«Інвалідна меншина» має право…

Понад 600 мільйонів людей (вдумайтеся в наведену цифру!) в усьому світі є інвалідами внаслідок розумових, фізичних чи сенсорних розладів. ООН ухвалила Конвенцію про права інвалідів, яку цьогорічної весни відкрито для підписання державами – членами Організації Об'єднаних Націй.
По гарячих слідах свої автографи під документом поставили понад 80 країн світу, а одна – вже ратифікувала. Із пострадянських республік першими підписантами стали Вірменія, Молдова й Литва. А підпису України, як, до слова, Росії та Білорусі, під конвенцією немає й досі. Чому?
Із цим запитанням кореспондент «Віча» звернувся до голови Національної асамблеї інвалідів України, народного депутата України Верховної Ради п'ятого скликання Валерія СУШКЕВИЧА.

– Згаданий документ, – відповів Валерій Михайлович, – безперечно, потребує серйозних напрацювань, підготовчих дій громадських організацій і владних інституцій. І передусім – налаштованості на системну й систематичну роботу з розв'язання проблем інвалідів. Наразі такої налаштованості в нашій країні немає. На схожу «хворобу» можуть поскаржитися й більшість колишніх радянських республік. І «діагноз» зумовлений тим, що в цих молодих державах продовжує існувати традиція дискримінування прав інвалідів.

– Але ж законодавча підтримка інвалідів в Україні на досить високому рівні…

– У тім-то й річ. От тільки якби ще рівень законодавства відповідав рівню його виконання… Тобто якби ми виконали всі закони, написані й ухвалені стосовно людей з обмеженими можливостями, то могли б говорити не лише про істотне поліпшення соціального захисту інвалідів, а й забезпечення їхніх прав. Одне слово, мали б усі підстави інтенсивно рухатися до підписання конвенції.

– У чому відмінність цього документа від прийнятих ООН раніше? Наскільки повно враховано в ньому всі проблеми, які існують у світі в сфері подолання наслідків інвалідності?

– Відмінність справді кардинальна. Попередні рішення Організації Об'єднаних Націй з цього питання мали переважно рекомендаційний характер. А от конвенція, по суті, зобов'язує країни, що її підпишуть, неухильно виконувати зафіксовані в ній положення.

– А якщо котрась із держав демонструватиме несумлінність? Невже ООН тоді надсилатиме для перевірки своїх ревізорів?

– Ні, гадаю, до цього не дійде. Хоча… Як на мене, такі речі аж ніяк справі не зашкодили б. Серйозна відповідальність, покладена конвенцією на держави-підписанти, полягає ось у чому. Останні мають що два роки подавати звіт до Спеціального комітету ООН. Саме він відстежує, що та як зроблено з виконання конвенції, які сталися зрушення, зміни в правовому, соціальному захисті й підтримці інвалідів у тій чи іншій країні. Більше того, Факультативний протокол до конвенції передбачає унікальну річ. Якщо держава скріплює його своїм підписом, то її громадяни-інваліди в разі порушення їхніх прав або з приводу фактів дискримінації, на які належно не відреагували відповідні державні інстанції, можуть звернутися до ООН з вимогою захисту власних прав.

– Україна, напевно, тому й не поспішає, що не бажає зайвого моніторингу з боку Організації Об'єднаних Націй. Чи, можливо, боїться, що наші інваліди закидають ООН скаргами?

– Я вже зазначав і знову підкреслю: українська влада не виконує вже ухвалені Верховною Радою закони про соціальний захист інвалідів та їхні права. І в держбюджеті кошти на це не передбачено. Тож годі й дивуватися з приводу зволікання з підписуванням. Хочу сказати: свого часу (коли оонівська конвенція перебувала ще в стадії підготовки) Національна асамблея інвалідів України виступила з ініціативою про те, що на державному рівні з певною регулярністю має готуватися доповідь про соціальний захист прав інвалідів. Ідея трансформувалася у відповідний указ Президента. На жаль, удалося організувати лише одну таку державну доповідь, а потім про згадану ініціативу забули… Хоч я й реаліст, але оптимізму не втрачаю, продовжуючи вірити: Президент таки започаткує процес визнання конвенції, просування українських владних інституцій до того, щоб Україна ратифікувала цей важливий міжнародний документ.

Інтерв'ю взяв
Леонід КУДРЯШОВ.