передплата Українською | In English

№14, липень 2008

Море і пляжі, гори і реліктові ліси, шарм Набережної, кораблі на рейді, яхти біля причалів – це ЯлтаМоре і пляжі, гори і реліктові ліси, шарм Набережної, кораблі на рейді, яхти біля причалів – це Ялта

Поділитися:

Вона має своїх шанувальників. І нинішній сезон, переконані тутешні владці та й загалом мешканці, не гірший за минулорічний. А він, як відомо, був найкращий за останнє десятиріччя. Однак у цьому місті, котре по праву вважається літньою столицею України, все-таки є чимало проблем, котрі неможливо розв’язати своїми силами. Ось саме про них ми й вели мову з ялтинським міським головою Сергієм Брайком.

Він запросив нас у похід. На Ай-Петрі група київських журналістів приїхала мікроавтобусом. Уже на плато Сергій Борисович повів нас гірськими тропами, точніше Тарахтаською тропою. Підемо на телевізор, сказав. І ми рушили. Чому саме «телевізором» називається місцина, куди ми прямували? На це запитання наш провідник сказав коротко і ясно: «Прийдемо — побачите». Унікальне місце, з якого відкривається, як на екрані телевізора, уся Ялта, не може не вражати. Ось, думаю, коли напишу, що почувалася пташкою, читачеві це може здатися заяложеним штампом. Та й пташці, мабуть, легше долати відстані в горах, аніж сучасному мешканцеві мегаполіса, котрий раз на рік виривається у відпустку й прагне скористатися усіма можливими принадами недоторканої природи, злитися з нею, відчути приємну втому м’язів, політ фантазій і душевну умиротвореність. Утім, задля того, щоб зібрати увесь цей букет життя, варто їхати саме до Криму, саме на Південнобережжя, саме на Ай-Петрі. І підкорити Тарахтаську тропу. Це допоможе почуватися сильною, вольовою, загартованою людиною. Хоча, попереджаю, на «телевізор» не кожен має змогу потрапити. Це виняткова, ексклюзивна, заповідна місцина. Хоча свого часу саме тут пролягали туристичні маршрути, є, так би мовити, залишки давно обладнаних підйомів і спусків для туристів. Тепер сходи поруйновано, лише деінде поручні нагадують, що тропи хтось обладнував, ними користувалися. Чому тепер ніхто цим не переймається?

— Тепер цей масив у 14 гектарів пралісу в горах має статус заповідника — Ялтинський державний гірсько-лісовий природний заповідник... За законом він передбачає цілковиту заборону користування. Хоча насправді на цьому масиві розташовані лінії електропередач, дороги, газопровід, є тут поселення, постають відповідні проблеми. Водночас масив зарегульовано, на ньому не може вестися жодне будівництво. Тому логічно змінити статус заповідної території на національний парк. Це дасть можливість облаштовувати його для використання в режимі національного парку, який мають відвідувати люди, одержувати з цього кошти на утримання самого масиву. Навіть для того, щоб убезпечити цю унікальну місцину від непроханих гостей, візити яких закінчуються пожежами. Адже щороку вогонь знищує від 500 до 1000 гектарів лісу. Якщо не вкладати кошти у догляд за цією територією, її облаштування, організований туризм, за десять років можемо втратити половину заповідника. Нині вже завершили підготовку нормативної документації, провели необхідні експертизи, всі документи перебувають в адміністрації Президента, сподіваюся, до кінця року проблема розв’яжеться.

— Сергію Борисовичу, і все-таки більшість людей їде на Південнобережжя заради моря й пляжів. Вони у Ялті переповнені. У який спосіб міська влада розв’язуватиме проблему?

— Уже розв’язуємо. У місті функціонують три пляжі, реконструюємо ще один. Вартість робіт за нинішніми цінами сягає 24 мільйонів гривень, це десятина бюджету Ялти. А оскільки вільних коштів місто не має, складні берегоукріплювальні роботи тривають уже четвертий рік, наступного — цей пляж стане до ладу і прийматиме одночасно 800 відпочивальників. Однак і це остаточно, на жаль, проблему не розв’яже. Тому маємо намір проінвентаризувати всі берегоукріплювальні споруди уздовж Великої Ялти, а це — 60 відсотків пляжі, решта — скелі. Однак не по всій морській береговій смузі санаторно-оздоровчі комплекси сповна використовують узбережжя як пляжі. Переконаний, ми прийдемо до того, що ці території вилучатимуть для обладнання комунальних пляжів, яких у нас удвічі менше за потребу. Це досить істотний потенціал у межах 20 кілометрів берегової лінії Великої Ялти.

— Чомусь здається, що це малоймовірно?

— Не думаю, якщо такою буде саме державна програма, бо, звісно, повноважень самого міста для цього замало. До того ж ідеться про невикористовувані пляжі, тому такі заходи не погіршать умов у самих оздоровницях.

— А чи не втратить від такого вилучення бюджет, адже оздоровниці, мабуть, сплачують податок на землю?

— Ідеться про санаторії, котрі мають 40—60 гектарів території, тож   про вузьку смугу пляжів, тому не можна казати про великі гроші у вигляді податку на землю. Це істотно не позначиться на бюджеті. Тим паче що велику кількість санаторіїв звільнено від сплати податку на землю.

— Сергію Борисовичу, земля на Південнобережжі нині на вагу золота. Як ви ставитеся до ідеї проведення земельних аукціонів, наскільки Велика Ялта зможе добре заробити?

— Так, надія на продаж землі є, однак до цього процесу треба підходити дуже обережно. Нині ми вже технічну й юридичну процедуру пройшли й намагалися проводити аукціони з продажу права оренди кількох ділянок. І ось за кілька тижнів відбудеться аукціон. Однак досі не надійшло жодної заявки. Бо це не продаж землі в натурі, а продаж права оренди. Усі хочуть одержати її у власність. І казати, що Ялта заробить великі кошти, поки що зарано. Нині здійснюється приватизація тих ділянок, котрі перебувають у користуванні, в оренді. Хоча на це на Південнобережжі Криму особливо розраховувати не варто, бо, на мій погляд, не можна багато продавати. Нехай земля буде в оренді. Можна одержувати досить значні кошти не за рахунок продажу, а за рахунок податків, котрі ми збираємо з цієї території.

— Однак, погодьмося, будівельні химери, котрі виникають нині на Південнобережжі, псують не тільки чудові краєвиди, порушують унікальний ландшафт, а й можуть становити небезпеку. Адже навіть неозброєним оком видно, що «новодєлки» зведені з порушенням будівельних норм і всупереч здоровому глузду. Як ялтинська міська влада на це реагує? Ось, приміром, цей будинок-свічка, що нависає над чотиризірковим готелем «Пальміра-палас». Земля під цією багатоповерхівкою в оренді чи все-таки є приватною власністю? І як могло статися, що на очах у всіх звели на березі такого монстра?

— На жаль, влада міста впливати нині на цю територію не може. Дивуєтеся? Це територія Лівадійської селищної ради, так вона реалізувала своє право розпоряджатися нею. А ще — санаторій «Карпати». Що стосується цього будинку, то земля в оренді. Було прийнято рішення селищної ради за погодженням із санаторієм. Проект будинку пройшов усі перевірки, містобудівне обґрунтування, сама конфігурація і сама будова — це все погоджено. Та є одна особливість: споруджувався не житловий будинок, а пансіонат чи готель. А насправді це — звичайний житловий будинок. Нині на території Великої Ялти під виглядом готелів і пансіонатів будують звичайні житлові будинки. І ще на початку їх зведення рекламують продаж квартир. Ми тут нічого не можемо вдіяти, бо формально за документами це рекреаційна зона, мовляв, будується пансіонат, що може мати назву «апартаменти», які вільно продаються. І нібито формально порушення законодавства немає. Більше того, ті, хто купує апартаменти, вважаючи, що придбають квартири, опиняються в дуже невигідному становищі. Адже податок на землю величезний, дуже високі комунальні платежі — по 600—800 доларів на місяць, на таке не розраховували. Отже, виникають проблеми.

— А як міська влада все-таки впливає на архітектурний вигляд Ялти?

— В Ялті, звісно, як і в інших містах, є проблема самовільного будівництва. І це стосується не тільки, скажімо, незаконного облаштування павільйонів та кіосків. Є, приміром, два напрями — суто самовільні забудовчі відхилення від проектної документації. Ось на Набережній торік заходилися ставити атракціон, великі металеві споруди. Я змушений був, як то кажуть, перевищити свої повноваження і дав відповідне завдання нашим працівникам. З’ясувалося, за законом, якщо ці захоплювачі території звернуться з позовом до суду, то мені як міському голові ще й доведеться відповідати за самоуправство. Бо, щоб прибрати ці споруди й конструкції, я маю принести рішення суду, привести судового виконавця і тільки він може змусити їх розібрати як незаконно зведені. Це, безперечно, стосується самостроїв. Ми вже півтора року намагаємося з ними боротися: інвентаризували такі об’єкти у Ялті. Їх налічується понад 800. Більш як 200 рішень суду вже маємо, і вони нині перебувають у судово-виконавчих органах. На моїй пам’яті, приміром, три знесення. Нині ця кількість збільшиться. Але, знаєте, брати участь у такій процедурі нікому не побажаю. Коли торік зносили на вулиці Блюхера звичайний паркан, вийшла його господиня, вивела маленьку дівчинку, облила її бензином і хотіла підпалити. Міліція вихопила запальничку, а дівчинка надихалася випарів і потрапила до лікарні. Отож брати на себе таку відповідальність не дуже хочеться. Я, щиро кажучи, не уявляю, як ми 800 об’єктів ліквідовуватимемо.

Якби була якась фінансова можливість карати за самовільну забудову — це одне. Тоді людина розуміла б, що в будь-якому разі її притягнуть до відповідальності. А виходить так: будують протягом року, ми в цей же час звертаємося до суду, виграємо його, але їдемо зносити вже готовий об’єкт. Це дуже важко. На жаль, немає механізму припинення самобудов на початковому етапі. Усі штрафи, передбачені Адміністративним кодексом, запроваджено 10—15 років тому, їх не індексують, вони не збільшуються — 17 або 50 гривень. Навіть у разі порушення проектів великих будівель штраф 1700 гривень там, де обертаються мільйони, не можна вважати серйозною пересторогою. А розв’язати проблему на початковому етапі порушення проектної документації будови просто неможливо.

Законодавство треба змінювати. Ялта — курортне місто, тут дуже дорога і затребувана земля. Так само в Києві, Львові, ще деяких містах. А в підсумку за кілька років ця проблема буде загальнодержавною.

Ось, наприклад, проблема перевищення поверховості. У нас у центрі міста на першій лінії побудували торгово-офісний комплекс. Якщо мені не зраджує пам’ять, за проектом мало бути шість поверхів, а замовник звів дев’ять. Протягом року ми провели всі суди і виграли їх. Сьогодні маємо зносити. Але нині це небезпечно і витратно — по-перше. По-друге, дуже складно технологічно. І, гадаю, цього не робитимемо...

Майже на кожній будові за генпланом — шість поверхів, а замовляють конструкції із запасом на два—три поверхи. Затвердженим торік генпланом Ялти передбачено, де, на якій вулиці й що треба будувати. Є й план розвитку території. Контролювати, звісно, можна, а вживати заходів — практично ні.

— Крім зміни Адміністративного кодексу, які штрафи слід передбачити для його порушників, щоб вони були відчутні?  Можливо, варто з огляду на винятковість Південнобережжя ініціювати ухвалення окремого закону про Ялту?

— Ялта й ще кілька міст, котрі мають свої особливості, потребують упорядкування адміністративного устрою. Адже вертикалі влади в них не існує. Нині будь-яке утворення, селище, село — на території Великої Ялти таких 32 — може зареєструвати громаду і стати цілком самостійним, та водночас не належати до території, котра називається Велика Ялта, а місто Ялта. Такий адміністративний устрій ухвалено Указом Верховної Ради Радянського Союзу в 1968 році. Отже, ми поки що керуємося цим документом. А часи змінилися. Тому, природно, земельне, бюджетне, майнове законодавства мають теж змінюватися. Поки цього не станеться, кожне з 32 можливих утворень діятиме на свій розсуд. Як? Бачимо. Може бути таке, що село чисельністю у 20 будинків із кількістю населення 700 осіб матиме свої виконком і селищну раду, свою архітектуру. Тоді спотворення Південнобережжя стане нормою. Нині межа між селищем Лівадія і містом Ялта — це вулиця. З одного боку — будинки міста, з другого — селище Лівадія.

 Нині, сподіваюся, центральні органи влади нас підтримають щодо двох питань — статусу заповідника й реформи адміністративного устрою. Президент знає цю проблему, і, якщо нашу пропозицію приймають, ми готові говорити про нормативний акт щодо міста Ялта. Це мають бути закон про місто-курорт Ялта й постанова Кабінету Міністрів про першочергові заходи з розвитку Ялти. Вони повинні розв’язати проблему адміністративного устрою — до Ялти входитимуть дев’ять районів, здійснити цільовий розподіл зон на заповідну, господарську, рекреаційну, житлової забудови, щоб згадану територію зберегти як курорт. Це може бути особливий режим місцевих податків і зборів. А ще — повноважень міської влади з точки зору контролю за дотриманням будівельних норм і проектів, дотримання санітарних вимог.

Нині цього добитися неможливо. Приміром, за рішенням сесії міськради з 1 травня на території міста заборонено будь-яке будівництво, щоб не заважати відпочивальникам. Однак без спеціального закону міста-курорту впливати на ситуацію радикально досить складно.

Автор: Вікторія СВІТЛАНОВА

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №4/2016 №4
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Рада може зібратись на позачергову сесію для голосування за міністра енергетики Сьогодні, 23 квітня

Силовики викрили голову правління банку у фальсифікації звітів для НБУ Вчора, 22 квітня

ПАРЄ підтримала резолюцію із закликом негайно звільнити Навального Вчора, 22 квітня

Нацкомісія з цінних паперів знайшла заміну Данилюку у наглядовій раді Нацдепозитарію Вчора, 22 квітня

Зеленський ввів в дію нові санкції РНБО: список Вчора, 22 квітня

Комітет Сенату США підтримав законопроект щодо збільшення військової допомоги Україні Вчора, 22 квітня

Поліція Чехії підтвердила затримання 5 осіб, які могли воювати проти України на Донбасі 21 квітня

Чорногорія скасовує всі обмеження для туристів з України 20 квітня

МЗС Чехії викликало посла РФ і просить ЄС і НАТО про солідарність 20 квітня

Гончаренка хочуть "жорстко покарати" у ПАРЄ за демонстрацію прапора України 20 квітня