№10, травень 2005

Крутимось разом із Землею, цебто – мов білка в колесі

Запитайте сьогодні, хто в регіоні господар – рада чи адміністрація, й більшість громадян відповість: адміністрація. А насправді ж господарем є рада як орган, що представляє спільні інтереси територіальних громад, цебто усіх мешканців району чи області.

Скажімо, закон наділив владою представницькі органи. Він-таки говорить, що районні та обласні ради делегують відповідним державним адміністраціям повноваження. І вже стало правилом "добровільно" делегувати встановлену законом частину своїх повноважень. Проти закону не попреш.

І чи не тому спостерігається напруженість у відносинах між місцевими державними адміністраціями й радами на рівні району та області? Ради, як представницькі органи, змушені звітувати перед виборцями за діяльність місцевих держадміністрацій, на яку вони реально вплинути не можуть. З другого боку, держадміністрації номінально покликані представляти інтереси держави.

І ось складається враження: тільки-но в районі є значні досягнення в тій чи іншій сфері – це заслуга органів державної виконавчої влади, а якщо упущення, недоліки, недоопрацювання – вина органів місцевого самоврядування.

Обласні та районні ради зобов'язані управляти спільною власністю – такою є норма Конституції. Так, зобов'язані. І тому не можуть це право делегувати державним адміністраціям, оскільки, відповідно до статті 142 Конституції України, об'єкти спільної власності перебувають в управлінні районних і обласних рад. У кожних області та районі чимало об'єктів спільної власності у сфері охорони здоров'я, освіти, культури, житлово-комунального господарства тощо. Відповідні ради просто зобов'язані цими об'єктами управляти в повному розумінні слова, зокрема, призначати і звільняти керівників установ, організацій, підприємств. Це не тільки обов'язок перед Основним Законом, а й відповідальність перед виборцями, які свій мандат довіри надали радам, а не адміністраціям.

Тож ради мають виявити принциповість і мужність. Але якби мене запитали, наскільки розвинулося в нас місцеве самоврядування, на думку мимохіть спадає таке порівняння: ми ж не відчуваємо того, що Земля крутиться, бо й самі крутимося разом із нею. Так само не відчуваємо і прогресу в розвитку місцевого самоврядування. Хоча за останні роки, звісно, воно значно вдосконалилося.

Що ж тоді заважає цьому інститутові влади "крутитися" швидше, інтенсивніше, виявляти принциповість? Насамперед старі стереотипи про єдину вертикаль рад, про "старші" й "менші" ради. Вони так міцно засіли у свідомості, що й нині "вища" рада нерідко намагається диктувати свої умови "нижчій", а кожна "нижча" сподівається, що "вища" забезпечить конкретній сільській чи міській раді комфортні умови для життєдіяльності.

А сподіватися треба насамперед на себе. Адже законом про місцеве самоврядування сільська, селищна та міська ради вперше визначені як ради базового рівня, як самодостатні самоврядні органи на своїх територіях.

Гострою проблемою було обговорення проекту закону України "Про територіальний устрій України" з населенням територіальних громад району. Звісно, зазначений законопроект народ не підтримав у цілому. Прикро, що з високих трибун лунали звинувачення на адресу голів місцевих рад, що вони, мовляв, тримаються за посади, чим блокують проведення реформи. Проте саме голови представляють інтереси населення, яке їх обрало, тож повинні стояти на захисті інтересів громади, прислухатися до її побажань.

Закон робить основну ставку на ініціативу територіальних громад. Адже з Києва чи райцентру не видно, що в якомусь селі не опалюється клуб, в іншому – протікає шкільна покрівля, а в третьому – жителі так занехаяли річку, що за тими купами сміття вже й не чути, як шумить вода. Це знає лише сільська громада. І їй самій вирішувати, чи жити так, як живеться, чи подбати про благоустрій.

На жаль, часто люди сподіваються на когось. Але ж стереотипи врешті-решт необхідно долати! Для цього треба створити демократичну систему самоврядування на базовому, районному й обласному рівнях. Самоврядуванню потрібно вчити. І передовсім – сільських голів. Зокрема, пояснювати їм, як правильно оформляти ті чи інші документи, формувати бюджет, працювати в умовах аграрної реформи. Адже, нічого гріха таїти, багато з сільських голів ще не звикли до свого нового статусу головної фігури на селі й досі почуваються там у ролі прохача при голові сільгосптовариства. Та й чимало місцевих рад не відчули себе господарями. От і потрібно розвивати почуття господаря, показувати, як можна розв'язати ту чи іншу проблему.

А от щоб у місті чи на селі був справді знаючий професійний господар, на мою думку, вкрай необхідно внести зміни до чинного законодавства, де передбачити кваліфікаційні вимоги до посади міського, сільського голови.

Звичайно, є питання, які заважають повністю використовувати переваги місцевого самоврядування. Йдеться про міжбюджетні відносини. І поки, скажімо, я даю гроші, то хто б там і що красиво говорив про самоврядування, але в цій ситуації старший не голова базового рівня, а той, у кого товстіший гаманець.

Ось чому невідкладно треба вирішити питання самостійності бюджетів.

Автор: Іван МАТЬОРА

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Вчора, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Вчора, 28 березня