Кому — землі?

Мораторій на продаж, можливо, знімуть наприкінці року

У квітні Комітет Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин спільно з громадською організацією «Інститут розвитку аграрних відносин» провів слухання стосовно проектів законів «Про ринок земель» (реєстр. № 2143 та № 2143-1). Перший внесено Кабінетом Міністрів, другий — народними депутатами, членами аграрного комітету.

За словами голови комітету Миколи Присяжнюка, законопроект про ринок землі пролежав у парламенті 7 років. За цей час змін і конструктивних пропозицій до нього практично не внесено, що є дуже тривожним сигналом. Ми зобов’язані приділити увагу питанню катастрофічного становища родючих земель. Сьогодні їхній потенціал використовується на 20—25 відсотків. 

Депутати не зволікатимуть із прийняттям необхідних законів, щоб земельне питання вирішити в комплексі. Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин відпрацює свій напрям, а Міністерство агропромислової політики має проаналізувати, в якому стані перебувають нині сільськогосподарські землі, визначитися, скільки їх повинно бути на балансі, наголосив голова комітету.

Нагадаємо: Закон «Про Державний бюджет України на 2008 рік» передбачає дію мораторію на купівлю-продаж землі сільськогосподарського призначення до ухвалення законів про ринок землі й земельний кадастр.

Концепцію та основні положення урядового законопроекту представляв голова Державного комітету України із земельних ресурсів Володимир ВоЄводІн. На селі майже половина власників земельних паїв — пенсіонери, наголосив він. Більшість із них не мають права наступництва, а отже, не можуть через законодавчу невирішеність цього питання здійснювати операції із землею: продавати її або дарувати.

Урядовим законопроектом пропонується визначити організаційні та правові засади функціонування ринку земель, встановити принципи державної політики у цій сфері. Зокрема, визначити суб’єкти та об’єкти ринку земель, повноваження органів, що здійснюють продаж земельних ділянок, регламентувати порядок продажу земельних ділянок та прав на них, насамперед за наслідками земельних аукціонів.

Так, законопроектом передбачено, що право на придбання земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (права на її оренду) мають громадяни України, які отримали земельні ділянки для ведення фермерського господарства до 1 січня 2008 року, протягом останніх п’яти років займаються господарством і набувають у власність ділянки з метою створення фермерського господарства чи сільгосппідприємства; є молодими спеціалістами сільськогосподарської галузі й купують зазначені ділянки для роботи на них; купують деградовані та малопродуктивні земельні ділянки сільгосппризначення державної власності для заліснення, створення об’єктів природно-заповідного фонду та внесення їх до складу екологічної мережі.

Законопроект в урядовій редакції не допускає зміни цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом 10 років із дня її придбання у приватну власність або придбання права на її оренду. Ні для кого не є таємницею, що найбільше зловживань пов’язано саме зі зміною цільового призначення землі.

Альтернативний законопроект (реєстр. № 2143-1) представив один із його авторів — голова підкомітету з питань земельних відносин Валерій Бевзенко. «Ринок сільськогосподарських земель є важливим елементом ринкової економіки. Але як про нього може йтися, якщо Кабмін із 1 січня 2008 року заблокував оренду землі, запровадивши обов’язковість продажу права оренди винятково на аукціонах?», — звернувся він до присутніх. 

З огляду на це в аграрному комітеті підготували альтернативний законопроект. У ньому, зокрема, пропонується надати переважне право на придбання земель сільськогосподарського призначення органам місцевого самоврядування, державної влади та орендарям.

А щоб унеможливити укладання між продавцем і покупцем договору дарування, яким фактично приховується факт купівлі-продажу, у проекті передбачено обмежити сферу застосування договору дарування лише в разі відчуження земель сільськогосподарського призначення членами сім’ї та близькими родичами.

У законопроекті вперше з часу прийняття Земельного кодексу йдеться про чітке розмежування повноважень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з відчуження земельних ділянок державної та комунальної власності. З переліку цих органів вилучено Державний комітет України із земельних ресурсів.

Також депутати визначили кількість земель запасу державної та комунальної власності, що можуть бути продані відповідним органом за рік, — не більш як 10 відсотків.

На завершення голова підкомітету звернув увагу аудиторії на те, що положення законопроекту узгоджено з іншими законодавчими актами, які передбачають продаж майна, зокрема на торгах: Земельним та Цивільним кодексами, законами «Про оренду землі», «Про заставу», «Про іпотеку», Декретом Кабінету Міністрів «Про державне мито».

Перехідними положеннями передбачено ввести в дію закон з 1 січня 2009 року, а набуття землі у власність фізичними і юридичними особами у межах максимальних розмірів — із 1 січня 2010 року.

Більшість експертів висловилися на підтримку законопроекту, представленого аграрним комітетом. Головний консультант Головного науково-експертного управління Володимир ЗІненко зауважив, що у проекті, внесеному Кабміном, значну увагу приділено організації і процедурі проведення земельних аукціонів, що є важливим, особливо для земель державної й комунальної власності. І недостатню — засадам функціонування ринку: створенню його інфраструктури, консалтингових підприємств, установленню обмежень на оборот земельних ділянок. З цих питань альтернативний законопроект є системнішим, і саме його потрібно брати за основу, резюмував В. Зіненко.

Леонід Новаковський, заступник директора Інституту землеустрою, підтримав колегу в тому, що розробники урядового проекту використали напрацьовану нормативну базу лише в частині земельних аукціонів. Неврегульованими залишилися питання земельних торгів, ринкових цивільно-правових угод, продажу сільгоспземель комунальної власності.

Важко зрозуміти те, що функції розпорядника, організатора ринку земель державної власності, які наразі мають Кабмін, держадміністрації та органи місцевого самоврядування, хочуть надати і Держкомзему. Незрозуміло, як це можна поєднувати з контролем за землекористуванням.

До позитивів законопроекту слід віднести врегульоване питання прогнозування ринку, чітке викладення особливостей обороту земель сільськогосподарського призначення. Заслуговують на підтримку пропозиції стосовно обмеження продажу земель запасу та інші, сказав Л. Новаковський.

Він звернув увагу, що законопроект народних депутатів подали представники всіх депутатських фракцій (Павло Сулковський і Валерій Бевзенко (Партія регіонів), Євген Сігал (БЮТ), Сергій Терещук (Блок Литвина), Роман Ткач («НУ—НС») і Микола Тимошенко (КПУ), що свідчить про державницький підхід народних обранців до стратегічного питання. 

Експерт також наголосив на потребі проведення нової нормативно-грошової оцінки цих земель, бо попередню робили 12 років тому, а третину населених пунктів і тоді оминули.

Учасники слухань, а це народні депутати, представники органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, дипломати, науковці, фермери, рекомендували Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин на всіх етапах проходження законопроектів у парламенті враховувати висловлені громадськістю пропозиції. А суб’єктам права законодавчої ініціативи, органам місцевого самоврядування — організовувати публічне обговорення законопроектів про ринок земель під час підготовки до кожного етапу їх розгляду Верховною Радою.

Ішлося й про доцільність «тематичного» пленарного засідання парламенту, присвяченого земельним питанням: виділенню земель для суспільних потреб, законопроектам про іпотеку, банк землі тощо. 

Члени комітету звернулися до керівництва парламенту з проханням прискорити розгляд законопроектів і ухвалити закон «Про ринок земель» у першій половині 2008 року.

Автор: Олексій СИЩУК