Дарунок для народного депутата: відверті розповіді

Новий рік – сумна подія. Як день народження. За спиною залишилася ще одна віха. Тож і недарма святковий подзвін годинників ми намагаємося приховати подзвоном келихів: щоб веселіше було. А доки ще не настав час пити шампанське, поцікавимось у народних обранців, яким дарунком запам'яталося їм це свято і, звісно, чого вони бажають собі та країні.

Микола ТИМОШЕНКО, Компартія України:

– Що можна бажати найближчим і найріднішим людям? Насамперед миру, спокою, про який останнім часом ми стали забувати. Також – бодай якихось контурів чи обрисів кращого життя, підвищення соціальних стандартів.

Я нова людина у Верховній Раді, але все життя робив щось для людей і для родини. Продовжуватиму це й надалі.

Щодо приємних і незвичних сюрпризів на Новий рік, то це прерогатива дітей, які мені з дружиною чи карнавал влаштовували, чи святкову стіннівку випускали. Вони вміють це робити. А я, як Микола, обов'язково роблю їм подарунки на День святого Миколая.

Андрій ШЕВЧЕНКО, Блок Юлії Тимошенко:

– Для мене кожен Новий рік – це ще одна можливість подякувати собі й людям за все те, що подарувала доля. Зазвичай коли прокидаюся першого січня, беру аркуш паперу й пишу найважливіші речі, які хочу зробити в новому році. Уже зараз маю цікаві думки, тож цей аркуш без записів точно не залишиться.

Звісно, було багато гарних подарунків, але серед найцінніших нематеріальних згадую новорічну ніч 2005 року, коли вів новорічний ефір після перемоги революції, після обрання Віктора Ющенка Президентом України. Я відчував, що це особливий день у житті країни, щось нове й дуже значуще.

Леонід ГРАЧ, Компартія України:

– Для країни – спокою, щастя й благополуччя.

Як і для будь-якої людини, найсвятіше для мене – це моя сім'я. Це окремий світ. Тим паче, що цього року мене чекають особливі привітання з нагоди 60-річчя.

Я народився 1 січня, тому для мене це подвійне свято. А найбільший подарунок – те, що протягом принаймні останніх 40 років члени моєї сім'ї, родичі, друзі є постійними гостями в моєму домі.

За все своє життя я лише раз зустрів Новий рік поза рідною домівкою. Це було 1 січня 1948 року в пологовому будинку, коли я народився. Усі решта – обов'язково святкував у рідних стінах. Кожен Новий рік постійно приносить щось нове. Останніми роками я обов'язково чекаю привітань від онучки Насті, якій уже 16, й онука Максиміліана, якому 3 роки. Для мене це важливо.

У молодому віці часто бігав на шкільні вечори, до сільського клубу, пізніше – на новорічні танці. До речі, раніше святкування Нового року починалося з нуля годин першого числа, а 31 грудня я займався звичайними справами. Це нині за місяць ми прикрашаємо ялинки ілюмінацією. Але ж втрачаються таїнство, теплота цього свята, коли раптово спалахують вогні новорічної ялинки…

Микола ШЕРШУН, Блок Литвина:

– Для країни бажаю передовсім стабільності. А для сімей – упевненості в тому, що ця стабільність надовго. Буде стабільність – будуть мир, злагода й багатство.

Щодо чудового подарунка на Новий рік, то в студентські роки до мене підійшла дуже гарна дівчина, на яку я дуже давно дивився й надіявся. Це й був нематеріальний подарунок, що найбільше мені запам'ятався.

Іван ПОПЕСКУ, Партія регіонів:

– І для країни, і для сім'ї бажаю стабільності й благополуччя. Щоб мрії, спрямовані на позитивний результат, обов'язково збулися.

З приємністю згадую подарунки від моїх батьків. Вони завжди казали, щоб я спочатку йшов до школи, а вже потім колядував, хоч це було заборонено. З гордістю можу сказати, що мені подарували традиції.

Віктор ПИНЗЕНИК, Блок Юлії Тимошенко:

– Усім бажаю добра, достатку й доброго майбутнього.

Студентські роки пам'ятаю, зокрема, завдяки найкращим святкуванням Нового року. А останні десять років ми з сім'єю зустрічаємо його під живою ялинкою в Карпатах.

Віктор ТИХОНОВ, Партія регіонів:

– Головне, чого бракує Україні, – це стабільності. Немає влади, якій довіряв би народ.

Уже давно час об'єднатися навколо єдиної ідеї – розбудови держави, що дісталася нам фактично без особливих зусиль, тоді як попередні покоління боролися за неї зі зброєю в руках. Ми ж 15 років незалежності топчемося на місці. Плануємо реалізовувати соціальні програми за рахунок приватизації або реприватизації, проїдаємо гроші замість вкладати їх у розвиток економіки. Можна знову стати мільйонерами, вся країна вже була ними, але залишалася такою само бідною. Тому, поки наші лідери не зрозуміють, що ми втрачаємо країну, перспектив не буде.

Сім'ї побажаю витримки й терпіння, бо вкотре вона не бачить батька, чоловіка. Це стосується не лише мене, а й тих, хто їде на заробітки до інших країн або займається політикою, не виділяючи достатньо часу на сім'ю. Не варто забувати, що з сім'ї будується держава.

Бажаю всім віри в майбутнє, адже в нас для цього є всі підстави.