Удосконалюймо самоорганізацію

Діяльність органів самоорганізації населення Ленінського району міста Севастополя здійснюється відповідно до вимог законів України «Про органи самоорганізації населення» і «Про місцеве самоврядування в Україні».
Сьогодні у нашому районі дозвіл на своє створення одержали 23 органи самоорганізації населення, із них – 17 у статусі юридичної особи. Вони охоплюють понад 10 тисяч осіб.

Варто наголосити на важливому факті: для виконання власних повноважень органами самоорганізації населення рада Ленінського району вже протягом семи років (з 2002 року) надає їм фінансову підтримку. На сесіях райради затверджено «Положення про порядок фінансування, організації обліку й звітності використання бюджетних коштів, які виділяють для забезпечення діяльності органів самоорганізації населення Ленінського району м. Севастополя» і «Положення про заохочення органу самоорганізації населення Ленінського району м. Севастополя».

У районі активно діє координаційна рада з питань органів самоорганізації населення, створена рішенням Ленінської районної ради від 26 травня 2006 року. У її складі чисельністю 13 осіб представники районної державної адміністрації, депутати райради, а також голови територіальних  органів самоорганізації населення (ОСН). Засідання координаційної ради відбуваються раз на два місяці.

Ще 2005 року в місті організували єдиний на той час неформальний клуб «РОСЛЕНА», що об’єднав керівників органів самоорганізації населення. Рішення членів неформального клубу мають рекомендаційний характер і розглядаються на засіданнях координаційної ради.

Практикується в раді і така форма роботи з представниками ОСН, як проведення семінарів. На одному з них  було широко обговорено проект нового закону України «Про органи самоорганізації населення». Розроблено цілу низку рекомендацій. Зупинімося на цьому докладно.

Деякі закони України мають істотні суперечності. Легалізація органів самоорганізації населення Ленінською районною державною адміністрацією міста Севастополя здійснюється шляхом реєстрації або повідомлення про свою установу. Під час реєстрації органу самоорганізації населення як юридичної особи відповідно до Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 року (ст. 10)  обов’язково стягується реєстраційний збір у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 170 грн.

А от, скажімо, стаття 5 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» № 2866-III від 29.11.2001 року з наступними змінами й доповненнями передбачає правову норму про звільнення об’єднань співвласників багатоквартирного будинку від сплати реєстраційного збору.

А Закон «Про органи самоорганізації населення» № 2625-III від 11.07.2001 року, знову-таки, не містить аналогічної правової норми про звільнення від сплати реєстраційного збору.

У зв’язку з цим до районної ради надходять численні звернення від органів самоорганізації населення, які бажають одержати статус юридичної особи, із питань сплати або несплати за згаданий вище збір. З огляду на важливість  участі населення у вирішенні питань місцевого значення, а також необхідність створення органів самоорганізації населення жителями, які на законних підставах проживають на  території України, вважаємо за доцільне внести відповідні доповнення до статті 13 Закону «Про органи самоорганізації населення» № 2625-III від 11.07.2001 року про звільнення органів самоорганізації населення від сплати реєстраційного збору під час їхньої реєстрації.

Варто також сказати про наявність і інших правових колізій між законами «Про органи самоорганізації населення» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців». Зокрема, вимоги до оформлення документів, визначені статтею 8 першого закону, не відповідають вимогам статті 13 другого закону. Отже, необхідно внести  таке доповнення до статті 8 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців»: «Особливості оформлення документів із реєстрації органів самоорганізації населення визначаються Законом України «Про органи самоорганізації населення».

Частину 2 статті 13 Закону  «Про органи самоорганізації населення»   варто було б викласти в такій редакції: «Державна реєстрація органу самоорганізації населення здійснюється державним реєстратором у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або в районній, районній у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях за місцем розташування органу самоорганізації населення».

На нашу думку, частину 3 статті 13 Закону «Про органи самоорганізації населення» також варто викласти в новій редакції: «Для проведення державної реєстрації органу самоорганізації населення уповноважені зборами (конференцією) жителів за місцем проживання їхні представники подають державному реєстраторові заяву.

До заяви про реєстрацію органу самоорганізації населення додаються:

1) заповнена реєстраційна картка на здійснення державної реєстрації юридичної особи;

2) копія рішення відповідної ради про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення;

3) протокол зборів (конференції) жителів за місцем проживання  з рішеннями про обрання членів органу самоорганізації населення і його персональний склад, про утвердження положення (статуту), про обрання уповноважених представників для здійснення державної реєстрації органу самоорганізації населення;

4) положення (статут), затверджене зборами (конференцією) жителів за місцем проживання, у двох примірниках, прошите, пронумероване й підписане членами органу самоорганізації населення, підписи яких  засвідчуються  у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або в районній, районній у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій за місцем розташування органу самоорганізації населення;

5) персональний склад членів органу самоорганізації населення із зазначенням прізвища, імені й по батькові, року народження й місця проживання».

Частину 4 статті 13 пропонуємо викласти в такій редакції: «Заява про державну реєстрацію органу самоорганізації населення розглядається в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців».

У разі внесення вказаних вище змін частини 5, 6, 7, 8 статті 13 підлягають вилученню.

Крім того, частина 1 статті 10 Закону «Про органи самоорганізації населення» № 2625-I від 11.07.2001 року передбачає обрання органу самоорганізації населення шляхом таємного голосування жителів, які на законних підставах проживають на відповідній території. Численні звернення жителів свідчать про неможливість проведення таємного голосування під час обрання органів самоорганізації населення, тому що збори відбуваються на відкритих майданчиках, іноді за великої кількості делегатів, і процес голосування затягується на 5–6 годин. У зв’язку з цим доцільно внести зміни до частини 1 статті 10 зазначеного закону, замінивши «таємне голосування» на «відкрите».

Потрібно конкретизувати і частину 2 статті 21 Закону «Про органи самоорганізації населення», а саме: після дефініції «за рішенням зборів (конференції) жителів за місцем проживання керівник і секретар цього органу можуть працювати в ньому на постійній основі з оплатою їхньої праці за рахунок коштів, переданих органу самоорганізації населення», необхідно внести доповнення: «із загального фонду відповідного місцевого бюджету» через неоднозначність тлумачень управлінь державного казначейства щодо цих коштів.

Внесення наведених вище змін та доповнень сприятиме подальшому створенню й зміцненню органів самоорганізації населення, тому що шлях до успішної реалізації регіональної та місцевої політики – це поєднання інтересів влади і територіальних громад, а вдосконалення діяльності органів самоорганізації населення забезпечить перспективний розвиток низової ланки органів місцевого самоврядування.

Автор: Тетяна УЛЬЯНОВА