Правда – найкраща візитівка?

На Першій міжпарламентській конференції представників депутатських груп дружби України та країн—членів Євроcоюзу, що відбулася в травні в Києві й має стати щорічною, окреслено нові можливості соціально-економічної співпраці.

«Будь-який процес співпраці має свій початок і мету. Для України це інтеграція в Європейський Союз», — сказав, відкриваючи засідання, Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк.

«Немає сумніву в тому, що Європарламент підтримує Україну на шляху інтеграції, проте інші західні інституції ще потрібно переконати в позитивах такого кроку», — парирували наші гості у відповідь на заклики українських колег, наполягаючи на посиленому формуванні позитивного іміджу нашої держави за кордоном. Як приклад згадали менеджерські постулати: PR-агентство має обов’язково володіти точною й правдивою інформацією про клієнта для його просування на ринку.

Натомість за кордоном об’єктивних даних про сучасні економічні процеси в нашій державі вочевидь недостатньо. Промови у владних євроструктурах головних українських політичних гравців не відображають того, що відбувається насправді.

«Нам потрібно консолідувати позитивну енергію відносин із Європарламентом і перенести її на інші інституції. У процесі наближення до ЄС мають використовуватися нові приводи для формування репутації, нові події, що дадуть глибші знання про перетворення й розвиток України.  Впливові люди з ЄС кажуть, що правда буде найкращою пропагандою. І ми так само маємо  знати, що рекламувати колегам», — сказав віце-президент Європарламенту Марек СІвець.

«Для європейської інтеграції України підтримка національних парламентів країн—членів ЄС та їхній вплив на уряди цих країн є дуже важливими. А конкретні робочі групи допоможуть колегам із Європарламенту зрозуміти процеси, що відбуваються в Україні. Особлива увага приділятиметься діалогу зі «старими» членами ЄС», — наголосив голова Комітету ВР у закордонних справах Олег БІлорус.

Під час дискусії законодавці прагнули визначити конкретні  шляхи поглиблення співпраці, нової якості відносин. Хоча терміни набуття членства в ЄС не обговорювали, учасники заходу робили наголос на створенні зони вільної торгівлі між Україною та Євросоюзом, що є наступним логічним кроком після нашого вступу до Світової організації торгівлі. Делегати зійшлися на думці, що вихід України на внутрішній європейський ринок має передбачати адаптацію українського законодавства до законодавства ЄС.

У виступі (до речі, англійською) віце-прем’єр-міністр Григорій Немиря повторив тезу колег із ЄС про те, що інтеграція з площини європейської політики має перейти у площину внутрішніх українських економічних реформ.

Тоді як у конференц-залі говорили про енергетичну безпеку, світову продовольчу кризу та інші глобальні проблеми, котрі потрібно вирішувати разом, на другому поверсі парламенту Президент, Прем’єр-міністр і самі народні депутати думали, як справити враження на європейців. Як за півдня показати їм усю правду про процеси, що відбуваються в українській владі. І виник конфлікт із порядком денним пленарного засідання: чи глава держави має виступати з посланням до парламенту, чи спочатку треба економічні закони приймати. Трибуну заблокували, Президент Віктор Ющенко був змушений давати брифінг для преси. А Прем’єр-міністр виступила з жорсткою критикою дій його секретаріату…

Що рекламуватимуть європейці з цього дійства, залишається таємницею. Мабуть, дочекаються чергового візиту перших осіб України до себе. Щоб пояснили.

Добре, звісно, що українські делегати закликали ЄС якнайшвидше започаткувати двосторонній діалог про подальшу лібералізацію візового режиму, зокрема зі Словаччиною, Польщею та Румунією, й водночас соціально захистити українських громадян, які тимчасово працюють у країнах—членах ЄС. Однак із ким вести цей діалог? І чи справді він нам потрібен?

На завершення голова Комітету ВР з питань європейської інтеграції Борис Тарасюк висловив побажання залучати до діалогу з Україною всі національні парламенти. Так само Україна могла б брати участь у зустрічах комітетів у справах країн—членів ЄС, щоб також знати правду про ситуацію в них, про економічні та соціальні реалії. Така співпраця справді була б корисна.

Утім, не тільки офіційні особи здатні об’єднати країни і людей. Приклад — представники міждержавних організацій. І серед них голова товариства «Pro Ukraine» Віра Костюк Буш із міста Раттінгена (Німеччина). Її батько,  українець, працював у Німеччині після Другої світової війни, згодом переїхав до Америки. У складі емігрантської капели бандуристів імені Тараса Шевченка об’їздив цілий світ.

Отримавши стипендію для найкращих учнів, Віра зі Сполучених Штатів переїхала до Німеччини, де мешкає й нині. З 2003 року вона допомагає дітям із села Рогатин, де народився її батько. Спочатку передавала гуманітарну допомогу, тепер — кошти на придбання необхідного. На запитання, чому в Україні благодійністю займаються лише дуже заможні люди, тоді як у Європі — кожен, хто має бажання, Віра відповіла: бо німці дуже щедрі. «У Мюнхені є дві організації, що допомагають дітям-чорнобильцям. Німецький уряд організовував мені вантажні машини для перевезення гуманітарної допомоги. Зараз в Україні дефіциту речей немає, потрібне лише фінансування», — каже вона. Співпрацює «Pro Ukraine» і з Фондом «Україна 3000» Катерини Ющенко.

Автори: Олексій СИЩУК, Фото Миколи БІЛОКОПИТОВА