В експозиції – карпатські хатні ікони

У Львові в Національному музеї вперше експонується колекція хатніх ікон наївного примітиву  Буковини, Гуцульщини і Покуття, датованих, починаючи  від середини ХІХ століття й до Першої світової війни. Творці представлених мальовидел – звичайні селяни, які після важкої роботи  на землі малювали образи святих, прикрашаючи ними свої хати.

Наукові працівники музею Романа Зілінко і Остап Лозинський чотири роки досліджували хатню ікону і завдяки музейним фондам та приватним збіркам влаштували виставку, яку назвали «Коли святі усміхаються». Тут представлено 170 ікон. У ХІХ столітті по всій Україні народні  умільці почали  виготовляти  дешеві  ікони,  мальовані на дереві, на полотні, на склі. Обличчя святих  на хатніх іконах не  суворі, не похмурі, а привітні, а деякі навіть усміхнені. Бо такими добрими і співчутливими бачив народ своїх небесних покровителів.

– Ця традиція проіснувала короткий час, – розповів упорядник виставки Роман Зілінко. – Найбільш ранні відомі нам ікони датовані серединою ХІХ століття, найпізніші – 1910-ми роками. Відповідно це лише два-три покоління майстрів. А згодом з’являються так звані олеодруки, які спершу існували паралельно, але з часом почали витісняти мальовану хатню ікону. Бо вони були дешевші, яскравіші і відповідно, «гарніші». А в 1960-70-ті їх замінила розмальована чорно-біла фотографія, яку продавали в потягах і на базарах. Наразі ми мали на меті показати саме цей ранній період народного примітиву в іконі. Якраз на Гуцульщині, Буковині й Покутті маємо «чистої води» народне мистецтво ікони.

На хатніх іконах майстри зображали найулюбленіших в народі небесних захисників – святого Миколая, Богородицю, святих Юрія, Варвару, Покрову. Науковці дослідили, що на Гуцульщині й Покутті ікони малювали за допомогою трафарету, відбитки якої їм вдалося розгледіти на тильному боці ікони. Очевидно,  сталося це випадково: під час роботи майстер поставив ікону сушити й десь недогледів притуленого поруч трафарету.

Привертають увагу й дерев’яні розписані заслони на вікна. На них зображений святий Миколай – коли господарі вдома, то образ святого був повернений до хати, а коли десь їхали і зачиняли вікна, то святий Миколай  оберігав  їхнє обійстя.

У загальних фондах іконопису Національного музею у Львові  налічується    близько чотирьох тисяч народних ікон, але зазначений період примітивної хатньої ікони представлений лише кількома десятками. Адже в усі часи до цих образів мистецтвознавці ставились як до кітчу і ширвжитку. Тому, щоб влаштувати таку об’ємну виставку, наукові працівники музею взяли для експозиції роботи з приватних колекцій і незабаром випустять кольоровий альбом карпатської хатньої ікони.