Хто всіх капелюхами закидав...

Колись хустські капелюхи носило все Політбюро ЦК КПРС на чолі з його генсеками – від Микити Хрущова до Михайла Горбачова. Тодішня Хустська фетрофільцева фабрика виробляла понад два мільйони капелюхів на рік. І все-таки задовольнити невгамовний попит не могла. Хоча такі головні убори виготовляли не лише в Хусті, але саме закарпатські диктували моду. Високу марку тримають хустські фетровики й нині.

– Навіть попри те, що обсяги виробництва із втратою неосяжних ринків збуту колишнього Радянського Союзу та країн соціалістичної співдружності незмірно впали, – каже директор ТОВ "Хустська фабрика фетрових головних уборів "Хуст-фільц" Іван Луп'як. – А отже, величезні виробничі площі й земля, яку вони займають, стали зайвими. Колишнє потужне підприємство опинилося між небом і землею й почало обростати боргами, мов шовками. Далися взнаки й кількаразові підвищення цін на енергоносії, без котрих капелюха, як то кажуть, не звариш. А його треба варити у прямому розумінні: технологія передбачає використання гарячої води та пари. Довелося скорочувати виробничі потужності, а отже, й робочі місця. Для того, щоб зберегти унікальне виробництво, колектив створив ТОВ "Хустська фабрика фетрових головних уборів "Хуст-фільц". Розпочинали не те, що з нуля, а з мінуса. І вже 2002 року реалізували продукції на 2 мільйони 400 тисяч гривень, отримавши 300 тисяч гривень прибутку. Його використали на ремонт основних засобів і частково на закупівлю сировини. Торік уже виробили й реалізували продукції на 3 мільйони гривень. Та найголовніше те, що зберегли унікальне для регіону виробництво й фахівців, котрих тепер ніхто не готує. Майже цілком оновили асортимент і довели його до більш як сотні моделей. Особливо подбали про жіноцтво. Тим паче що жінки масово повертаються до моди своїх бабусь і навіть прабабусь, котрі полюбляли капелюшки. Їх виробляємо на будь-який смак. Не забули й про дітей. Для сильної половини людства, котра тепер надає перевагу різноманітним кепкам, кепі, беретам, освоїли і їх виробництво. До розробки моделей залучили не лише власних фахівців, а й провідні модельні агентства, зокрема Юдашкіна. Тепер йдемо не те, що в ногу з модою, а й поволі знову її диктуємо. Це підтверджують численні виставки і в Україні, і за її межами. До речі, нашу продукцію виготовлено з вітчизняної сировини й за вітчизняною технологією.

Не відмовилися ми й від колишніх моделей. Як і завше, попит мають тірольські капелюхи, що їх особливо полюбляють мисливці та лісівники. А якщо комусь подобається капелюх "а-ля Горбачов" – будь ласка.

– Відомо, що на виробництво капелюхів йде кролячий пух. Чи не маєте проблем із постачанням сировини?

– Ні. Бо уклали угоди з приватними підприємцями ледь не всієї України. Вони й постачають нам кролячі шкурки. Перейшли й на, так би мовити, нетрадиційні види сировини: літні капелюхи та капелюшки виготовляємо із трав, рисової соломи й навіть спеціального паперу.

– І куди, окрім України, відправляєте продукцію?

– У Росію, Білорусь, Прибалтику, Польщу, Канаду, США та Ізраїль. До слова, наші капелюхи припали до смаку багатьом хасидам. А буквально днями уклали контракти з двома італійськими та однією португальською фірмами. Уже відправили перші партії жіночих капелюшків у Бельгію, чоловічих – у Румунію. Тих, хто хоче мати з нами справу, багато, але наш поки що непевний, "підвішений" стан не дає змоги їхнє коло розширювати. А контракти пропонують вигідні – і для підприємства, і для держави. Та для їх реалізації треба одне: реальна підтримка вітчизняного товаровиробника. Але про неї поки що, здається, годі мріяти, бо навіть міській владі ми ніби й не потрібні. На превеликий жаль, вона нами просто не цікавиться. Хоча розширення виробництва та створення робочих місць – це і подолання проблеми безробіття, і додаткові кошти в бюджет Хуста.

Добірку матеріалів по Закарпаттю підготував Іван Гудзоватий