передплата Українською | In English

№4, лютий 2009

Неоренесанс по-АРСЕНАЛьномуНеоренесанс по-АРСЕНАЛьному

Поділитися:

Напередодні 2009 року в Києві дописано ще одну главу неспокійної історії під титулом «Мистецький арсенал». Міжнародний конкурс на найкращий проект майбутнього комплексу на території старих військових складів і ремонтних майстерень завершився перемогою японців.

Ретропогляд

Багатоповерховий задум народжувався поступово в різних головах, перетворившись, урешті, на такий собі колективний, гіллястий. Найперше – реконструкція старого Арсеналу навпроти Києво-Печерської лаври для подальшої дислокації тут музею (процес триває другу п’ятирічку). Батьком первісної ідеї  стосовно ефективного використання застиглої в часі махини, подейкують, був Віктор Пінчук, а сталкером у буття – попередній Президент країни, котрий підтримав починання на зорі третього тисячоліття. Наступний етап – створення комплексу корисних оновленому Арсеналові об’єктів та облаштування території у 9,8 гектара, на якій, власне, розташована й згадана стара оборонна споруда з фортечними валами. До розробки глобального задуму почергово докладали рук різні особи – приватники або державники: їх надихав уже Президент теперішній.   


Креативний фонтан

Історія Арсеналу розпочалася ще до революції. Ідеться не про той Арсенал,  що задовго до Жовтневої зберігав і ремонтував зброю під боком лаври. А про той, якого ще до Помаранчевої сильні світу цього прирекли на нове життя.

Однак. Почнімо з кінця. У змаганні, до фіналу якого потрапили виключно іноземці, лаври першості вибороло японське архітектурне бюро Arata Isozaki&Associate. Саме воно названо найкращим після просіву крізь сито 133 конкурентів із 25 країн у початковому відборі, а під завісу – сімох фіналістів. Й саме ці специ, на думку журі, спроможні органічно вписати з десяток нових об’єктів в означену ділянку – лаврську сусідку. З-поміж інших грандіозних творінь у пухленькому портфоліо японців –  Льодовий стадіон у Турині (Італія), Музей сучасного мистецтва в Лос-Анджелесі (США), Інтерактивний музей людства в Ла-Коруньї (Іспанія), Міжнародне мистецьке містечко в префектурі Ямагучі (Японія), Мистецький центр у Шанхаї (Китай). У спину лідерам, розмахуючи блискучими послужними списками, дихали колеги зі Швеції – AIX Arkitekter AB, Великої Британії – David Chipperfield та Німеччини – Kleihues + Kleihues (відповідно: друга, третя й четверта премії). Шведи, британці та німці, найпевніше, розроблятимуть окремі частини проекту.

– Завдання конкурсу – розробка об’єктів культурного призначення, котрі забезпечуватимуть функціонування комплексу й зніматимуть фінансове навантаження з музею (старий Арсенал), що реставрується коштом державного бюджету, – розповідає Оксана Гриценко, керівник проектів ДП «Мистецький арсенал». – Наприклад, центри української музики, екранних мистецтв, творчих індустрій (зокрема, модної) отримуватимуть прибуток. Він ітиме також і на підтримку комплексу. Центр доставки мистецьких об’єктів конче потрібний – відповідно до світових вимог. Приміром, задля того, аби такі музеї, як Лувр, надавали нам твори для експонування та були впевнені, що необхідні режими їхнього зберігання дотримано. Готель, мистецькі апартаменти – для зірок світового калібру. А якщо з’являтимуться вільні номери, їхня експлуатація знову-таки компенсуватиме витрати на  величезну музейну споруду. Адже неможливо, щоб нині, особливо за кризової ситуації, таке навантаження цілком лягало на держбюджет.


Законом «Про Державний бюджет України на 2009 рік» передбачено спрямування зі Стабілізаційного фонду на створення Культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал» 200 млн. гривень. Для порівняння: на комплексний протипаводковий захист у басейні річки Тиса в Закарпатті – 50 млн. гривень, на створення фільмів вітчизняного виробництва – теж 50 млн.

Про предмет змагань,
визначений промоутером конкурсу – Державним управлінням справами, представленим держпідприємством «Мистецький арсенал»:

1. Розробка генерального плану Культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал» з інтеграцією у нього будівлі старого Арсеналу – пам’ятки архітектури і містобудування початку XIX ст.

2. Представлення найкращих проектів архітектурних об’ємно-просторових рішень нових будівель, необхідних для забезпечення функціонування комплексу:

– Центр української музики з концертними залами;

– Музей сучасного мистецтва;

– Міжнародний центр кінематографії та екранних мистецтв;

– Науково-дослідний реставраційний центр України;

– Центр доставки мистецьких об’єктів;

– адміністративний корпус;

– площа «Мистецького арсеналу»;

– земляні вали укріплень Києво-Печерської фортеці;

– дитяче містечко;

– парк;

– готель;

– мистецькі апартаменти;

– паркінги.


Місто Сонця, що сходить (над Дніпром)

Грандіозна ідея з мільярдним бюджетом (скільки саме мільярдним «на виході», точно не скажуть навіть посвячені в арсенальні таємниці) видається чимось на кшталт Міста Сонця утопіста Кампанелли. Особливо для помпезної столиці в країні невиліковної бідності. Натомість ідейні натхненники «Мистецького арсеналу», не боячись зазвичай жорстокої до утопістів долі, окрилені надією створити на окремому клапті Печерська небачений досі культурний ансамбль, де українська нація постала б у всій своїй духовній красі.

Як кожна, нехай красива, але громіздка для втілення ідея, майбутній Арсенал із перших днів – у зоні прискіпливої уваги преси. Довгобуд обзавівся  ярликами: «український Лувр» (через національну значущість), «улюблена іграшка Президента» (через батьківське ставлення гаранта Конституції до мистецького дива)... Про скандали, які вибухали навколо Арсеналу, не писав хіба що мертвий. Будові XXI століття дісталося на горіхи за надто часту зміну господарів, хаос із використанням коштів (згідно з перевірками відповідних органів), її перманентно супроводжували підозри в перевазі бізнесових інтересів над культурницькими. Патронований державою нещодавній конкурс, який спирався на досвідченого німецького оператора, претендував на прозорість для планетарної громадськості. Закралося сподівання: віднині слів стане менше, укладених цеглин – більше.

Тож міжнародні змагання архітекторів, про які розтрубив Інтернет, стартували далеко не в пасторальній атмосфері. По-перше, близька охоронна територія Лаври (світової пам’ятки ЮНЕСКО) не давала спати тим, кого непокоїть безпека дніпровських схилів зокрема та незіпсований історичний образ давньої столиці загалом. Ось, приміром, у центральноєвропейській Празі ніхто не загрожує старовинному центрові новобудовами. Королівські Сади, розташовані на обширній площі, у своєму незайманому стані існуватимуть завжди. Київ – дещо інше. Тут звикли до хмарочосів, замовники яких ігнорують і будь-який здоровий глузд, і закони. Не дивно, що стурбовані мас-медіа підлили оливи у вогонь: Арсенал, імовірно, обзаведеться багатоповерхівками – житловим будинком і готелем. Дивимося на японський генплан: жодної висотки.

Оксана Гриценко:

– До того, як почалася реставрація старого Арсеналу, фахівці з різних галузей проводили експертизи, повністю дослідили територію. Тож у конкурсному завданні чітко вказано норми й параметри, яких треба дотримуватися. Журі пильно стежило, щоб проектанти все врахували. Зрештою, є вимоги ЮНЕСКО, її представник побував тут, усі правила було прописано.

Вчіть мови, панове!

Розповідає Ігор ШПАРА, президент Національної спілки архітекторів України, член журі конкурсу «Мистецький арсенал»:

– Тертя, непорозуміння почалися з того, що інформація про конкурс з’явилася лише в Інтернеті (на сайті німецького оператора конкурсу. – Авт.). Тобто вже завершувався термін подання робіт, а повідомлення в пресі не було. Зрозуміло, що конкурс, затверджений Кабміном, має бути висвітлено у вітчизняних мас-медіа: умови, премії, хто може брати участь… Українські фахівці не заходили на сайт (німецькою та англійською мовами. – Авт.). Ми зібралися, поспілкувалися й вирішили, що це нікуди не годиться. Чому оминають українців? Чому із ближчих сусідів, росіян, білорусів, наприклад, ніхто не знає про це? Був маленький скандал. Ми наголосили: в призначений термін без повідомлення архітекторів із України проведення конкурсу неможливе! До нас дослухались. Ми «виторгували» ще цілий місяць. У ЗМІ з’явилася нарешті інформація, що конкурс проголошено й що запрошуються архітектори країни, а ми, у свою чергу, надіслали листи в обласні організації. Однак охочих узяти участь на запропонованих засадах виявилося мало. Лише два київські архітектурні колективи потрапили до першого туру.

Голосування за вихід у фінал було анонімне: проекти змагалися під номерами. Тож члени журі не знали, де чия розробка. А нарікання стосовно конкурсної долі вітчизняних профі Оксана Гриценко коментує так:

– На жаль, українцям не пощастило. Дехто висловлює невдоволення, мовляв, критерії оцінювання незрозумілі. Але ж усі вони були сформульовані. Найголовніший – урахування близькості лаври. За підсумками експертизи, глибина забудови перед валами має бути не більш як 6,7 метра, за валами – не більш як 8. Споруди не можуть перевищувати 27 метрів. Проте один із вітчизняних конкурсантів порушив вимоги щодо глибини, другий – висотності.

Ігор ШПАРА:

– Проект «Мистецький арсенал» потребує значних коштів. Їх у нинішніх умовах нереально від когось отримати. Тим паче від держави, яка перебуває в скрутному становищі. Для подальшого втілення задуму необхідні значно більші гроші. Реалізація ідеї проблематична й тому, що ми вступаємо в рік перевиборів Президента… Хоча б людям вийти з цієї кризи та не втратити те, що мали… Будівництво музеїв повинно відбуватися тоді, коли є успішна держава, успішна економіка. Цього не бачу. Дай, Боже, здати той об’єкт, який будують нині. Щоб його задіяти як мистецький комплекс, треба вкласти чимало. Тож не впевнений, що це станеться найближчим часом. Проблема серйозна…

Від мрії до реальності

Цукрово-сніжний японський генплан налаштовує на світле. Провокує  бажання: позбутися похмурого світовідчуття, уявити світ досконалим, нашу країну – ситою та самодостатньою. В цьому уявному світі Лувр називають «французьким Арсеналом». А наша столиця, та й уся Україна, багата на художні музеї. Й не лише на них.

Запитання для ДП «Мистецький арсенал», які цікавлять українців

1. Чи є серед об'єктів житловий будинок?
Ні.

2. Чи завершать першу чергу комплексу, як передбачав Віктор Ющенко, до Дня незалежності?
Роботи ведуться за планом.

3. Чи залучатимуть до створення «Мистецького арсеналу» приватні капітали?
Об’єкти другої черги фінансуватимуться за рахунок інвесторів.

4. Яку суму буде спрямовано на втілення проекту в життя?
На сьогодні остаточні дані щодо суми – у стадії розробки, проте в будь-якому разі цифра буде орієнтовною, бо залежить від багатьох чинників.

Автор: Ольга КЛЕЙМЕНОВА

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №7/2016 №7
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

ЄС підтвердив непохитність підтримки України після голосування РФ у Криму Сьогодні, 04 липня

Зеленський заявив, що тиску на НБУ не було та він не бачить ризиків девальвації гривні Сьогодні, 04 липня

Від сьогоднішнього дня банки не будуть штрафувати за прострочений платіж Сьогодні, 04 липня

Шмигаль: у 20-х числах липня можемо отримати наступний транш від ЄС у розмірі 1,2 мільярда євро Сьогодні, 04 липня

РФ взяла паузу для відповіді на спільну позицію України, Франції та Німеччини - ОП Сьогодні, 04 липня

Шмигаль заявив, що кандидатуру голови НБУ назвуть за декілька днів Сьогодні, 04 липня

Київ - Єврокомісії: незалежність НБУ залишається "безумовним пріоритетом"  Вчора, 03 липня

МЗС Туреччини: Туреччина ніколи не визнає незаконну анексію Криму Вчора, 03 липня

Новини 3 липня: звільнення голів НБУ та АМКУ, штрафи за фури Вчора, 03 липня

Зеленський поговорив з прем'єром Італії про Марківа і відновлення польотів Вчора, 03 липня