№5, березень 2006

Лук'янівка. Книга і віра

Біблію, роман "Лук'янівка" та журнал "Віче" читають
ув'язнені в Київському слідчому ізоляторі, де редакція провела "круглий стіл"


Київський слідчий ізолятор. У його корпусах найголовніше – камери. Підтримують віру в справедливість, милосердя церква та бібліотека. Як? Про це (втім, не лише) й повели мову заступник начальника Київського слідчого ізолятору Микола Григоренко, колишній безпідставно ув'язнений, а нині автор роману "Лук'янівка" Борис Гуменюк, заступник директора Київського мотоциклетного заводу Олександр Дудко, волонтер Української міжконфесійної християнської місії "Духовна та добродійна опіка в місцях позбавлення волі" Анатолій Колпаков-Бризинський та адвокат-правозахисник Юрій МиколаЄнко.

Лук'янівська в'язниця, Лук'янівський тюремний замок, Київський слідчий ізолятор №13, а нині Київський слідчий ізолятор – місце позбавлення волі, яке найбільше знане як Лук'янівка (місцевість у Шевченківському районі Києва). Розпочала діяти 1863 року.

За царського режиму в Лук'янівці перебували М. Кибальчич, революціонерка Софія Богомолець (мати майбутнього академіка О. Богомольця, який народився у в'язниці), більшовики М. Бауман, А. Луначарський, А. Єлізарова-Ульянова, Д. Ульянов та інші. У радянську добу ув'язненими були патріарх Йосип Сліпий, видатний учений М. Кравчук, поет М. Рильський, правозахисник Л. Лук'яненко, кінорежисер С. Параджанов та багато інших представників української еліти. За минулої влади в Лук'янівці опинилися відомі політики Ю. Тимошенко, С. Хмара, А. Шкіль, за нинішньої – Б. Колесников…

Сьогодні за адресою: вулиця Дегтярівська, 13 значаться корпуси, які найчастіше (з огляду на час спорудження) називають так: "Катеринівка", "Столипінка", "Брежнєвка" та "Кучмівка". За охайними білими мурами постійно перебувають приблизно 2,5 тисячі ув'язнених.

Усього в Україні 33 слідчих ізолятори. Ще 1994 року постановою Кабміну №31 було передбачено спорудження дев'яти нових слідчих ізоляторів. Донині на їхнє будівництво не виділено жодної гривні.
"Бережемо кожен примірник…"

Анатолій КОЛПАКОВ-БРИЗИНСЬКИЙ:

– У Лук'янівському слідчому ізоляторі бережуть кожну газету, брошуру, книжку, надто ж – Біблію. Святе Письмо передають з рук у руки, а ті, хто готується рушати до колонії, намагаються прихопити його із собою. Така крадіжка ніби й не крадіжка, бо не карається законом і не піддається моральному осуду.

Микола ГРИГОРЕНКО:

– Наша бібліотека в Лук'янівці хоч і скромна, але облаштована. Жодного пошарпаного видання – бережемо кожен примірник. Нині їх приблизно 18 тисяч: на кожного ув'язненого – не менше п'яти книжок. На жаль, з дев'яностих років минулого століття коштів на поповнення книжкового фонду не виділяють. Цензури не існує, але, звісно, спрацьовують суто людські критерії здорового глузду.

Борис ГУМЕНЮК:

– Лук'янівка – ізолятор столичний, а тому великою мірою взірцевий. Та все ж і в ньому одразу відчуваєш, як із тебе невблаганно висотується душа, бо Лук'янівка – це тісні переповнені камери, нецивілізований побут, нескінченна кількість допитів, самотність, розлука, болісні очікування та втрати, а ще – обшуки, візуальний нагляд, підслуховування, кам'яні чиновницькі фізіономії, забудькуватість чи й зрада друзів і гіркі, в подушку, щоб ніхто не знав та не бачив, сльози. Лук'янівку сприймаю як квінтесенцію байдужості, мовчання й невтручання, зрештою, нашого страху.

Олександр ДУДКО:

– Це не зовсім так, бо в Україні таки є державні установи з відомчого та позавідомчого контролю за додержанням прав особи в місцях позбавлення волі, працюють адвокати, на сторожі громадськість. На жаль, не завжди маємо бажані результати. Місця позбавлення волі віддзеркалюють усе, що діється нині в державних, політичних і правових інституціях.

За ціною макулатури

Анатолій КОЛПАКОВ-БРИЗИНСЬКИЙ:

– Так, громадські організації надають або деякі художні новинки, або невеликі кошти для придбання книжок. Про бібліотеку в ізоляторі дедалі частіше згадує Національна спілка письменників України, зокрема її Комісія з пригодницької та фантастичної літератури. Звичайно, хотілося б, аби це стало за приклад для областей нашої держави, де функціонують слідчі ізолятори. А ще постійно купуємо, як мовиться, позавчорашні газети за ціною макулатури. Щотижня беремо приблизно тисячу різних видань.

– Які книжки найпопулярніші?

Микола ГРИГОРЕНКО:

– Я вже працюю в Київському слідчому ізоляторі понад двадцять років, а тому можу сказати однозначно: незмінний попит мають юридичні довідники, енциклопедії, наша класика, зокрема твори Шевченка, а також детективи й лірика. Але є й відмінність: у камерах цінується будь-яка книжка, надто ж Біблія. Ще за радянських часів Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет перший із священнослужителів відвідав Лук'янівку. П'ять років тому було відкрито церкву – першу в слідчих ізоляторах України. Нею переважно опікуються отці Павло та Євген.

Юрій МИКОЛАЄНКО:

– Найбільше дається взнаки брак новітньої юридичної літератури, дохідливо написаних, у всьому практичних правових порад і довідників з кримінально-виконавчого законодавства.

Смужка неба із сонячним промінням

Борис ГУМЕНЮК:

– Лампочки в камерах горять цілодобово: Лук'янівка, як символ несвободи, ніколи не заплющує очей. Рятують спогади, мрії й книжки.

Дуже активно читає як мінімум кожен десятий ув'язнений. Отож якщо за колючим дротом нині перебувають приблизно 500 тисяч наших співгромадян, то 50 тисяч із них – великі шанувальники літератури. Коли в країні нічого не зміниться і письменник не матиме змоги по цей бік мурів продавати свої книжки накладом більше тисячі примірників, то ми матимемо вдячних читачів хіба що в місцях позбавлення волі.

Нині в Лук'янівці читають мою "Лук'янівку". Як мені відомо, роман передають із рук у руки. Мені не соромно зустрічатися з тими, хто може впізнати себе в образі головного героя твору Олеся Калинюка.

Людина за ґратами – винна вона чи невинна – потребує сповіді. До кого можна апелювати? Держава піклується переважно про те, щоб ув'язнені не розбіглися й не померли з голоду. Суспільство має свої проблеми, а тому люди, позбавлені волі, сподіваються лише самі на себе.

Виникає бажання зрозуміти, хто ти такий, навіщо й чому живеш на землі… Відповіді дуже рідко шукають на волі. Бракує часу та внутрішньої відваги. І ось перед людиною виникає шлагбаум, перед яким кажуть: "Стій!". Тюрма – це місце абсолютної зупинки. Там немає куди бігти. Хочеться спершу побачити у віконці смужку неба, а потім і сонячне проміння на ньому.

Слідчий ізолятор без номера

Микола ГРИГОРЕНКО:


– Люди повсякчас змінюються, їхній рух безперервний, тому книжки часто, образно кажучи, пропадають. Ми поповнюємо фонд виданнями, які дарують або просто списують бібліотеки.

Анатолій КОЛПАКОВ-БРИЗИНСЬКИЙ:

– Ув'язнені замовляють книжки в бібліотеці (це три кімнати з шафами та стелажами), а добирають літературу й приносять її в камери спеціально визначені люди.

Микола ГРИГОРЕНКО:

– Наш контингент значно помолодшав. Чимало людей освічених, але є й такі, хто навіть не вміє читати. Як правило, це ув'язнені від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, які росли без батьків або в неблагополучних родинах. Неповнолітніми опікуються два інспектори та психолог. Ми активно співпрацюємо із соціальною службою для молоді, зокрема педагогами та юристами. Хочемо створити для цієї категорії позбавлених волі окрему бібліотеку. Уже добираємо навчальну літературу та художні твори, які можуть зацікавити юнь. Плануємо відкрити для них два спеціальні шкільні класи.

Юрій МИКОЛАЄНКО:

– Працівники слідчих ізоляторів мають бути психологічно та юридично готові сприймати ув'язнених як самодостатніх людей, рівноцінних членів суспільства, виконувати функцію "державних адвокатів" усіх тих осіб, котрі з різних причин потрапили за грати.

Борис ГУМЕНЮК:

– Я перебував у слідчому ізоляторі ще тоді, коли він був відомий під тринадцятим номером. Нещодавно його, як нещасливе число, зняли. Але ж номер на вулиці – тринадцятий – залишився!

Олександр ДУДКО:

– Адаптація на волі – теж проблема. Наш мотоциклетний завод – неподалік від Лук'янівки, тому ми взяли шефство над слідчим ізолятором. Допомагаємо йому всім, чим можемо, й чекаємо тих, хто, вийшовши на волю, захоче працювати на нашому підприємстві. Ми даємо надію.

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Вчора, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Вчора, 28 березня