Без права на Батьківщину

18 травня — День пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу

У травні 1944 року за наказом Сталіна кримських татар оголосили поза законом, звинувативши в «підсобництві» фашистам. Упродовж операції, яка тривала 60 годин, із Криму в 71 ешелоні було вивезено близько 200 тисяч чоловік. Ешелони в дорозі переформовувалися, сім’ї примусово ділили на 2—3 частини й відправляли до Узбекистану, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану та Росії. Через жахливі умови перевезення від задухи та спраги загинули близько 47 відсотків переселенців, більшість – старі, жінки та діти. Тих, що чинили опір, і важкохворих ліквідовували на місцях.

За результатами Всесоюзного перепису населення 1939 року кримські татари становили 26 відсотків від усього населення Криму. Після війни та депортації їх там майже не залишилося. Повертатися до Криму татари почали лише з розпадом СРСР. 

Правозахисник і борець за відновлення прав кримських татар, уродженець Запорізької області Петро Григоренко (1907—1987 рр.) помер у вигнанні. Військовий та інженер, начальник штабу дивізії 4-го Українського фронту, радянський генерал, котрий вірив у ленінізм, фундатор Московської Гельсінської спілки (ГС) і співзасновник Української ГС, восени 1963 року організував підпільну «Спілку боротьби за відродження ленінізму» (до неї ввійшли сини Григоренка й декілька їхніх друзів — студентів і офіцерів). Написав і розповсюдив листівки, де розповідалося про бюрократичне переродження радянської держави, її каральну політику стосовно робітників (придушення заворушень у Новочеркаську, Темиртау і Тбілісі), причини продовольчої кризи в країні.

Уперше Григоренка заарештували в лютому 1964-го. Його, після відхилення пропозиції влади «розкаятися» в антирадянській агітації та пропаганді, направили на примусове «лікування» до Ленінградської спеціальної психіатричної лікарні. А пізніше позбавили звання, нагород і пенсії. Звільнили опального генерала після  відставки Микити Хрущова, але в званні не відновили, тому він вимушено працював вантажником в овочевому магазині. 1968 року написав роботу «Про спеціальні психіатричні лікарні», яка стала документальним свідченням про систему каральної психіатрії в СРСР. Нові репресії радянського режиму спричинила активна участь Григоренка в боротьбі кримськотатарського народу за повернення на історичну батьківщину. Його ув’язнили за «антирадянську агітацію та пропаганду» 7 травня 1969-го в Ташкенті, куди  він прилетів як захисник у судовому процесі над учасниками масових протестів кримських татар у місті Чирчику.

Напередодні візиту президента США Річарда Ніксона до Радянського Союзу Григоренка звільнили. У листопаді 1977 року незламний дисидент разом із дружиною отримав дозвіл на тимчасовий виїзд до США для проведення хірургічного втручання. Через декілька місяців колишнього генерала позбавили громадянства й, відповідно, права повернення до СРСР.

Кримські татари пам’ятають і глибоко шанують П. Григоренка. У центрі Сімферополя на Радянській площі за ініціативою кримськотатарського меджлісу в 1999 році встановлено бронзовий бюст мужнього правозахисника, а 2004-го територію навколо нього перейменовано на сквер імені Григоренка.

Автор: Світлана ФІЛОНЕНКО