передплата Українською | In English

№11, червень 2009

Лікарська школа Євгена КучерукаЛікарська школа Євгена Кучерука

Поділитися:

Головний лікар Рівненської центральної міської лікарні, кандидат медичних наук, заслужений лікар України Євген Кучерук працює на цій посаді 17 років. Тут модернізовано за сучасним стандартом усі відділення, а на базі частини з них відкрито спеціалізовані центри: гепатитний, артроскопії суглоба (з надсучасним басейном), пластичної та косметичної хірургії, функціонують палати інтенсивної терапії у відділеннях судинної неврології, кардіології та нейрохірургії.

Тут проводять операції на відкритому серці: директор Сілезького центру хвороб серця, віце-президент Європейського товариства хірургів серця і судин польський професор Мар’ян Зімбала не раз безкоштовно оперував рівнян у стінах міської лікарні. Він передає рівненським колегам свої професійні навички. Рівнянам вірно служать подаровані ним ангіограф вартістю 5 мільйонів гривень та апарат для внутрішньоаортальної контрпульсації. А почалося все з його знайомства з Євгеном Кучеруком на одній із міжнародних конференцій. До речі, саме з ініціативи того ж таки головного лікаря за серця, подаровані рівнянам удруге,  Мар’ян Зімбала став Почесним громадянином Рівного.

– У нашого головного лікаря велике серце, – часто кажуть колеги й про Євгена Кучерука. Не «під дату» кажуть – у повсякденні.

Петро Тарасюк і Наталія Циплінська, Зінаїда Нестеренко й Георгій Чехович, Олександр Скібінський та Ігор Ігнацевич, Петро Желінський і Галина Пасічник, Валентин Королюк і Сергій Дорошенко, Володимир Черниш і Лілія Королюк – за плечима кожного з цих іменитих лікарів авторитетна лікарська школа. І ледь не всім  пропонували, на перший погляд, престижнішу роботу. Але вони комфортно почуваються саме тут, під дахом міської лікарні, де такі можливості для професійного зростання, що навіть у столичних клініках пошукати ще треба. Кликали на хорошу посаду в Міністерство охорони здоров’я й самого Євгена Кучерука – щоразу відмовлявся. Натомість, сформувавши команду професіоналів, самовіддано працює в рідній лікарні. А всі вони разом створюють ту неповторну ауру добра та відкритих сердець, яка, вочевидь, має подеколи значно потужнішу силу, аніж медикаменти.

Досвід... ні, не виживання – повноцінної роботи цієї муніципальної лікарні в умовах кризи заслуговує на окрему розповідь. Утім, мабуть, треба бути саме Кучеруком, щоб за умов жалюгідного бюджетного фінансування залучити спонсорські кошти і на модернізацію відділень, і на харчування хворих, яке тут за жодних обставин не припиняється й на день. А за кошти спеціального проекту ПРО ООН збудувати надсучасну автономну котельню.

Травматолог за фахом, він органічно поєднав талант лікаря та сучасного менеджера, адже налагодити роботу так, щоб ефективно працював кожен куточок 6-гектарної території лікарні, дуже непросто.

А ще з його ініціативи з’явилися музей центральної міської лікарні (чи багато є лікарень, де так ревно плекають свою історію?); щорічний конкурс професійної майстерності медсестер «Панакея», який зазвичай відбувається в обласному музично-драматичному театрі; захопливі тури вихідного дня для колективу лікарні (де тільки не побували вже рівненські лікарі, відвідали навіть німецьку Баварію, з медиками якої їх єднає давня дружба).

День відкритих дверей у лікарні – теж його «ноу-хау»: цього дня медична установа, як каже Євген Кучерук, «іде до людей». Хтось із пацієнтів безкоштовно вимірює тиск і рівень цукру в крові, а хтось у забігу здоров’я  бере участь. Усі ці люди нещодавно тут таки, у міській лікарні, перенесли складні операції на серці або ж їм замінили суглоби, а нині вже «у строю». І найкраща подяка для лікарів – бачити їх усміхненими.

У дружному колективі центральної міської лікарні впевнені: лише позитивна інформаційна медико-соціальна доктрина (а не «чорний піар» та гонитва за сенсаціями) здатна прислужитися і лікарям, і пацієнтам. І журналістам пропонують стати її щирими провідниками. Щодня ті, хто тут працює, тихо роблять подвиг: рятують життя іншим. 300 хворих на інфаркт міокарда, 400 з інсультом, 3 тисячі травматологічних хворих – саме стількох пацієнтів із найтяжчими захворюваннями за рік ставлять на ноги в цих стінах.

Для багатьох рівнян міська лікарня – ще й невичерпне джерело добрих інформаційних приводів: скажімо, під Новий рік тут встановлюють лише штучні ялинки, в такий спосіб захищаючи живі; приймаючи на роботу, віддають перевагу тим, хто не палить (головний лікар культивує здоровий спосіб життя); у День Перемоги готують найсмачнішу в усьому місті солдатську кашу для ветеранів.

Євген Кучерук, наче тонкий психолог, зсередини відчуває багатогранний механізм, ім’я якому – муніципальна лікарня. І, як професійний диригент цього потужного багатоголосого оркестру, на перший погляд, непомітно робить його звучання чистішим, злагодженішим, професійнішим.

У цій людині унікально поєднуються професійність, дипломатія й особливий природний магнетизм, помножений на людяність. Тобто все те, чого так бракує в сьогоднішньому суцільно комерціалізованому світі. Утім, завдяки саме цьому в лікарні творять справжні дива.

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №5/2016 №5
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата