передплата Українською | In English

№5, березень 2009

Хто хоче, той завжди вчиться...Хто хоче, той завжди вчиться...

Поділитися:

На мій погляд, щоб життя в Україні покращилось, усім нам треба бути патріотами й любити рідне місто, село, будинок, у якому мешкаємо, вулицю й т.д. А також зрозуміти нарешті, що майбутнє наших дітей і онуків залежить від наших сьогоднішніх справ.

У мерії невеликого французького містечка Седан, що в регіоні Арденни, лише чотири штатні одиниці,  у тому числі її керівник. Решта троє осіб становлять частину обслуговуючого персоналу. А заступники, координатори, фахівці – одне слово, всі інші працівники є позаштатниками, які після трудового дня на своїх підприємствах вирішують життєво важливі питання рідного міста. Турбот вистачає щодня.

А коли з берегів виходить річка Рейн, затоплюючи вулиці й будівлі, усі борються зі стихією. У такі дні здається, що ці люди – близькі родичі, одна велика родина. Вони з гордістю підкреслюють: «Нашій згуртованості допомагає бажання зробити щось для рідного міста, щось віддати. І гасло в нас відповідне: ми – для міста, а не місто – для нас». Ось така щира любов до того, що їх оточує, створює гармонію, налаштовує на творчий лад. Ці люди завжди всміхаються, з ними легко й просто. Їхня коронна фраза – «Pas de problemes!», що в перекладі з французької означає «немає проблем», тобто  геть усе можна вирішити. Тому їм до снаги найважчі завдання.

Нам слід пройти власний шлях. Нас не повинні залишати сили й бажання пошуку істини. Адже ми – нація з багатою культурою й чудовими традиціями, глибоким моральним корінням. Український народ талановитий і працьовитий. Його життя можна порівняти з життям вулика, яке ніколи не збивається з ритму. Нещодавно вчені дійшли висновку, що найпрацьовитішою бджілкою є наша, українська. Одне з підприємств ми назвали «Вуликом».

Нинішнє покоління українців, попри труднощі, успішно наближається до гідного життя. Я вірю в те, що ми неодмінно розв’яжемо всі проблеми. Одне з основних завдань – правильно зорієнтуватися в ситуації, запозичити досвід сусідніх країн, що колись подолали кризу, співробітничати з тими, хто процвітає, навчатися в них.

Поїздка до Японії допомогла мені зрозуміти, в чому секрет успіхів Країни  сонця, що сходить. Японець чітко сконцентрований на вдосконалюванні власної праці. А винагорода за це – гідне життя й високий рівень добробуту кожної японської родини. Спочатку будь-якого гостя шокують безперервний трудовий процес, цілодобова праця. Високі технології потребують постійного професійного зростання. Але праця тут організована так, що ніхто й ні за яких обставин не зможе порушити прав працівника.

Аби мати такі здобутки, потрібні важка повсякденна праця, висока дисципліна й відповідальність.

Є чого повчитися й в інших країн.

На мою думку, пустопорожня балаканина, яку спостерігаємо в українському політикумі, лише погіршує ситуацію. Хочеться порадити політикам переходити від гучних фраз до конкретних справ, аби вивести країну з кризи.

У Гонконгу, наприклад, уже надрукували 30 тисяч буклетів–коміксів, де розповідається про те, яким важливим є довгострокове планування бюджету, аби подолати фінансову кризу. Це розповідь про шестирічного хлопчика, котрий зустрів самого себе в 26-літньому віці. Згодом він повернувся в минуле, щоб розповісти про те, як важко довелося працювати всій родині, щоб його виростити й виховати. Шестирічний школяр, який раніше ненавидів навчання й захоплювався лише комп’ютерними іграми, відразу ж вирішив узятися за розум. Автор буклету – місцевий мультиплікатор Лі Чи-Чинг вважає, що зможе в такий спосіб привернути увагу школярів до «нудного», але життєво важливого питання планування бюджету. Відповіді на запитання, що містяться в буклеті, також допоможуть молоді впоратися з фінансовою кризою. Комікси роздадуть учням старших класів державних шкіл Гонконгу.

Не хотілося б посипати голову попелом. І ми не ликом шиті. Мене особисто, як громадянина України, хвилює нині, як зберегти й примножити те, чого досягла наша країна на шляху будівництва суверенної держави.  Нам потрібно зробити все, аби успішно подолати рецесію й підтримати підприємства шляхом реструктуризації їхніх боргів.

Дуже важливі заходи з жорсткого обмеження державних витрат. Бюджет повинен, як і колись, підтримувати інвестиційні проекти, що дадуть Україні прибуток, допоможуть повернути довіру до банків і підвищити гарантії внесків населення. Згідно зі світовими прогнозами, протягом наступних 14 місяців уряди всіх країн намагатимуться мінімізувати наслідки економічного спаду. І Україна  – не виняток.

Криза випробовує нас на міцність, на знання. Це наш життєвий університет, у якому, хто хоче, той завжди вчиться. Як свідчить досвід, період кризи – час не лише втрат, а й здобутків. Невідомо, кому більше пощастить. Хоча в цій ситуації збагатиться купка людей, які одержують основні доходи від коливань валютних курсів, гри на відсоткових ставках, різких змін курсових і фондових індексів тощо, однак цілком можливо, що в довгостроковій перспективі криза підштовхне економіку до реструктуризації. Наприклад, якщо нині ми багато говоримо, що потрібно займатися енергозбереженням, і нічого для цього не робимо, то в найближчому майбутньому таку позицію доведеться переглянути. Тим паче що в нас є хороший аргумент, який має допомогти припливу капіталу, розвиткові й стабілізації: «Євро-2012» та лібералізація економічного середовища. Криза на руку фінансово стійким компаніям. Здешевлення національної валюти підвищить конкурентоспроможність українських підприємств (насамперед орієнтованих на експорт) і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках. А великі найуспішніші стабільні компанії дістануть шанс не лише витіснити з ринку дрібних конкурентів, а й утамувати «кадровий голод» за рахунок фірм, що скорочують персонал. Фондова криза перейшла в товарну, товарна – перейде в кризу оплати праці. Це, у свою чергу, позначиться на споживчому попиті. Невисокі темпи зростання споживання збільшать конкуренцію між підприємствами.  Відтак теоретично має виграти якість продукту, а отже, й усі ми як споживачі кінцевої продукції.

В українського народу сильний характер.  Українці ніколи не пасували перед труднощами. Наші батьки й діди весь час будували й творили це життя. Буквально на своїх плечах «витягли» економіку в тяжкі 1990-ті роки. За десятиріччя кожний із нас став економістом. Бо не з підручників, а з життя довідався, що почім.

Мені здається, біда українського суспільства в тому, що ми вельми захопилися закордонними «інструкціями», як стати успішним і заможним, й водночас знехтували можливістю скористатися власною культурною та історичною спадщиною, віковими традиціями свого народу.

Ми не помітили, як перенеслися в площину віртуального життя, перманентно з’ясовуючи, хто саме в домі хазяїн. Усі наші ТБ-канали перетворилися на подіум для демонстрації вишуканого вбрання публічних осіб і трибуну для змагань у красномовстві.

Сьогодні ми в очікуванні економічних змін.   Попереду – серйозніші випробування. Фінансова криза зачіпає не лише окремих людей, а й суспільство загалом. Вона стосується  кожної української родини, особливо малозабезпеченої, і впливає на будь-який бізнес, зокрема наш. Можу поділитися першими спостереженнями: у нас зменшилася кількість гостей, рідше замовляють ексклюзивні страви. А запропонувати є що. У нас справжня творча майстерня, висококваліфіковані фахівці, лауреати всеукраїнських і зарубіжних конкурсів.  Витвори кухарів і кулінарів «Нашої карти» стали  частиною національної культури. Це ми приготували найбільший у світі бутерброд із салом і удостоїлися уваги Книги рекордів Гіннесса. До нас приходять люди, які бажають відчути справжній смак української національної кухні.

Нині замовляють страви простіші й дешевші. Той, хто має стосунок до управління бізнесом у нашій галузі, мене зрозуміє: вже за перших симптомів падіння попиту на дорогі страви можна констатувати наближення економічного спаду.

Фінансова криза – це не явище природи, а створена людьми проблема, що істотно впливає на кожного з нас.

Ми набули неоціненного досвіду будівництва суверенної держави, і тепер настав момент, коли слід переглянути ставлення до українця-трудівника, людини, що створює блага. Головне – не заважати йому законами у вигляді «спамів» і не відміняти функції «Далі». 

Автор: Микола Тищенко

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Новини вихідних: "Газова драма" на Донеччині, в ГТС розповіли про сценарії, якщо російський газ піде в обхід України Вчора, 07 березня

“Газова драма”. Як відключали та відновлювали теплопостачання на Донеччині та чому влада та облгаз звинувачують один одного: хронологія та позиція сторін Вчора, 07 березня

Аварія українського автобуса в Польщі: 26 громадян залишаються у лікарнях Вчора, 07 березня

У Польщі уточнили кількість загиблих в аварії автобуса українців 06 березня

Марченко про співпрацю з МВФ: Ми не розглядаємо варіантів, коли цього не буде 06 березня

Вітренко: Вугілля з держшахт на "Центренерго" буде поставлятись за прямими договорами 05 березня

Прем'єр вважає прийнятним держборг у 90 мільярдів доларів 05 березня

Кулеба анонсував відкриття нових посольств і консульств України 05 березня

Зеленський підписав закон про електронні трудові книжки 05 березня

Прем'єр про ріст цін на паливо на АЗС: Шукаємо причини 04 березня