№22, листопад 2007

Аналіз та прогнозування результатів інформаційного впливу на воєнно-політичну ситуацію

Розв'язання геополітичних, регіональних і національних, воєнно-політичних проблем невоєнними засобами національної безпеки, зокрема їхня суть і функції, взаємозв'язок або потреба поєднання їх з воєнними засобами є одним із визначальних чинників, окреслених Воєнною доктриною України.

У документі, зокрема, вказано: «Забезпечення воєнної безпеки України здійснюється відповідно до базових концепцій: воєнно-політичного партнерства, що передбачає обґрунтовану, виважену воєнну політику і спрямовано на підвищення стратегічної стабільності в Центральній і Східній Європі, зниження рівня загрози національній безпеці України у воєнній сфері з використанням політичних, економічних та інших засобів...», які мають відігравати головну роль у запобіганні війн і збройних конфліктів, актів агресії [4, с. 3].

Обґрунтування методики аналізу та прогнозування результатів інформаційного впливу на воєнно-політичну ситуацію має на меті ця стаття.

Сьогодні політичний аналіз і прогноз посідають чільне місце в системі політичної гносеології. Адже саме прогнозування відкриває шлях до перспективного політичного аналізу, який передбачає здатність трансформувати теоретичні гіпотези в політичні рекомендації. А рекомендації, у свою чергу, передбачають здатність відкрити завісу, що приховує майбутнє [3, с. 42].

У забезпеченні результату політичного аналізу й прогнозування вирішальну роль відіграє оптимізація методів, які становлять арсенал наукового напряму. Широкого визнання у політичній гносеології набули методи моделювання. Різноманітні моделі використовували такі відомі теоретики, як С. Прайс, Д. Бартолом'ю (модель соціальної мобільності); Ван Гіг, П. Чекленд (модель м'яких систем); Дж. Річардсон (модель гонки озброєнь); Д. Істон, Г. Спіро, Г. Алмонд, Т. Парсонс (моделі функціонування політичних систем).

 Воєнно-політичні відносини між державами видаються складною системою. Розв'язання проблеми управління воєнно-політичною ситуацією стає пріоритетним завданням національної політики безпеки держави. Управління в складних системах, якими є великі спільності людей і техніки, відмінне від традиційного уявлення про нього. Це пов'язано з тим, що складні системи є слабо передбачуваними, визначити як бажаний, так і практично досяжний стан дуже складно, тим паче непросто обрати й нав'язати системі оптимальний шлях переходу з одного стану в інший.

Тому за змістом і механізмом управління складними системами їх, на мою думку, можна порівняти з фізіологічними процесами збудження і гальмування, тобто процесами зовнішнього й внутрішнього стимулювання. У зв'язку з цим управлінням складними системами є створенням стимулів, що збуджують або гальмують внутрісистемні процеси, хід і наслідки яких здебільшого визначає сама система. Використання певних стимулів викликає необхідну зміну (зменшення або збільшення) ефективності системи [1, с. 115].

Об'єктивно наявна тенденція зміщення форм і методів збройної боротьби в інформаційну сферу зумовила виокремлення її специфічної форми – інформаційної боротьби. У майбутній війні неможливо досягнути поставлених цілей без постійного здійснення заходів з інформаційної боротьби і до початку агресії, і у воєнний період.

Україна у воєнній політиці орієнтується на реалізацію принципу оборонної достатності в умовах скорочення Збройних Сил. Водночас через своє геополітичне розташування вона є об'єктом пильної уваги з боку розвинених країн щодо реалізації їхніх інтересів. Ці дві обставини зумовлюють необхідність пошуку несилових шляхів гарантування воєнної безпеки України та пріоритетного розвитку таких форм і методів, які, не будучи джерелом нагнітання воєнної напруженості, забезпечували б у сучасних умовах високий рівень воєнної безпеки країни й підвищення якісних параметрів систем озброєння та військової техніки. Одним із таких напрямів, безперечно, є інформаційна боротьба [6, с. 19; 2, с. 67].

Ґрунтуючись на стислому аналізі методів, які реалізують когнітивний підхід, можна стверджувати, що в когнітивному моделюванні сформовано методологічний і математичний апарат, який дає змогу виконувати практичні завдання розроблення сценаріїв управління воєнно-політичною ситуацією. Водночас прогнози розвитку ситуацій вірогідні тільки в межах гіпотетичної моделі, застосованої особою, яка приймає рішення. Різні аналітики для однієї й тієї самої реальності пропонують неоднакові моделі функціональної структури ситуації, що обґрунтовують рефлексійне управління суб'єктами воєнно-політичної ситуації [5, с. 57].

Основним принципом побудови систем підтримки прийняття рішень на підставі знань експерта є суб'єктна орієнтованість алгоритмів визначення прогнозів і рекомендацій щодо управління ситуацією, інтерфейсів взаємодії з експертом з визначення ним шкали переваг для встановлення сили впливу чинників ситуації; інтерфейсів пояснення та інтерпретації результатів моделювання на природній мові. Водночас апарат когнітивного моделювання, з одного боку, не враховує принцип рефлексії, а з другого – потребує вдосконалення у цьому напрямі [7, с. 121].

Запропонований метод усуває розрив між двома напрямами моделювання процесу прийняття рішень.

Пропонується будувати систему уявлень суб'єктів ситуації у вигляді системи когнітивних карт і керівного суб'єкта, і інших суб'єктів воєнно-політичної ситуації.

Методику аналізу та прогнозування результатів інформаційного впливу на воєнно-політичну ситуацію на основі методу когнітивного моделювання рефлексійного управління наведено в таблиці.

Загалом методику можна описати так. Розробляється модель воєнно-політичної ситуації. На основі цієї моделі прогнозуються тенденції її розвитку. Якщо тенденції змін цільових чинників ситуації не відповідають цілям операції, приймається рішення щодо проведення операції та визначається її задум, тобто бажаний стан цільових чинників. Для формування рішення щодо операції генеруються декілька варіантів сценарію розвитку ситуації та обирається найліпший. Сценарій визначає, які керівні чинники та в якому напрямі необхідно змінити для досягнення бажаних змін цільових чинників. Отже, сценарій є необхідною проміжною ланкою між етапами цілепокладання та формування плану заходів інформаційної боротьби, спрямованих на зміну воєнно-політичної ситуації. Основою підходу є та обставина, що певну систему можна представити у вигляді складної структури, елементи якої тісно пов'язані та позитивно або негативно впливають один на одного.

Результати, отримані шляхом моделювання, є підставою для визначення замислу інформаційної боротьби, основних напрямів інформаційно-психологічного впливу і завдань. Напрям і завдання інформаційно-психологічного впливу визначаються множиною та напрямами необхідних змін керівних чинників, вплив на значення яких забезпечує переведення конфліктної ситуації до стану, який характеризується бажаними значеннями цільових чинників.

Етапи та методи аналізу військово-політичної ситуації

№з/п

Етапи

Математичні методи

1

Моніторинг воєнно-політичної обстановки

PEST та SWOT аналізу

2

Структуризація воєнно-політичної ситуації

Шкалування. Вилучення знань експертів. Структурний аналіз

3

Розроблення формалізованої моделі ситуації

Моделювання рефлексійного управління (виконання прямого завдання)

 

Багатоваріантна колективна експертиза

4

Прогноз розвитку ситуації

5

Оцінка тенденцій розвитку та визначення необхідності керованого розвитку

6

Розроблення варіантів сценарію керованого розвитку

Моделювання рефлексійного управління (виконання зворотного завдання)

7

Вибір раціонального сценарію

Аналіз ієрархій (Т. Сааті)

Джерела:

1. Бурков В. Н. Основы математической теории активных систем. – М.: Наука, 1997. – 256 с.

2. Бухарин С. Н., Цыганов В. В. Методы и технологии информационных войн. – М.: Академический проект, 2007. – 382 с.

3. Ващенко К. О. Політичний аналіз і прогноз у дослідженні сучасного суспільства // Трибуна. – 2007. – № 1–2. – С. 42–43.

4. Воєнна доктрина України (затверджена Указом Президента України № 648 від 15 червня 2004 року // Національна безпека і оборона. – 2004. – № 2. – С. 2–6.

5. Новиков Д. А., Чхартишвили А. Г. Рефлексивные игры. – М.: СИНТЕЗ, 2003. – 160 с.

6. Руснак І. С., Телелим В. М. Розвиток форм і способів ведення інформаційної боротьби на сучасному етапі // Наука і оборона. – 2000. – № 2. – С. 18–23.

7. Стратегічне управління військово-технічним співробітництвом в інтересах забезпечення воєнної безпеки України / Бегма В. М., Загонрка О. М., Косевцов В. О., Шемаєв В. М. / Під заг. ред. Руснака І. С. – К.:ІПНБ, НАОУ, 2005. – 228 с.

Автор: Іван АБЛАЗОВ

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Вчора, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Вчора, 28 березня