№5, березень 2009

Природні надра не мають бути поза місцевим бюджетом

Гадяцький район – розвинений аграрний регіон з потужним нафтопереробним комплексом, один із найбільших на Полтавщині.
Станом на перше січня 2009 року в нас проживає 57,5 тисячі осіб, із них 23,5 тисячі – міські і 34 тисячі – сільські мешканці, налічується 12 промислових підприємств, 21 сільськогосподарське підприємство ринкового типу, 27 фермерських господарств, 2678 суб’єктів підприємницької діяльності.

Однак слід зазначити, що Гадяцький район є дотаційним. У структурі місцевого бюджету власні надходження становлять 30,8 відсотка, у т. ч. видатки, що враховуються під час визначення міжбюджетних трансфертів, – 18,3 відсотка, решта – 69,2 відсотка – кошти державного бюджету.

На наш погляд, у період фінансової кризи в державі одним із резервів наповнення місцевих бюджетів мав би стати податок із доходів фізичних осіб, який сплачується юридичною особою (роботодавцем) і в обов’язковому порядку зараховується до відповідного місцевого бюджету за місцезнаходженням цієї юридичної особи та підпорядкованих підрозділів в обсягах нарахованого працівникам податку, а не за місцем реєстрації підприємства.

Було б справедливо, якби податок із власників транспортних засобів також сплачували не за місцем реєстрації, а за місцем їхнього розташування, оскільки автомобілі нафтогазових підприємств, що розміщені на території району, завдають великої шкоди місцевим автошляхам.

На нашу думку, також необхідно внести зміни у законодавство, зокрема до статті 31 Кодексу України «Про надра», яка визначає розподіл платежів за користування надрами: частину платежів за користування надрами загальнодержавного значення необхідно спрямувати до місцевих бюджетів територіальних громад, де ці надра використовуються. Крім того, платежі за видобування корисних копалин місцевого значення спрямовувати у бюджети цих самих територіальних громад. До того ж розміри рентної плати за нафту та газ установлювати у пропорційній залежності від розмірів (об’ємів) видобування корисних копалин.

Безперечно, потребує чіткого виконання Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», зокрема статті 46 та 47, де передбачено розподіл коштів за використання природних ресурсів, забруднення довкілля та створення фондів охорони навколишнього природного середовища. Передбачено також, що фонди охорони навколишнього природного середовища створюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди. Проте вказане положення закону фактично не виконується, і кошти до місцевих бюджетів за місцем заподіяння шкоди не надходять.

Автор: Анатолій Цимбал

Архів журналу Віче

Віче №4/2016 №4
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата