Інформація і... фараони

З нагоди Всеукраїнського дня бібліотек відкрито оновлений великий читальний зал Національної парламентської бібліотеки України

29 вересня відбулося урочисте відкриття
оновленого читального залу Національної
парламентської бібліотеки України.

Галина КИРИЧЕНКО, заступник генерального директора НПБУ:

– Це не тільки найбільший, а й найкращий бібліотечний зал Європи!

І справді. Стеля метрів з дванадцять заввишки з трьома кількаметровими люстрами, красиво оформлені величезні вікна, ліпнина, сяючий дубовий паркет і зручні відреставровані меблі...

Тамара ВИЛЕГЖАНІНА, генеральний директор НПБУ:

– Бібліотекаря неабияк шанували ще в давньому Єгипті, а його посада прирівнювалася до фараонівської: обидві передавалися у спадок. Нині бібліотеки – це серце інформаційного суспільства.

Ольга ШОКАЛО-БЕНЧ, заступник міністра культури та туризму, пригадала зворушливу історію з власного дитинства. У селі, де вона народилася, не було бібліотеки. Натомість не бракувало розкішних черешневих садків. Тож селяни обривали ті черешні й носили на базар, а за виручені гроші купували книжки... На посаду ж бібліотекаря громада обрала найшанованішу людину – сільського вчителя.

Президент Української бібліотечної асоціації Василь Дригайло присвятив колегам "Бібліотечний вальс". Закінчується він такими рядками: "И пусть живем мы не так уж весело, все ж оптимизма полны. И самой мудрой и доброй профессии мы бесконечно верны".

Яскравим моментом святкових заходів був обряд посвячення в бібліотекарі молодих працівників ветеранами бібліотечної галузі. Серед тих, хто посвячував, – Маргарита Михайлівна Макаренко (42 роки трудового стажу в НПБУ!) А серед посвячуваних – Наталя Загородня, яка у свої "майже дев'ятнадцять" вже "майже два місяці" працює в бібліотеці...

Стереотип про бібліотечну справу як суто жіночу професію переконливо спростовує інший представник молодого покоління Іван Порало. У НПБУ він прийшов не просто з вищою бібліотечною освітою, а з "червоним" дипломом!

Та й серед досвідченіших працівників бібліотеки є чоловіки. Скажімо, Леонід Бейліс – випускник Московського університету за спеціальністю "російська мова та література". Пропрацювавши сім років учителем у школі, пішов у бібліотекарі. Було це понад два десятиліття тому...

Загалом автор цих рядків мусить зізнатися: бачити водночас сотні бібліотекарів йому ще не доводилося. Виявилося, що разом (як і поодинці) вони справляють враження дуже хороших і життєрадісних людей. Навіть коли хтось із промовців ненароком обмовився, назвавши відділ рідкісної книги "відділом рідкої книги", це також сприяло гарному настроєві. В уяві одразу постали полиці старовинного книгосховища, на яких булькають у трилітрових слоїках рідкі книжки...

Автор: Станіслав КОМАРЕУС