Тариф «Прості речі»

Усі вітчизняні мобільні оператори, рекламуючи свої тарифні пропозиції, часто ставлять біля вартості послуг непомітний символ – зірочку (*). За нею зазвичай криються неприємні для споживача додаткові умови: збільшена ціна першої хвилини розмови, плата за з'єднання тощо. У результаті найдешевший і найвигідніший тарифний план втрачає свої принади й стає нічим не кращий від планів конкурентів.

Передвиборні програми партій теж мають бути схожі на тарифи, але містити повну характеристику моделі розвитку держави, включно з інформацією про підвищення тарифів чи рівень інфляції. Натомість політичні сили використовують більше красивих слів, аніж реальних пропозицій. Якби вони надавали послуги мобільного зв'язку, тарифний план мав би такий вигляд: «Гідна вас ціна на дзвінки, помірна плата за SMS, якісні послуги, що забезпечують повноцінне спілкування». Там, де числові обрахунки все-таки проводилися, також доцільно запровадити зірочку біля кожної цифри, адже всі обіцянки стануть реальністю, лише якщо вдасться якісно збільшити наповнення держбюджету.

Особливістю нинішньої виборчої кампанії порівняно з минулою стало деталізоване інформування виборців партіями про свої плани та зобов'язання, особливо щодо конкретних сум, дат і термінів запровадження чи то єдиних тарифних сіток, чи податкових кодексів. Раніше партійним програмам відводилася другорядна роль, і писалися вони радше задля «галочки» Центральної виборчої комісії. У риториці кандидатів у депутати переважали критика опонентів і набір із десятка гасел на кшталт «конкуренти – погані, ми – хороші». Загальне враження від сьогоднішніх програм партій і блоків – стриманий оптимізм, адже п'ятірка основних гравців зробила ставку на максимально зрозумілі пропозиції, передусім у соціальній сфері. Немає перевантаження виборця малозрозумілими показниками зростання ВВП чи рівня інфляції. Водночас залишилося незмінним прагнення сподобатися всім без винятку, хоча експерти вкотре наголошували на тому, що країна повинна мати не більш як 3–5 стратегічних пріоритетів.

Скажімо, правляча партія нашого східного сусіда – «Единая Россия» проголосила стратегію якісного оновлення країни. Її головна мета (створення умов для самореалізації та життєвого успіху кожного громадянина) реалізується в рамках трьох пріоритетних завдань: збереження нації, нової якості боротьби з корупцією та створення економіки інноваційного типу. Вони втілюються в життя через національні проекти в таких сферах: охорона здоров'я, освіта, сільське господарство та житлове будівництво. Крім того, проголошено стратегію подолання демографічної кризи.

Як уже було сказано, українські пропозиції від головних політичних гравців мають на меті поліпшити, модернізувати та вдосконалити практично всі сфери життя суспільства. Узагальнивши програмні засади, орієнтовані на конкретні верстви суспільства, ми можемо умовно уявити собі типових споживачів передвиборних тезисів:

1. Молода мама, яка отримала виплату за першу дитину. Вона не проти мати ще двох або одного «бебі», але її чоловік під різними приводами радить зачекати до виборів. Замість дивитися футбол, він уважно читає партійні програми, особливу увагу приділяючи абзацу про грошові виплати при народженні.

2. Бульдозерист Іван Васильович, людина з активною життєвою позицією. Передплачує з десяток суспільно-політичних видань, зокрема й журнал «Віче». Щовечора по черзі дивиться випуски новин усіх каналів. Безрезультатно судиться з міською владою за... Все одно, за що, головне – безрезультатно. Прагне справедливості. Мріє на практиці втілити гасло «Влада – це народ». Обома руками й ногами за проведення референдуму щодо: створення нової Конституції або радикальних змін чинної, вибору форми правління, прозорого механізму обрання та звільнення суддів, встановлення контролю над виконавчою владою, питання членства нашої держави в НАТО, ЄЕП, ЄС чи СОТ.

3. Студент Андрій, уся стипендія якого ледь покриває плату за гуртожиток, але комендантка вкотре піднімає тарифи за проживання. Слово «Інтернет» викликає в останньої асоціації з інтернатом, тому доступ до світової павутини в «общазі» має шанс з'явитися дуже нескоро.

4. Підприємець Артем, котрий, щоб встигнути випередити конкурентів, регулярно порушує правила дорожнього руху й частенько наповнює «смугасту ложку» співробітників ДАІ. За таким самим принципом веде свій бізнес. У витрати на квартал автоматично заносить графу «Посильна допомога перевіряльникам, реєструвальникам та іншим інстанціям».

5. Інвестор Джонс, який мріє, щоб Україна стала якщо не «раєм для інвесторів», то бодай його передмістям.

6. Аграрій зі стажем, що потребує державної підтримки й дотацій та потерпає від непрозорого ринку землі, примх погоди і «щедрості» посередників.

7. Працівник бюджетної сфери, який мешкає в гуртожитку вже багато років, надіється на повноцінне житло, а почувши про анонсоване збільшення зарплат на кілька гривень, сприймає це як знущання.

Для кожного з цих умовних громадян учасники виборчих перегонів підготували спеціальні акційні пропозиції. Найвище планку підняла прогнозована лідерка – Партія регіонів. Звісно, їй набагато простіше говорити про конкретні «покращення» для виборців уже з наступного року: перебуваючи при владі, її представники знають реальні й приховані можливості економіки, а також підтримують схильність до добровільних пожертв представників великого бізнесу.

Серед найцікавіших акційних пропозицій регіоналів назвімо такі: з наступного року в разі народження третьої дитини держава надаватиме допомогу в розмірі 50 тис. гривень; працівники бюджетної сфери при укладанні контракту на 20 років одержать ключі від квартири; планується створити національну зернову біржу; малий сімейний бізнес отримає податкові канікули строком на 5 років. Із торішніх програмних тез залишилися гасла «Дві мови – один народ» та «У НАТО – через референдум».

Про реалізацію федеративного принципу державного устрою вже не згадується. Теза «Рік Майдану – рік обману» поступилася місцем констатації «популізму «помаранчевих» демагогів». У нинішній програмі «Стабільність і добробут» відсутнє положення про добровільну відставку уряду в разі невиконання ним протягом трьох років усіх заявлених ініціатив.

Хоча, з огляду на «аморфний» характер зобов'язань, як-то: «якісна освіта – молоді», «повноцінне життя – пенсіонерам», «гідне життя – родині», годі сумніватися, що проблем із виконанням не буде.

У головних опозиціонерів – Блоку Юлії Тимошенко з короткостроковим планом складніше. Адже ще невідомо, на яку суму «потягнуть» знайдені ними зловживання в апріорі кризовому та незбалансованому бюджеті теперішньої влади. Екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник може наперед винаймати приміщення інформагентства УНІАН для викривальної прес-конференції. Тому БЮТ свою програму назвав «дороговказом у ХХІ столітті». Проект «Український прорив», безперечно, найкардинальніший «ребрендинг» програмного наповнення – перехід до стратегічного планування.

Серед цікавинок: пропозиція українському народові написати свою Конституцію; довічне позбавлення чиновника волі за корупційні дії; Інтернет – у кожну оселю; мінімізація податкових пільг і скасування ПДВ; ідея створення власного ядерно-паливного циклу; створення мережі регіональних омбудсманів для інвесторів. Не пройшли випробування часом такі тези парламентської виборчої кампанії минулого року, як: створення суспільного телебачення та радіо; обрання суддів безпосередньо громадянами; скасування юридичної недоторканності політиків і посадовців; підняття стипендій до рівня прожиткового мінімуму. Хоча, як заявляє Юлія Тимошенко, оприлюднений текст «дороговказу» – лише чорновий варіант, остаточну крапку в якому поставлять громадяни шляхом внесення пропозицій.

І це працює, бо виборець почувається активним ковалем власного життя, себто свого щастя.

Блок «Наша Україна – Народна самооборона» на виборчих перегонах стартував значно слабше, ніж БЮТ і ПР. Якими тільки словами не називали їхнє основне гасло про скасування депутатської недоторканності?! «Криза жанру» в цьому списку, здається, буде найтолерантнішим формулюванням. А пам'ятаєте заклик «Не зрадь Майдан!», ідею створення 5 мільйонів робочих місць, збільшення за п'ять років продуктивності праці у 2,5 разу, завершення вступу до СОТ ще у 2006 році? Серед тезисів, що перекочували зі старої в нову програму «Для людей, а не політиків», – формування до 2010 року професійної контрактної армії та забезпечення військовослужбовців житлом. Замість реформувати судову систему влади пропонується створити «надбудову» – незалежну Судову палату, а створення антикорупційного бюро, на думку авторів програми, автоматично наведе лад у Генпрокуратурі, яка частенько не може впоратися зі своїми обов'язками «наглядача». Досить мляво сприймаються ще два «бородаті» пункти програми – про забезпечення здорового способу життя й культурного та духовного відродження.

Якби в партійній рекламі дозволялося порівняння з реальним конкурентом, то Комуністична партія за показником виконаних зобов'язань пасла б задніх. Нагадаємо, 2006 року «червоні» оголосили про настання в країні часу «Ч» – тобто вже далі, мовляв, нікуди, криза страшенна, «нещадно експлуатовані й принижені трударі» прагнуть змін.

У програмі «Владу і власність – трудовому народові України!» комуністи зобов'язувалися: скасувати ПДВ на споживчі товари; запровадити єдині ціни на основні продукти та ліки; не допустити підвищення квартирної плати, тарифів на комунальні послуги; на потреби села гарантовано виділити 10 відсотків ВВП, а на академічну науку та прикладні дослідження – 3 відсотки. Планувалося також наповнити реальним змістом угоди про ЄЕП, націоналізувати стратегічно важливі галузі та підприємства, зовнішню торгівлю зробити державною монополією.

Побудувати Європу в Україні прагнула в 2006 році Соціалістична партія. Вона, як і тепер, іде в народ із перевіреними часом тезами: ціни – під державний і суспільний контроль; обмежені законом комунальні платежі; зростання доходів; створення одного мільйона робочих місць; збереження пільг; заборона приватизації стратегічних підприємств.

Ось такі вони, сучасні передвиборні тарифи. Крізь словесний «дим» все-таки пробиваються раціональні зерна, адже змагання не в грі «хто на час виборчої «акції» більше заплатить населенню», а в підходах до модернізації економіки та покращення життя.

Минув час обіцянок абстрактної «гідної зарплати чи пенсії», уявлення про яку в кожної людини різні. Стратегічне ж завдання будь-якої влади – покращення життя – має забезпечуватися наступництвом, незмінністю курсу в цьому напрямі. Нині не є проблемою, користуючись електронними базами даних, за мить перевірити, чи не змінила партія умови своїх передвиборних тарифів, чи виконує взяті на себе зобов'язання, чи послідовна. А найголовніше: треба вчитися знаходити консенсус між опозицією та більшістю, не тримати дулі в кишені й обходитися без згаданих вище зірочок.

Автор: Олексій СИЩУК