Нова доба потребує нових словників

Словники у розвинених націй мають статус національного надбання і є такими ж символами, як герб, прапор і гімн. Якщо великі нації мають великі словники, то найбільшим здобутком України досі був 11-томний тлумачний словник, випущений ще в 1970-х роках. Відтоді істотно змінився наш мовний антураж: відбулося кілька науково-технічних революцій, постала незалежна держава, що призвело
до радикальних соціальних перетворень. Заповнити лінгвістичні прогалини призначено Український мовно-інформаційний фонд Національної академії наук, який працює над серією академічних словників нового покоління. Перший (орфографічний)
словник незалежної України вийшов друком
1994 року.

Українське словникарство веде початок від «Лексису» (автор Лаврентій Зизаній), що з’явився 1596 року. Це невеликий словник на 34 сторінки, де церковнослов’янські слова пояснюються живою українською мовою.

«Лексіконъ славеноросскій и именъ тлъкованіе» Памви Бepинди набагато більший за обсягом. У ньому близько 7 тисяч слів, переважно церковно- слов’янських, із перекладом та тлумаченням тогочасною українською літературною мовою. Словник побачив світ 1627 року в Києві. «Лексіконъ» мав велике практичне значення для розвитку не лише української, а й російської, білоруської, польської, румунської лексикографії. Перевидавався 1653 року.

Дотепер у серії «Словники України» видано близько 70 словників. Поміж них є й дуже великі — 2-томний орфоепічний, 2-томний словник синонімів української мови, 7-томний етимологічний (вийшло 5 томів). Гордість вітчизняних мовознавців — новий 20-томний тлумачний словник, який готується до друку.

— Він уже є в електронній версії й може слугувати основою для розробки інших конче необхідних словників, — каже член-кореспондент НАНУ, директор Українського мовно-інформаційного фонду Володимир ШИРОКОВ. — Якби було фінансування, ми щорічно могли б випускати по 5 томів. І за чотири роки 20-томник був би готовий. А так поки що плануємо видати лише перший том накладом у тисячу примірників. Словник розійдеться лише по начальниках і ніхто його більше, на жаль, не побачить.

У 2006 році НАН України, виконуючи указ Президента, розробила державну програму розвитку національної словникової бази. Незабаром мине два роки, як документ без жодного руху лежить у Кабінеті Міністрів. Словникарі нині живуть за Державною програмою розвитку й функціонування української мови на 2004—2010 роки, якою передбачено щорічно виділяти на випуск орфографічного словника 900 тисяч гривень. За словами В. Широкова, фактично з бюджету надходить лише 90 тисяч.

— Тому замість запланованих накладів у 30 тисяч примірників видаємо 1—1,5 тисячі, — зазначає він. — Ці словники безкоштовно розсилаємо за спеціальним переліком у державні установи, університети, бібліотеки, школи. Інколи видавництво з нашого дозволу додруковує собі невеличкий наклад для вільного продажу. Термінологічні (українсько-російсько-англійські) словники з різних галузей науки й техніки взагалі видаються сміховинними тиражами — 300—500 примірників. Найсвіжіша інформація друкується у двох фахових журналах НАНУ «Українська мова» та «Мовознавство», але їхні наклади також не перевищують 500 екземплярів.

Мовознавці збилися з ніг, шукаючи спонсорів, однак удається залучити лише символічні суми, які ситуації у галузі не змінять. Без доброї волі держави марно сподіватися на розвій словникарства, кажуть науковці. У світі це розуміють, тому й видають державним коштом тисячі назв словникової продукції. За радянських часів щорічні наклади, наприклад, орфографічних словників дорівнювали 300—500 тисячам. Загальний тираж усіх українських словників — 800 тисяч примірників. «Якщо цю кількість розділити на роки незалежності, а потім ще й на 70 назв словників, то тираж кожного з них вийде просто смішний», — бідкається В. Широков.

Головний редактор видавництва «Словники–Самобранки» Сергій ПАНЧЕНКО стверджує, що словникову продукцію охоче купують не лише фахівці-лінгвісти, а й студентство та звичайні читачі. Особливо великий попит, за його словами, на технічні, юридичні словники, брак яких нині створює проблему, оскільки їх видавали ще за радянських часів і переважно російською мовою.

– Україна активно розвиває відносини у різних сферах з багатьма державами світу, тому попит на словники постійно зростає, але, на жаль, ми не можемо його задовольнити, — констатує С. Панченко. За його словами, причиною цього є недостатній асортимент та малі наклади. На думку книговидавця, будь-який словник має видаватися щонайменше в 10 тисячах примірників.

У сучасних інформаційних системах, зокрема в Інтернеті, мова слугує основним пошуковим інструментом, тому є потреба не лише в паперових, а й в електронних словниках.

— Науковцями створено перший повномасштабний електронний словник української мови, — розповідає В. Широков — У його реєстрі понад 253 тисячі лексичних одиниць. Тут подано транскрипцію, наголос, синонімію, антонімію, фразеологію. Масштаби такої праці не можуть не вражати — це близько 5 мільйонів слів. Якщо роздрукувати словник на папері, то його обсяг становитиме понад 120 тисяч сторінок, тобто 120 томів по тисячі сторінок.

Нині в Україні щорічно продається понад мільйон персональних комп’ютерів, а наклад електронного словника — лише 10 тисяч примірників, виготовлених на замовлення держави.

— Очевидно, що кожен комп’ютер має бути обладнаний таким словником, — розмірковує В. Широков. — Це слід було б закріпити законодавчо. Й такі пропозиції ми подавали більш як 10 разів, однак безуспішно. А ось на Петрівці та на розкладках продаються «піратські» копії цього словника. Та ми навіть не переслідуємо «піратів», бо вважаємо їхню справу з поширення словника благородною.

Директор Українського мовно-інформаційного фонду розповів, що торік науковці здійснили три лінгвістичні експертизи проекту Податкового кодексу України. У підсумку документ майже увесь було переписано. «Податківці могли б і самі розв’язати чимало мовних проблем, але для цього їм потрібен в електронній формі універсальний тлумачний словник, який поки що не видано», — зауважив В. Широков.

Багато «ляпів» мовознавці знайшли й у Конституції України, але виправити Основний Закон можуть лише парламентарії.

Усі словникові проекти в країні здійснюються Українським мовно-інформаційним фондом у співпраці з іншими мовознавчими установами НАНУ. Завдяки спеціальній програмі «Всеукраїнський лінгвістичний діалог», що забезпечує доступ до спільного інформаційного ресурсу, до роботи долучаються лексикографи з багатьох міст України й навіть інших держав. До речі, українські вчені беруть участь у створенні єдиної загальноєвропейської системи лінгвістичних ресурсів.

У жовтні мовознавці та видавці відзначили свято українського словника, започатковане торік. Основна його мета — популяризація словників серед широкого загалу читачів, піднесення мовної культури. Адже суспільство називається цивілізованим лише тоді, коли словник відіграє в його житті важливу роль, коли до лінгвістичного надбання нації мають доступ широкі верстви населення.

Автор: Юрій МИКОЛАЇВ