Щоб легко дихалося й добре жилося

22 січня минуло 60 років з часу утворення Закарпатської області. Про сьогодення цього краю, його здобутки і проблеми розповідає голова обласної ради Микола АНДРУСЬ.

– Шість десятиліть для історії, зрозуміло, невеликий період. Та для Закарпаття – це ціла епоха, позначена подіями, що докорінно змінили наше життя, вселили надію краян на відновлення історичної можливості жити в материнській незалежній державі.

Усі ці роки закарпатці з честю долали нелегкі випробування, які випали на долю українського народу загалом і впевнено будували незалежну соборну державу. Недаремно наш край називають справжньою перлиною України.

Закарпаття сьогодні – це регіон із розвиненою економікою, певним промисловим і природним потенціалами, привабливими і для вітчизняних, і для іноземних інвесторів, для всіх, хто бажає тут відпочити, поправити здоров'я, насолодитися незрівнянною красою Карпатського краю з його привітними працелюбними людьми.

Тож закономірний і вистражданий Акт возз'єднання та утворення Закарпатської області у складі України був і залишається історично виправданим, усенародно підтриманим рішенням, якому не було жодної альтернативи.

– Миколо Івановичу, Закарпаття перше серед регіонів України розробило й затвердило на сесії обласної ради Концепцію сталого розвитку області – документ, де збалансовано соціальний, економічний та екологічний розвиток на декілька десятиліть.

– Так, над цим проектом працювали методично-координаційна рада, створена спільним розпорядженням голів обласної ради та обласної держадміністрації 14 вересня 2001 року, а також робоча група науковців області, депутатів, керівників і фахівців управлінь та відділів облдержадміністрації. Перед тим, як винести документ на затвердження сесією обласної ради, його було всебічно й навіть скрупульозно обговорено на засіданнях постійних комісій, днях депутата, а також опубліковано в пресі, щоб кожен закарпатець мав змогу висловити свою думку. Бо ж ішлося про довготермінову перспективу збалансованого еколого-економічного та соціального розвитку краю. Усі зауваження, пропозиції й доповнення проаналізовані, а найраціональніші з них максимально враховані. Але попри це чимало списів було зламано й на 3-й сесії обласної ради, що відбулася в жовтні 2002 року. Одні депутати наполягали на конкретизації ледь не кожного пункту, інших не влаштовував, на їхню думку, надто громіздкий і зайво деталізований проект. Та, зрештою, всі зійшлися на думці, що він має як ідеально стикуватися із фундаментальними підходами в політиці державотворення та ринкових трансформацій, вимогами закону України про державне прогнозування та розробку програм економічного й соціального розвитку, так і максимально враховувати специфіку регіонального планування, особливості соціально-економічного розвитку регіону та конкретику нинішніх його проблем.

"Родзинки" нашого краю

– Закарпатська область, як західні ворота України, має не лише вигідне географічне розташування, а й багатющі природні ресурси. Це ліси, джерела мінеральних вод та більш як тридцять видів корисних копалин, зокрема таких рідкісних, як золото, а також цеоліти, барити, каоліни, бентоніти, сіль. Природно-кліматичні умови дають змогу вирощувати ранні овочі й фрукти, а також виноград, тютюн. На Закарпатті чи не найбільший в Україні гідроенергетичний потенціал гірських річок, є родовища природного газу й джерела термальних вод, що дає можливість значною мірою розв'язати проблему енергозабезпечення. Не кажу вже про те, що далеко не сповна використовується потенціал людських ресурсів. Водночас ми потерпаємо від малоземелля, складних умов проживання в гірській місцевості, низького рівня індустріального розвитку й високого ризику сільськогосподарської діяльності. А саме в горах проживає близько чверті населення області, у тому числі 250 тисяч осіб – у населених пунктах, які мають статус гірських. Збалансувати все це якраз і покликана Концепція. І найперше – наблизити структуру виробництва до ресурсних можливостей області, не завдаючи шкоди довкіллю. Саме з цих міркувань концепція визначає пріоритетні напрями сталого еколого-економічного та соціального розвитку.

– Миколо Івановичу, але ж, погодьмося, ув'язати в один вузол народногосподарський комплекс із техногенною й екологічною безпекою непросто. Очевидно, ця проблема – одна з найголовніших у сталому, збалансованому розвитку Закарпаття й потребує особливого акценту?

– Безперечно. Саме тому на перший план виступає екологічний аспект цього розвитку. Особливо з огляду на унікальність природно-кліматичних умов, вразливість гірських екосистем та підвищену небезпеку виникнення катастрофічних і стихійних явищ. Тому документ передбачає запровадження екологічно безпечних технологій, і насамперед у лісовому, сільському та водному господарствах. А це – належне заліснення водозаборів і не придатних для сільськогосподарського використання земель, відновлення верхньої межі лісу, зменшення навантаження на високогірні луки. Концепція передбачає також консервацію змитої ріллі на крутосхилах через залуження й виведення її із сільськогосподарського обороту, реалізацію протиповеневих заходів, збереження джерел прісних і мінеральних вод, виробництво екологічно чистих продуктів харчування з маркою "біо", відкриття підприємств з переробки промислових і побутових відходів у найбільших містах області, додаткові заходи щодо збереження біологічного різноманіття, насамперед занесених до Червоної книги видів рослин, та розширення територій і розвитку об'єктів природно-заповідного фонду. Закарпаття відвідала німецька делегація з Міністерства екології землі Баварія. Гості цікавилися водно-екологічними проблемами нашого краю та роллю в цьому органів місцевого самоврядування й із цікавістю сприйняли засади Концепції сталого розвитку. Їм особливо імпонувало те, що чільне місце в цьому документі відведено рекреації, туризму, а також протиповеневим заходам. Вони поділилися й своїм досвідом, а також вели мову про необхідність тіснішої співпраці на міждержавному і міжрегіональному рівнях.

У лісопромисловому комплексі, який є ще й одним із визначальних чинників сталого розвитку та життєзабезпечення населення краю, мусимо передовсім організувати ведення лісового господарства на науковій основі й знизити техногенний тиск на лісові масиви. Не кажу вже про природозбережні технології на заготівлях лісу, поглиблену переробку деревини, відродження слави закарпатських меблів. До речі, незабаром це стане предметом розгляду на сесії обласної ради цього скликання.

– Концепція враховує й інші особливості регіону, зокрема розвиток туристично-рекреаційної галузі, що ґрунтується саме на екологічній привабливості краю.

– І галузь ця є найпріоритетнішою. На території площею 12 800 квадратних кілометрів зосереджено більш як 5 відсотків усіх природно-рекреаційних ресурсів України. Мінводи Закарпаття за своїми лікувальними властивостями не поступаються відомим водам Кавказу, Франції, Чехії, Польщі, а солоні води солотвинських озер – водам Мертвого моря. Благодатний клімат, мальовничі ландшафти, багаті культурні, історичні, етнічні традиції та близькість кордонів чотирьох держав дають реальні перспективи розвитку туризму. На тлі інших регіонів України Закарпаття й справді багато в чому виграє тим, що довкілля тут відносно чисте. Карпати – це унікальна природна екологічна система, а територія Карпатського біосферного заповідника віднесена до найцінніших екосистем Землі та входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Де, як не в горах, розвивати гірськолижний і зелений туризм? А це не лише додаткові робочі місця, а й можливість для верховинців без особливих проблем реалізувати екологічно чисті продукти харчування, вирощені на власних обійстях. Та для цього треба не лише вдосконалювати законодавство стосовно статусу гірських населених пунктів, а й добиватися прийняття державної програми поліпшення інфраструктури, мікрокредитування господарів садиб зеленого туризму, виявляти більше підприємливості та ініціативи органам місцевого самоврядування, зокрема в залученні інвестицій у рекреаційно-туристичну галузь. Мізерні бюджети, за якими доводиться жити горянам нині, кардинальних змін у розвиток Верховини не внесуть. Одним повітрям ситий не будеш. Тому мусимо будь-що спростувати гірке прислів'я про те, що в горах легко дихати, але важко жити...

Фірми-двигуни

– Для того, щоб не лише легко дихалося, а й жилося, в області є й інші можливості. Зокрема, розширення зовнішньоекономічної діяльності, запровадження енергозбережних технологій...

– Уже нині в Закарпатті працюють майже чотириста підприємств з іноземними інвестиціями. Серед них – відоме підприємство "Єврокар" зі складання автомобілів "Шкода" та "Фольксваген", ТОВ "Хенкель-Ужгород" з виробництва мийних засобів, "Флекстронікс" з виробництва електронної апаратури. Виростають нові потужні заводи й фабрики – такі, як "Гроклін-Карпати", "Ядзакі".

Щодо стратегічних напрямів енергозабезпечення, то це – будівництво малих і середніх гідроелектростанцій, модернізація наявних, зокрема Теребле-Ріцької ГЕС. Украй актуальним вважаємо спорудження каскаду гідроелектростанцій на Тисі між Буштином і Вилоком та Бедевлею й Тячевом, бо це не лише дасть дешеву електроенергію, а й позбавить край і державу найбільшого головного болю – повеней. Ці споруди виконають не менш важливу роль – водорегулювальну. Значне місце в Концепції відведено й будівництву генеруючих установок з використанням енергії вітру, сонця, термальних вод, а також розвиткові малої теплоенергетики з використанням відходів лісопиляння. Безперечно, усе це потребує серйозних коштів. Але вони окупляться сторицею. Окремим напрямом інвестиційної діяльності є забезпечення зростання обсягів інвестицій в економіку області через діяльність СЕЗ "Закарпаття" та реалізацію Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності в Закарпатській області".

За принципами хартії

– Миколо Івановичу, як ви сприймаєте політичну й адміністративно-територіальну реформи?

– Реформування влади назріло давно. Для мене важлива щонайперше її децентралізація з наданням більших прав територіальним громадам. Такий підхід відповідає принципам Європейської Хартії місцевого самоврядування. Якщо ми збираємося йти цим шляхом, то політичну реформу слід обов'язково пов'язати з реформуванням бюджетного процесу, бо перекласти відповідальність на чужі плечі й не передбачити під це відповідного фінансування означатиме, що в результаті всіх цих перетворень матимемо "мертвонароджене дитя". Про це йшлося й на засіданні Консультативно-дорадчої ради з питань місцевого самоврядування при Голові Верховної Ради України за участю голів обласних рад і парламентського Бюджетного комітету та на Всеукраїнських зборах представників місцевого самоврядування ще навесні минулого року. Мова насамперед про те, що у видатковій частині бюджету слід передбачити 4,5 відсотка для потреб місцевого самоврядування.

Політична реформа – не одномоментний процес. Щоб вона була життєздатною, мають відбутися бюджетна, податкова, адміністративна і територіальна реформи. Крім того, на нас чекають парламентські вибори та вибори до місцевих рад, після яких поетапно стане формуватися представницька гілка влади.

Саме в цей визначальний час в органах місцевого самоврядування відбувається переосмислення їхньої ролі в суспільно-політичному та соціально-економічному житті, зростає відповідальність за майбутню долю територіальних громад, створення нормальних, гідних умов для життя і праці населення, пошуку оптимальних шляхів подальшого розвитку в умовах реформування системи державного управління, яке вже практично розпочалося.

Тож особливо значуща, стабілізуюча роль нині відводиться народним обранцям місцевих рад усіх рівнів (яких у Закарпатті налічується понад сім тисяч), сільським, селищним і міським головам, керівництву районних та обласної рад.

Нам, закарпатцям, в усі часи багатовікової історії були притаманні поміркованість, толерантність, життєва мудрість і виваженість у діях. Про це нагадує й досвід наших попередників, ветеранів і колишніх керівників самоврядування, яким ми глибоко вдячні за це.

Тому й сьогодні Закарпаття, де в мирі та злагоді споконвіку живуть і трудяться представники майже 100 національностей і народностей, співіснують десятки різноманітних релігійних конфесій, залишається важливим суспільно-політичним барометром для всієї України.

Водночас наш прикордонний край є справді тією єднальною ланкою, що сполучає Українську державу з оновленою та розширеною європейською спільнотою й де опрацьовуються новітні схеми транскордонного співробітництва, сучасні програми добросусідства.

Безперечно, цими унікальними надбаннями треба дорожити, докладати максимум спільних, консолідованих зусиль для їх розвитку і примноження.

Мабуть, тому нині, як ніколи, вагомо та авторитетно має звучати зважене слово депутатського корпусу загалом і кожного депутата чи керівника місцевого самоврядування зокрема.

Адже за їхніми рішеннями – подальша доля нашого краю, добробут, спокій і злагода наших краян, їх соціальний захист.

Саме на таких засадах і будує нині свою роботу обласна рада в тісній, партнерській взаємодії з виконавчими структурами місцевої влади. До речі, варто зазначити, що саме завдяки виваженій і конструктивній співпраці органів місцевого самоврядування та виконавчої влади регіону дедалі активніше й результативніше розв'язуються найактуальніші соціально-економічні проблеми Закарпаття в інтересах всього багатонаціонального населення краю.

Вели розмову Владислав БИЛЬОВ
та Іван ГУДЗОВАТИЙ.