Лікарська школа Євгена Кучерука

Головний лікар Рівненської центральної міської лікарні, кандидат медичних наук, заслужений лікар України Євген Кучерук працює на цій посаді 17 років. Тут модернізовано за сучасним стандартом усі відділення, а на базі частини з них відкрито спеціалізовані центри: гепатитний, артроскопії суглоба (з надсучасним басейном), пластичної та косметичної хірургії, функціонують палати інтенсивної терапії у відділеннях судинної неврології, кардіології та нейрохірургії.

Тут проводять операції на відкритому серці: директор Сілезького центру хвороб серця, віце-президент Європейського товариства хірургів серця і судин польський професор Мар’ян Зімбала не раз безкоштовно оперував рівнян у стінах міської лікарні. Він передає рівненським колегам свої професійні навички. Рівнянам вірно служать подаровані ним ангіограф вартістю 5 мільйонів гривень та апарат для внутрішньоаортальної контрпульсації. А почалося все з його знайомства з Євгеном Кучеруком на одній із міжнародних конференцій. До речі, саме з ініціативи того ж таки головного лікаря за серця, подаровані рівнянам удруге,  Мар’ян Зімбала став Почесним громадянином Рівного.

– У нашого головного лікаря велике серце, – часто кажуть колеги й про Євгена Кучерука. Не «під дату» кажуть – у повсякденні.

Петро Тарасюк і Наталія Циплінська, Зінаїда Нестеренко й Георгій Чехович, Олександр Скібінський та Ігор Ігнацевич, Петро Желінський і Галина Пасічник, Валентин Королюк і Сергій Дорошенко, Володимир Черниш і Лілія Королюк – за плечима кожного з цих іменитих лікарів авторитетна лікарська школа. І ледь не всім  пропонували, на перший погляд, престижнішу роботу. Але вони комфортно почуваються саме тут, під дахом міської лікарні, де такі можливості для професійного зростання, що навіть у столичних клініках пошукати ще треба. Кликали на хорошу посаду в Міністерство охорони здоров’я й самого Євгена Кучерука – щоразу відмовлявся. Натомість, сформувавши команду професіоналів, самовіддано працює в рідній лікарні. А всі вони разом створюють ту неповторну ауру добра та відкритих сердець, яка, вочевидь, має подеколи значно потужнішу силу, аніж медикаменти.

Досвід... ні, не виживання – повноцінної роботи цієї муніципальної лікарні в умовах кризи заслуговує на окрему розповідь. Утім, мабуть, треба бути саме Кучеруком, щоб за умов жалюгідного бюджетного фінансування залучити спонсорські кошти і на модернізацію відділень, і на харчування хворих, яке тут за жодних обставин не припиняється й на день. А за кошти спеціального проекту ПРО ООН збудувати надсучасну автономну котельню.

Травматолог за фахом, він органічно поєднав талант лікаря та сучасного менеджера, адже налагодити роботу так, щоб ефективно працював кожен куточок 6-гектарної території лікарні, дуже непросто.

А ще з його ініціативи з’явилися музей центральної міської лікарні (чи багато є лікарень, де так ревно плекають свою історію?); щорічний конкурс професійної майстерності медсестер «Панакея», який зазвичай відбувається в обласному музично-драматичному театрі; захопливі тури вихідного дня для колективу лікарні (де тільки не побували вже рівненські лікарі, відвідали навіть німецьку Баварію, з медиками якої їх єднає давня дружба).

День відкритих дверей у лікарні – теж його «ноу-хау»: цього дня медична установа, як каже Євген Кучерук, «іде до людей». Хтось із пацієнтів безкоштовно вимірює тиск і рівень цукру в крові, а хтось у забігу здоров’я  бере участь. Усі ці люди нещодавно тут таки, у міській лікарні, перенесли складні операції на серці або ж їм замінили суглоби, а нині вже «у строю». І найкраща подяка для лікарів – бачити їх усміхненими.

У дружному колективі центральної міської лікарні впевнені: лише позитивна інформаційна медико-соціальна доктрина (а не «чорний піар» та гонитва за сенсаціями) здатна прислужитися і лікарям, і пацієнтам. І журналістам пропонують стати її щирими провідниками. Щодня ті, хто тут працює, тихо роблять подвиг: рятують життя іншим. 300 хворих на інфаркт міокарда, 400 з інсультом, 3 тисячі травматологічних хворих – саме стількох пацієнтів із найтяжчими захворюваннями за рік ставлять на ноги в цих стінах.

Для багатьох рівнян міська лікарня – ще й невичерпне джерело добрих інформаційних приводів: скажімо, під Новий рік тут встановлюють лише штучні ялинки, в такий спосіб захищаючи живі; приймаючи на роботу, віддають перевагу тим, хто не палить (головний лікар культивує здоровий спосіб життя); у День Перемоги готують найсмачнішу в усьому місті солдатську кашу для ветеранів.

Євген Кучерук, наче тонкий психолог, зсередини відчуває багатогранний механізм, ім’я якому – муніципальна лікарня. І, як професійний диригент цього потужного багатоголосого оркестру, на перший погляд, непомітно робить його звучання чистішим, злагодженішим, професійнішим.

У цій людині унікально поєднуються професійність, дипломатія й особливий природний магнетизм, помножений на людяність. Тобто все те, чого так бракує в сьогоднішньому суцільно комерціалізованому світі. Утім, завдяки саме цьому в лікарні творять справжні дива.