передплата Українською | In English

№21, листопад 2008

Дорога моя Вітчизна, «золота» моя земля!

Поділитися:

Ми врешті-решт дочекалися: проведення земельних аукціонів набирає обертів. І сьогодні можна сказати, що відносини між продавцем і покупцем найдорожчого товару на ринку нерухомості стають дедалі стабільнішими, удосконалюються в професійному сенсі. Раз у раз зростає кількість бажаючих узяти участь у торгах, але їхньої мети не завжди вдається досягти через брак досвіду в організаторів аукціонів.

Неповний обсяг інформації, неправильно розрахований час, незручне місце для проведення — всі ці помилки наразі спостерігаються на підготовчому етапі. Мистецтва продавати нам іще потрібно навчитися. Якщо потенційні покупці й інвестори слабко поінформовані про плани проведення майбутніх торгів, то навряд чи можна сподіватися на успішний перебіг заходу. І якщо сьогоднішній досвід не дасть очікуваних результатів, тоді в майбутньому ми не зможемо отримати від аукціону максимальний прибуток і, відповідно, незабаром втратимо джерело поповнення міської скарбниці необхідними коштами для розв'язання нагальних соціальних завдань.

Севастополь у цьому сенсі — цілком підходящий приклад. Ми хочемо розвиватися, будувати дешеве житло, реформувати комунальне господарство і, звісно, впорядковувати вулиці та сквери, щоб турист, бодай один раз відвідавши нас, приїжджав ще й іще. Нам треба вирішувати питання очищення води. Необхідно зводити нові комфортабельні готелі, розширювати інфраструктуру об'єктів туристичного відпочинку. А розв’язання таких завдань, як відомо, коштує недешево. Вихід один: активізувати вигідний продаж землі, у такий спосіб залучаючи до міста людей, готових узяти участь у його соціально-економічному розвитку. У зв'язку з цим виникає ще одне вельми важливе запитання: «А які гарантії матиме інвестор, купуючи через аукціон землю, як захищені його інтереси?»

Закон України підтримує інвестора. Землю після укладання угоди в нього вже ніхто не забере. Право довгострокової оренди закріплене за інвестором у законодавчому порядку. Вносячи до міського бюджету гроші, він долучається до виконання великої соціальної програми з правом вибору найвигіднішого її напряму. Маючи офіційне право на користування землею, орендар, до речі, відразу ж звільняється від 10% сплати внеску на розвиток міської інфраструктури. Дорога покупка приносить йому й моральні дивіденди: складаються добрі стосунки з владою; суспільство з повагою сприймає його вибір; послідовністю в реалізації корисних для міста проектів він створює собі позитивну репутацію, у такий спосіб засвідчуючи свою надійність порядного партнера.

Звичайно, прихід інвестора вимагає від нас виконання певних зобов’язань перед ним. Із цим, на жаль, не завжди вдається вчасно впоратися. Маю на увазі передусім оформлення документів на підготовку до продажів через аукціон тих або інших земельних об’єктів. Іноді згадана процедура триває від трьох до дванадцяти місяців, що аж ніяк не сприяє залученню майбутніх покупців. Але це, як то кажуть, справа поправна. На будь-якого чиновника або функціонера є справедливий закон, що забезпечує одночасно і швидкість, і якість, і професіоналізм.

У цілому ставлення до інвесторів у Севастополі хороше. А інакше й бути не може. Завдяки їхній участі в розв'язанні міських проблем наша влада зуміла нинішнього року добудувати в районі Балаклави транспортну розв'язку європейського рівня, що істотно розвантажила в’їзд і виїзд із міста, а також підвищила рівень безпеки руху. Іще один помітний внесок інвесторів у поліпшення благоустрою Севастополя — оновлене обличчя центрального району міста. Пригадується, як багато було суперечок з приводу ремонту й реконструкції Приморського бульвару. Але сьогодні кожен гість нашого міста з задоволенням зауважує вдале архітектурне рішення у відновленні улюбленого місця відпочинку севастопольців. Нині повним ходом іде реконструкція вулиці «Узвіз Котовського», завершення котрої розвантажить від автомобільного руху центр міста.

Що заважає аукціону посісти гідне місце в житті суспільства й забезпечити справедливий продаж землі? Видається, не викоренена досі монополія на саму дію. У регіонах право здійснювати продаж через аукціон наразі здобули поодинокі фірми. Підступи до ліцензії забарикадовано умовами, які дуже важко виконати. Приміром, у Держкомземі цілий рік затверджують нові умови ліцензування. Тому ми, як і раніше, проводимо аукціони за старими правилами й сушимо голову над тим, як подолати бар’єри на шляху до нових правил ліцензування. Відповідно до них фірма, котра хоче отримати ліцензію, повинна мати, як мінімум, або приміщення в 500 квадратних метрів, або договір оренди на п’ять років, а також статутний фонд у 500 тисяч гривень і філії підприємства в усіх містах України, що практично нереально. Виникає враження, нібито умови спеціально створювалися для того, аби не зашкодити монополії.

Однак ми не втрачаємо надії на те, що необхідна суспільству справа врешті-решт набуде ступеня державної важливості.

Наскільки ми готові до роботи в нових умовах?

Стосовно кадрів можу запевнити: сьогодні не бракує землевпорядників, геодезистів, оцінювачів землі. Питання в іншому — наскільки ці люди професійно підготовлені, відповідальні й компетентні? Особистий досвід підказує, що гідна зарплата для фахівця — стимул і до навчання, і до хорошої роботи. А це вкрай необхідно. На ринок прийшов не перекупник, а вимогливий інвестор з великими, привабливими планами. Перш, ніж узяти участь в аукціоні, він прискіпливо виважує кожен свій крок. І, ясна річ, кидати гроші на вітер не збирається. Йому замало видимості гарантій, у нього великі можливості для того, щоб ретельно перевірити всі пропозиції. Відповідно і продавці в нинішніх умовах повинні володіти серйозним багажем знань і мати щире бажання займатися своєю справою творчо й відповідально.

Автор: Оксана КОЛЕСОВА

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад