Чи можлива в Україні адміністративно-територіальна реформа?

Із часу відновлення державної незалежності в Україні триває дискусія щодо реформування адміністративно-територіального устрою.

* Адміністративно-територіальна реформа в Україні: Політико-правові проблеми / І. О. Кресіна, А. А. Коваленко, К. М. Вітман, О. В. Скрипнюк, Є. В. Перегуда, О. М. Стойко, О. Г. Кучабський, В. А. Явір / За ред. І. О. Кресіної. – К.: Логос, 2009. – 480 с.

Спроби оцінити основні параметри адміністративно-територіальної структури України періодично робилися, й майже кожен із дослідників цього питання вказував на невідповідність нинішнього адміністративно-територіального устрою демократичним принципам територіального управління. Однак масштабні дослідження досі не спонукали до практичної оптимізації адміністративно-територіальної структури, зокрема через розбіжності в концептуальних підходах до її здійснення та брак  системності в таких спробах. Низка науковців висновки щодо напрямів раціоналізації адміністративно-територіальної структури формулювала лише на основі деяких, іноді навіть вирваних із контексту, параметрів і критеріїв.

Особливістю цієї колективної монографії є спроба систематизувати наявні підходи до характеристики адміністративно-територіальної структури України та окремих результатів. Це уможливить формування об’єктивної картини адміністративно-територіальної системи та прогнозування подальших шляхів її реформування. 

Варто звернути увагу на важливість здійснення адміністративно-територіальної реформи для функціонування системи державного управління загалом, її впливу практично на всі сфери суспільного життя, що й обґрунтовано в першому розділі. Адже проблема проведення та законодавчого забезпечення такої реформи постала не просто як наслідок бажання деяких юристів поширити законотворчий процес на сферу відносин між центральною та регіональною владою, а як необхідний результат загальної демократичної трансформації Української держави, системи державного управління й просторової організації публічної влади.

Як слушно зазначено в другому розділі монографії, за межами наукових досліджень залишилися такі проблеми, як зв’язок сучасного стану та перспектив розвитку адміністративно-територіального устрою із сучасним розвитком суспільства, проблемами проведення економічних, політичних та інших реформ і загалом – із особливостями сучасного етапу розвитку людства. Крім того, автори зробили спробу виявити закономірності циклічного розвитку системи адміністративно-територіального устрою.

На основі здійсненого у третьому розділі ґрунтовного аналізу всіх чинників і критеріїв, котрі визначально впливають на функціонування територіальної системи, встановлено, на якому етапі суспільної трансформації перебуває Україна й наскільки нинішня адміністративно-територіальна структура відстає від моделей територіального управління, що утвердилися останніми роками.

Аналіз європейського досвіду свідчить: саме ті країни, що успішно здійснили адміністративно-територіальну реформу та зміцнили систему місцевого самоврядування, змогли досягти високого рівня соціально-економічного розвитку й сформувати громадянське суспільство. Тому монографія цілком закономірно завершується розділом, присвяченим вивченню процесів реформування адміністративно-територіального устрою та системи місцевого самоврядування в країнах Євросоюзу.

Отже, монографія «Політико-правові проблеми адміністративно-територіальної реформи в Україні», підготовлена у відділі правових проблем політології Інституту держави і права імені В. М. Корецького,  є однією з перших спроб комплексного, системного підходу до дослідження проблеми оптимального адміністративно-територіального устрою України.

Хотілося б висловити  побажання, щоб результати цього вельми цікавого й корисного дослідження було використано для розробки відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на вдосконалення  політичної системи України. Правильно проведена адміністративно-територіальна реформа сприятиме зростанню ролі місцевого самоврядування, що, у свою чергу, може задати новий вектор змінам в управлінні державою. На відміну від конституційної реформи 2004 року, вона проводитиметься не з верху до низу, а з низу до верху.

Рецензована монографія, з погляду комплексного підходу до розробки та реалізації адміністративно-територіальної реформи, інтеграції знань із суміжних галузей наук, а також зростання наукового впливу на діяльність влади, є надзвичайно цінною й варта уваги не лише науковців, а й насамперед політиків, законодавців і державних службовців.

Автор: Михайло Баймуратов