Дев'ять кіл пекла для державних закупівель

6 вересня Президент України Віктор Ющенко оголосив про свій намір звернутися до Конституційного Суду стосовно конституційності Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Спробу навести лад у системі держзакупівель було здійснено 19 червня нинішнього року, коли прийняли Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти». Однак Президент України відмовився його підписувати, мотивуючи це тим, що закон приймала неповноважна Верховна Рада.

 Утім, історія закону та поправок до нього свідчить, що руку до тендерного достатку «приклали» всі фракції Верховної Ради, а чинний варіант закону про держзакупівлі народні обранці прийняли доволі дружно – 362 голоси «за». За один день закон пройшов безпрецедентний шлях: був внесений на обговорення у парламент, поданий комітетом, прийнятий за основу загалом, хоча на той час у Верховній Раді перебувало близько 30 альтернативних документів. Отже, наскільки дружними й поступливими можуть бути народні обранці, коли йдеться про питання, що мають дуже високу ціну (об'єми держзакупівель за державні кошти в Україні фахівці оцінюють у 100–130 млрд грн., розмір «додаткової плати за послуги» – майже 10 відсотків від цієї суми).

 Нещодавно Кабінет Міністрів України запропонував новий проект закону про державні закупівлі. Проти цього виступає Тендерна палата України (ТПУ), голова правління якої Володимир Лаба вважає, що документ містить нові корупційні норми. Мабуть, така реакція пана Лаби пов'язана з обмеженням у законопроекті впливу ТПУ на систему державних закупівель та скасування деяких платежів.

 Складається враження, що боротьба за сфери впливу переросла у війну заяв, і не так уже й давно Голова Антимонопольного комітету України (АМКУ) Олексій Костусєв вийшов із складу Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель (надалі – Комісія) через незгоду з її діяльністю. Коментуючи своє рішення, О. Костусєв зазначив, що, оскільки Президент України на одній з прес-конференцій фактично пов'язав проблеми у сфері держзакупівель з Партією регіонів, зокрема з головою АМКУ – членом президії політради цієї партії, він, перебуваючи на посаді секретаря Комісії, вийшов із її складу. Після цього на засіданні АМКУ було прийнято рішення направити на роботу в Комісію заступника Голови АМКУ Сергія Стефановського.

 Однак є й інші причини, які передували прийняттю О. Костусєвим рішення про вихід із складу Комісії. Воно фактично збіглося з невдалими результатами голосування з питання надання АМКУ дозволу на закупівлю послуг із створення безкоштовного державного веб-порталу .

 23 квітня 2007 року Кабмін прийняв постанову (№ 652) «Про створення веб-порталу з питань державних закупівель», відповідно до якої АМКУ було доручено створити й забезпечити функціонування цього порталу.

 АМКУ звернувся до ТОВ «Європейське консалтингове агентство» (надалі – ТОВ «ЄКА»), яке сьогодні є власником єдиної електронної системи, де має міститися інформація про торги, проведення АМКУ відкритих торгів для створення альтернативного веб-порталу у сфері закупівель. Але, як згодом повідомила прес-служба АМКУ, ТОВ «ЄКА» відмовило в розміщенні інформації про закупівлю із створення веб-порталу, мотивуючи це тим, що в такий спосіб нібито порушуються їхні права інтелектуальної власності. Як наслідок, Антимонопольний комітет порушив справу про зловживання ТОВ «ЄКА» монопольним становищем на ринку оприлюднення інформації про держзакупівлі. Однак ТОВ «ЄКА» звернулося до суду. Наслідок – ухвала Господарського суду Києва № 21/426-А від 23 липня 2007 нинішнього року, якою зупинено дію зазначеної вище постанови Кабміну. Тим самим заблоковано створення державного безкоштовного веб-порталу держзакупівель шляхом проведення відкритих торгів. Вважаю, не варто оцінювати такі рішення судів, що в нашій країні, як відомо, часто мають замовний характер.

Водночас Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України роз'яснив, що згідно зі статтею 31 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» створення Антимонопольним комітетом державного безкоштовного веб-порталу не може порушувати права ТОВ «ЄКА», оскільки здійснюється без комерційної мети. Офіційні результати експертизи державного підприємства «Український інститут промислової власності» п'ятьох патентів на винаходи, які належать ТОВ «ЄКА», підтверджують, що заявлені Антимонопольним комітетом технічні вимоги на виконання робіт із створення веб-порталу не стосуються охоронюваних патентів ТОВ «ЄКА».

Після цього Антимонопольний комітет намагався провести рішення про створення державного веб-порталу через Комісію, тобто отримати її висновок про погодження процедури закупівлі в одного учасника. Одержавши всі необхідні документи, Комісія тричі розглядала це питання – 5 червня, 10 та 13 липня. Однак дозвіл на укладення договору з визначеною АМКУ фірмою на створення безкоштовного веб-порталу так і не дала.

Отже, якщо ТОВ «ЄКА» перекрило можливість створити веб-портал шляхом проведення відкритих торгів, то Міжвідомча комісія фактично заблокувала створення державного веб-порталу шляхом закупівлі цієї послуги в одного виконавця. Дійшло до того, що керівництво ТОВ «ЄКА» і Тендерна палата ініціювали перевірки органами МВС дій Антимонопольного комітету з виконання урядової постанови.

Сьогодні оприлюднення інформації про державні закупівлі перетворилося на банальне «викачування» грошей із замовників та учасників торгів. Кожному підприємству, кожній установі, які здійснюють закупівлю товарів, робіт або послуг, відомо, які величезні суми треба сплатити за різні консультаційні послуги, звертаючись до ТОВ «ЄКА» з метою оприлюднення інформації про проведення тендерів. А для замовників, серед яких величезний сегмент становить соціальна сфера (лікарні, інтернати, дитячі садки, санаторії тощо), оприлюднення інформації про закупівлі обросло такою кількістю додаткових процедур та платних послуг, що стає для них непосильним завданням. Або послуги сплачуються і твою інформацію оприлюднюють, або ні, тоді закупівля блокується. А, як відомо, без оголошення тендера здійснити закупівлі неможливо. Тож необхідні умови для вільної конкуренції серед постачальників товарів, робіт і послуг не створено.

 Нинішня система держзакупівель зазнала краху і її буде змінено. За це виступили всі провідні політичні сили. Однак може виявитися, що новий порядок не кращий за старий, якщо Україна не дотримуватиметься угоди про принципи державних закупівель у рамках Світової організації торгівлі (СОТ). У більшості країн світу, за винятком України, Саудівської Аравії, Бутану та деяких тихоокеанських островів, державні закупівлі здійснюються за базовою угодою в рамках СОТ.

 Світова практика передбачає й упорядкування державного контролю у сфері закупівель. Відповідно до ст. 3-1 Закону «Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти» у редакції від 15 грудня 2005 року спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань координації закупівель став Антимонопольний комітет замість Міністерства економіки України, яке здійснювало координаційні функції у вказаних суспільних відносинах з 27 вересня 2000 року і наприкінці 2005-го мало досвід у цій сфері. Отже, АМКУ повинен був із «чистої сторінки» формувати відповідний апарат, набирати працівників, розробляти та погоджувати відповідні документи. Очевидно, що реальні важелі управління взяла на себе Тендерна палата України.

 Як видно з частини 2 статті 3-1 закону в редакції від 1 грудня 2006 року, обсяг повноважень АМКУ зменшився порівняно з обсягом повноважень Мінекономіки відповідно до закону від 22 лютого 2000 року. Зокрема, АМКУ не має таких повноважень, як роз'яснення порядку застосування законодавства про закупівлі, розгляд скарг, поданих учасниками до моменту укладення договору про закупівлю та ін. Тобто деякі з найважливіших функцій у процесі координації держзакупівель зникли, оскільки ними не наділено жодний орган, зазначений у статті 3 закону. Контроль та нагляд покликані здійснювати Державна контрольно-ревізійна служба України, Державне казначейство, Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі статистики. Правоохоронні органи здійснюють державний нагляд та контроль у сфері держзакупівель у межах своєї компетенції.

 Потрібно чітко усвідомити, що Антимонопольний комітет вочевидь є уповноваженим органом згідно із законом лише формально, насправді він не наділений реальними повноваженнями, які давали б змогу впливати на ситуацію. Усі рішення у сфері держзакупівель фактично ухвалюють Комісія і ТПУ.

 Натомість нині слід, на мою думку, вжити реальних заходів для спрощення процедури держзакупівель, ліквідувати монополію на оприлюднення інформації про закупівлі, зрівняти всі громадські об'єднання у правах щодо громадського контролю у сфері закупівель, скасувати невластиві громадській організації широкі повноваження, що дають можливість блокувати діяльність державних органів, визначити дієві механізми контролю за цінами, механізм розрахунку завданих державі збитків. Це спонукатиме до зниження ціни закупівель, як вважають у Головному контрольно-ревізійному управлінні (ГоловКРУ), й посилить відповідальність за порушення тендерних процедур.

 З метою оцінки ефективності використання бюджетних коштів на закупівлі, ГоловКРУ провело аудит державної програми закупівель. Аудиторський звіт підтвердив, що головної мети – створення такої системи досягнуто, однак економії державних фінансових ресурсів так і не відбулося. Причини цього: не створено безкоштовну інформаційну систему держзакупівель для замовників, чітко не визначено функції уповноваженого органу, невластивими повноваженнями для громадських організацій законодавством наділено ТПУ.

 За результатами останньої перевірки ГоловКРУ його керівництво заявило, що зловживання з боку ТПУ та монопольних структур біля неї призвели до втрати державних коштів на суму близько 930 млн. грн. лише за перше півріччя поточного року. Згідно з даними, які оприлюднила перший заступник ДержКРУ Наталія Рубан, ТОВ «ЄКА» нав'язує замовникам закупівель укладення договорів, які передбачають надання консалтингових та інформаційних послуг. Крім того, учасників торгів зобов'язують сплачувати кошти за ці послуги третім особам, які не є сторонами договорів. Ідеться про такі комерційні структури, як «Центр тендерних процедур», «Центр тендерних процедур–міжрегіональний», «Агентство інвестиційного розвитку», «Індустріальний промисловий центр», «Портал державні закупівлі України». ГоловКРУ є серйозною й відповідальною установою, тому особисто в мене немає підстав сумніватися в офіційно оголошених цифрах.

Що стосується створення спеціальної організації, яка від імені громадськості стежила б за прозорістю тендерних процедур, то насамперед потрібно відповісти на запитання: кого така організація представляє? Якщо йдеться про учасників торгів, то найкращими виразниками їхніх інтересів можуть бути галузеві асоціації, які найліпше знають конкурентне середовище.

Нагадаю, що закупівлі – єдина форма взаємовідносин приватних та публічних секторів, де вони побудовані на основі не імперативу, а рівності сторін. Тому в цивілізованих країнах для врівноваження таких відносин до осіб та органів, що професійно займаються організацією торгів, ставляться вимоги «антикорозійної (антикорупційної)» витривалості. А це в Україні, переконана, і є проблемою номер один.

Автор: Світлана ФІЛОНЕНКО