з питань митної справи» // www.rada.gov.ua.

7. Чорний В. Б. Україна і митна справа: історичний нарис. – К.: КВІЦ, 2000.

8. Шеремета П. М. Правове регулювання митної діяльності в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Одеса, 1999.

Автор: Федір КЛЯН

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №12/2015 №12
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

НАБУ взялося за "слугу народу" Холодова через табачні правки Сьогодні, 06 грудня

Ринок землі: Арахамія сумнівається в ухваленні законопроєкту до кінця року Сьогодні, 06 грудня

Криклій про пост Кравцова: я вирішив, що він хоче воювати на білому коні проти всіх Сьогодні, 06 грудня

Маркарова розповіла про плани щодо скорочення держборгу Сьогодні, 06 грудня

За крок до Майдану: стало відомо, чого насправді хоче українська опозиція Сьогодні, 06 грудня

В Україні значно зріс престиж бути військовослужбовцем: з чим це пов’язано Сьогодні, 06 грудня

Рада НБУ розкритикувала політику правління Нацбанку Сьогодні, 06 грудня

В Україні збирають новий Майдан: що може статися 8 грудня Сьогодні, 06 грудня

Онищенко у в'язниці в Німеччині очікує на рішення суду Сьогодні, 06 грудня

Новини 5 грудня: Укрбуд, ціни на бензин та “євробляхи” Сьогодні, 06 грудня