передплата Українською | In English

№13, липень 2009

Актуальне дослідження податкової політики держави та шляхів інтеграції податкової служби України до європейського правового простору*

Поділитися:

У складних умовах сучасної соціально-економічної ситуації цілком обґрунтованим є звернення колективу відомих науковців і спеціалістів-практиків до проблематики діяльності державної податкової служби України (далі – ДПС) – аналізу накопиченого досвіду, очевидних досягнень і неминучих втрат, викликів і ризиків, що постали на шляху її утвердження та розвитку. Саме до цієї теми звернулися доктор філософських наук, професор М. Недюха, кандидат юридичних наук, доцент В. Гаркуша, заслужений економіст України Ю. Пащенко, відомий фахівець-практик В. Форостовець – автори монографії «Новітні тенденції реформування державної податкової служби України», що видана за загальною редакцією доктора економічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України Т. Ковальчука.

Проблематику монографії, її архітектоніку, логіку викладу та систематизацію матеріалу варто вважати доволі вдалими, адже вони відбивають етапність, послідовність вирішення завдань, що постали перед ДПС,  дають читачеві змогу ознайомитися з основними  напрямами реформування податкової служби, шляхами її подальшої модернізації за стандартами Євросоюзу.

Монографію вирізняє новизна підходів до дослідження проблеми реформування податкової служби, критична спрямованість оцінки результатів її діяльності. Аналізуючи причини негативних явищ у сфері функціонування органів ДПС, автори широко застосовують матеріали соціологічних досліджень. Тісне поєднання теорії з практикою дозволило авторам дійти обґрунтованих висновків, запропонувати валідні пропозиції, зокрема щодо етизації діяльності податкової служби, посилення впливу морально-етичної складової на взаємовідносини податкових органів і платників податків як рівноправних партнерів щодо забезпечення бюджетних надходжень. Це набуває особливого звучання за умов формування в Україні громадянського суспільства, створення розвиненої соціальної інфраструктури, розвитку цивілізованих ринкових відносин, котрі повною мірою відповідали б євроінтеграційним намірам України.

Значну увагу авторський колектив приділив удосконаленню управління персоналом податкової служби, її спеціального підрозділу – податкової міліції, до складу якої віднесені й ті, що виконують оперативно-розшукову функцію. На нашу думку, безперечної підтримки заслуговує запропонований висновок: «Податкова міліція розглядається як невід’ємна складова єдиного організму ДПА України. Її ліквідація чи передача (у підпорядкування іншому відомству. – О. Д.) розбалансує саму систему податкових органів, негативно вплине на боротьбу з податковими злочинами. До того ж це створить реальну загрозу виконанню податкових надходжень, погіршить стан національної безпеки» (с. 169).

У Верховній Раді зареєстровано декілька законопроектів стосовно реформування податкової міліції: «Про внесення змін та доповнень до деяких законів України (щодо створення служби фінансових розслідувань)» від 01.11.2005 р. № 8210; «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо реорганізації податкової міліції)» від 07.12.2005 р. № 8210-1; «Про внесення змін до Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» від 06.04.2006 р. № 9276; «Про Державну службу фінансових розслідувань (щодо реформування податкової міліції та підрозділів по боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом)» від 20.04.2006 р. № 9282, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо реорганізації податкової міліції)» від 18.01.2008 р. № 1381 та ін. Набрав чинності Указ Президента від 08.04.2008 р. № 311/2008, яким затверджено Концепцію реформування кримінальної юстиції, що передбачає створення в країні фінансової поліції (до котрої увійде й податкова міліція) у структурі Міністерства фінансів. Перелічені законопроекти стосуються внесення змін до Закону «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-XII, автори яких пропонують декілька варіантів реформування податкової міліції шляхом створення на її базі:

Служби фінансових розслідувань, що передбачає злиття в єдиний орган податкової міліції і підрозділів МВС, які ведуть боротьбу зі злочинами у сфері економіки, з подальшим підпорядкуванням цього органу Міністерству фінансів або МВС (реєстр.
№№ 8210, 8210-1, 1381);

Служби податкових розслідувань у складі державної податкової служби (реєстр. № 9276);

Самостійної державної служби з питань фінансових розслідувань (ДСФР) як  центрального (правоохоронного) органу виконавчої влади зі спеціальним статусом (реєстр. № 9282);

Фінансової поліції у складі Мінфіну (Концепція реформування кримінальної юстиції України, затверджена Указом Президента від 08.04.2008 р. № 311/2008).

Наявність значної кількості пропозицій з реформування податкової міліції, яка створена відносно недавно й (що не можна не визнати) доволі ефективно працює, є своєрідним індикатором нестабільності стану й організації державної податкової служби та системи правоохоронних органів держави загалом.

На нашу думку, реформування податкової міліції потребує виваженого підходу, чіткого розрахунку необхідних ресурсів, розробки та вжиття заходів на плановій основі. Пропозиції, спрямовані на вдосконалення організації та діяльності податкової міліції, потребують широкого обговорення, прискіпливого наукового аналізу, оцінки їхньої своєчасності, доцільності, відповідності нормам закону. Поділяючи точку зору авторів монографії, вважаємо, що ліквідація або виведення податкової міліції із  системи ДПС є ризикогенним, високозатратним і навряд чи доцільним заходом*.

Особливу увагу привертають матеріали дослідження, що викладені у главі 4 «Основні напрями реалізації податкової реформи в Україні». Ґрунтуючись на здобутках, проблемних питаннях процесу модернізації податкової служби, спираючись на результати аналізу багаторічних показників соціально-економічного розвитку країни, автори доходять висновку, що одним із пріоритетних завдань  податкової реформи є «створення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків та забезпечення повного, своєчасного надходження законодавчо встановлених в Україні податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів» (с. 176).

Доцільно наголосити ще на одному блокові актуальних питань діяльності ДПС,  які стосуються правової культури працівників податкової служби. Автори висвітлюють сутнісні ознаки, структуру та типи правової культури, її поняття в широкому й вузькому сенсах, розглядають правову культуру як «предметне утворення – знакову цілісну систему, засадничою підвалиною якої постає інформаційний знак у вигляді конкретного тексту закону, суб’єктивного за своєю сутністю і характером, однак такого, що спроможний регулювати суспільні відносини» (с. 229), зокрема й у податковій сфері.

Варто погодитися з тим, що саме аксіологічно-ціннісний підхід і відповідна парадигма дослідження дають змогу чіткіше визначитися із сутністю правової культури, її складовими, відмежувати цю категорію від інших понять – таких, зокрема, як правова дійсність, механізм правового регулювання тощо. Методологічна позиція авторів уможливила обґрунтування складників правової культури працівника податкової служби. Як доводять вони в дослідженні, однією з ознак  правової культури є культура застосування права у практиці діяльності податкових органів – культура правозастосовчої діяльності працівників державної податкової служби. Утім, ця категорія потребує, на наш погляд, подальшого вивчення, уточнення змісту.

Водночас деякі положення монографії здаються дискусійними, що цілком природно для наукових досліджень такого рівня.

Зокрема, на нашу думку, значно більшої уваги потребує питання ліквідації податкової міліції, передачі її в підпорядкування іншому відомству або створення фінансової поліції у складі Міністерства фінансів. Хоча автори окреслюють, і доволі чітко, свою позицію щодо цієї проблеми, наголошуючи, що «податкова міліція розглядається як невід’ємна складова єдиного організму ДПА України» (с. 169), вона потребує докладнішого обґрунтування.

Дослідженню проблеми реформування системи державної служби  автори присвятили окрему главу – третю. Але, на жаль, поза їхньою увагою залишилося питання позбавлення (на нашу думку, безпідставне), Постановою Кабінету Міністрів «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 24.12.2005 р. спеціальних звань, що встановлені для працівників органів ДПС, відповідних категорій наукового і професорсько-викладацького складу Національного університету державної податкової служби України – єдиного в системі ДПА України вищого навчального закладу ІV рівня акредитації. Цей необґрунтований і дещо непродуманий захід не сприяє, на наш погляд,  вдосконаленню роботи з комплектування Національного університету науково-педагогічними кадрами вищої кваліфікації, досвідченими фахівцями-практиками.

Як уже зазначалося, в монографії висвітлено сутність правової культури працівників податкової служби (глава 6). Разом з тим таке поняття, як «податкова культура», в роботі практично не розглядається. Автори обмежуються лише загальною констатацією: «Податкова культура пов’язується з діяльністю двох її суб’єктів як носіїв – працівників податкової служби (професійна культура) і платників податків» (с. 230), розглядають її як різновид правової культури. Зрозуміло, авторські положення потребують додаткової аргументації. Тим паче що термін «податкова культура» достатньо широко вживається в теорії та податковій практиці. Тож обґрунтована думка авторів щодо цієї категорії була б цікавою.

У книзі є окремі неточності. Наприклад, на с. 168 вказується, що у відомчому вищому навчальному закладі – Національному університеті державної податкової служби України існують два факультети, де готують працівників податкової міліції: факультет податкової міліції і факультет підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції. Насправді  майбутніх офіцерів податкової міліції готують на факультеті підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції університету. На базі Центру перепідготовки та підвищення кадрів університету, про який згадується, зокрема, на с. 279,  у травні 2006 року створено Інститут післядипломної освіти.

На завершення зазначимо: монографічне дослідження є вкрай актуальним, науково і практично значущим, істотно поглиблює концептуальні положення, що стосуються модернізації ДПС і шляхів її адаптації до стандартів ЄС. Воно неодмінно викличе живий інтерес широкого загалу та фахівців. Обговорення монографії науковою спільнотою, фахівцями-практиками, читацькою аудиторією сприятиме ефективній реалізації державного проекту «Програма модернізації державної податкової служби України» й удосконаленню податкової політики.

----------

* Докладніше див.: Долгий О. А.  Удосконалення організаційного механізму державного управління податковою міліцією України: сучасні підходи, ризики реформування та шляхи їх мінімізації // Управління діяльністю органів державної влади: Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Серія: Державне управління. – Т. 7. – Вип. 71. – 2006. – С. 25–38.

Автор: Олександр Долгий

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата