Віртуальні й реальні орієнтації виборців

З наближенням виборчої кампанії в Інтернеті починають поширюватися дані соціологічних служб, які ніколи не існували (не називаю їх, щоб не робити зайвої реклами псевдосоціологічним службам та центрам. За бажання їх легко знайти в мережі Інтернет, особливо на російських сайтах). Відповідно оприлюднюються дані соціологічних досліджень, які ніколи не здійснювалися. Варто зазначити, що в цих «дослідженнях» фальсифікуються не тільки рейтинги окремих політичних сил, а й конкретні питання шляхів і напрямів суспільного розвитку.

Найбільше фальсифікацій у питанні незалежного розвитку держави. Як правило, у псевдосоціологічних дослідженнях наводяться далекі від істинних дані (мабуть, авторам цих фальшивок дуже хочеться, щоб так було насправді) про те, що цілковита більшість населення України (деякі «сором'язливі» фальсифікатори називають цифру 60 %, а інші взагалі виходять на 65–79 % – чого вже там, брехати – так брехати з розмахом) виступає за її входження до різного роду союзів радянського типу, передусім до союзу з Білоруссю й Росією.

Щоб спростувати цю досить відверту й брудну інсинуацію, скористаємося даними соціологічного дослідження, проведеного в липні 2007 року Всеукраїнською соціологічною службою в усіх областях України, АРК і місті Києві. Загалом за випадковою квотною вибіркою із врахуванням основних соціально-демографічних характеристик населення (населений пункт, в якому проживає респондент, стать, вік, освіта) було опитано 26000 респондентів. Після чистки масиву анкет (вибракування тих, що не відповідають репрезентативності вибіркової сукупності) та пропорційного зважування масиву для аналізу їх було залишено в кількості 9907 (можлива похибка не більш як 1%). Квотну, а не маршрутну вибірку було обрано для того, щоб максимально збільшити анонімність опитування. Бо, як показує практика схожих соціологічних досліджень (особливо  під час президентської кампанії 1999 і 2004 років), за поквартирного опитування населення значна частина респондентів  дає неправдиву відповідь або не дає змістовної відповіді, «ховаючись» за пунктом «важко відповісти».

Нижче наводимо дані відповідей респондентів на запитання «Ви хотіли, щоб Україна в майбутньому…».

% опитаних

Розвивалась як незалежна держава 43,2

Об’єдналася в союзі з Росією й Білоруссю 25,3

Створила з більшістю колишніх радянських
республік новий союз 7,3

Стала членом НАТО 4,0

Стала членом ЄС 14,5

Інше 0,4

Важко відповісти 3,6

Немає відповіді 1,7

Як бачимо з виводу, лише 32,6 % опитаних хочуть, щоб Україна об'єдналася з іншими колишніми радянськими республіками в якусь форму союзу, тоді як 61,7 % (43,2 % – щоб розвивалась як незалежна держава + 4,0 % – стала членом НАТО + 14,5 % – стала членом ЄС) однозначно проти цього. Тобто ми отримали результат, протилежний тому, що його наводять у липових соціологічних дослідженнях. До того ж результат щодо суверенітету, отриманий нами в липні, підтверджується іншими соціологічними даними нашої служби (за останні три роки Всеукраїнською соціологічною службою проведено понад 20 загальнонаціональних досліджень і близько півсотні регіональних), а також інших соціологічних служб і центрів, які реально існують.

Другий міф, який намагаються нав'язати суспільству віртуальні (на жаль, не тільки) соціологічні служби й центри, стосується ставлення населення країни до дострокових парламентських виборів. У цих «дослідженнях» констатується, що значна більшість населення виступає проти дострокових виборів. Але насправді це цілковито не відповідає дійсності. Так, за даними Всеукраїнської соціологічної служби, на запитання «Чи підтримуєте Ви рішення Президента про проведення дострокових виборів до Верховної Ради?» респонденти відповіли так.

% опитаних

Однозначно так 29,7

Радше так 21,9

Радше ні 18,2

Однозначно ні 22,8

Важко відповісти 6,7

Немає відповіді 0,6

Склавши 29,7 % і 21,9 %, отримаємо 51,6 % опитаних респондентів, які підтримують рішення Президента про проведення дострокових парламентських виборів, проти 41 % тих, хто не згоден із цим. Тобто тут ми знову стикаємося з очевидною фальсифікацією політичної орієнтації громадян.

Третьою спробою видати бажане за реальне за допомогою віртуальної «соціології» є така теза: якби сьогодні відбулися президентські вибори, то однозначно переміг би Віктор Янукович, адже він має найвищий рейтинг серед політиків. На деяких сайтах результати соціологічних досліджень наведено в анонсі: «В. Янукович – Президент України». Реальний рейтинг лідера Партії регіонів завищується до рівня 35–40 %  виборців, готових за нього проголосувати. А висновки з неправдивих рейтингів, гадаємо, коментувати не варто.

Тепер звернімося до результатів реальних соціологічних досліджень. Ось як відповідали респонденти на запитання «Якби сьогодні відбулися президентські вибори, то за кого Ви голосували б?» у липневому опитуванні Всеукраїнської соціологічної служби (ми не абсолютизуємо результати, отримані нашою службою, але плюс-мінус 3–5 % практично нічого не змінюють у співвідношенні шансів на перемогу когось із політичних лідерів у майбутніх президентських перегонах).

% опитаних

Вітренко Наталію 3,2

Луценка Юрія 3,6

Литвина Володимира 4,4

Мороза Олександра 3,1

Симоненка Петра 5,5

Тимошенко Юлію 18,7

Ющенка Віктора 13,4

Януковича Віктора 27,5

Іншого 5,0

Важко відповісти 14,9

Немає відповіді 0,7

 Якщо підсумувати результати лідерів коаліції більшості в парламенті: О. Мороз – 3,1 + П.Симоненко – 5,5 % + В. Янукович – 27,5 % = 36,1 % й лідерів «помаранчевих»: Ю. Луценко – 3,6 + Ю.Тимошенко – 18,7 % + В. Ющенко – 13,4 % = 35,7 %, то фактично одержимо рівність. Тобто зрозуміло, що В. Янукович за будь-якого політичного розкладу пройшов би в другий тур президентських виборів, але в такому разі він мав би рівні шанси з одним із лідерів «помаранчевих», який вийшов би до другого кола. Щоправда, можна додати до електорату Януковича голоси прихильників Вітренко, які за головними характеристиками ближче до електорату коаліції, ніж до «помаранчевих», але тоді до останніх необхідно додати значну більшість електорату Литвина, що за головними показниками ближче до «помаранчевих». Отже, результати реальних соціологічних досліджень показали, що шанси на перемогу в наступних президентських виборах лідерів двох основних політичних таборів, які протистоять один одному, практично рівні, що суперечить висновкам віртуальних «соціологічних досліджень».

Четвертою містифікацією є проблема надання російській мові статусу державної чи офіційної у російськомовних регіонах країни. Знову наводяться «дані» про те, що ледве не 70–80 % населення України підтримує таку ідею. Щоб спростувати і цю політико-пропагандистську вигадку, наведемо результати відповідей опитаних респондентів на запитання «Яким чином, на Вашу думку, повинно вирішуватися питання російської мови в Україні?».

% опитаних

Усе повинно залишатися, як є 46,0

Надати російській мові статус офіційної
у російськомовних регіонах країни 22,6

Надати російській мові статус
другої державної мови 23,4

Інше 1,5

Важко відповісти 5,0

Немає відповіді 1,5

Хоч як дивно, але кількість прихильників і супротивників офіційного статусу російської мови в Україні рівна. Про це свідчить той факт, що названа проблема розколює суспільство навпіл і тому ставитися до неї потрібно дуже й дуже обережно. Тим прикріше, що з початком чергової виборчої кампанії певні політичні сили з метою отримання електоральних дивідендів починають спекулювати на проблемі статусу російської мови. Зазначимо, що в період між виборами жодна політична сила в парламенті не порушувала питання про її розв'язання. Тобто реальна проблема завжди мала віртуальне розв'язання, хоча розв'язати її, не зачепивши інтересів тієї чи іншої частини населення України, неможливо. Тому найліпше взагалі не загострювати її, зважаючи ще й на те, що вона аж на 19-му місці серед проблем, які хвилюють населення країни.

Агітаційно-пропагандистський характер має й питання ліквідації депутатської недоторканності та пільг для народних депутатів України. Щоправда, позитивного розв'язання цієї проблеми, тобто зняття з депутатів пільг і недоторканності, бажає цілковита більшість населення країни. Нижче  наводимо результати відповідей респондентів на запитання «Як Ви оцінюєте останні ініціативи Президента щодо скасування депутатської недоторканності (імунітету) й пільг для депутатів Верховної Ради?».

% опитаних

Однозначно позитивно 55,1

Радше позитивно, ніж негативно 27,5

Радше негативно, ніж позитивно 5,5

Однозначно негативно 3,8

Важко відповісти 7,4

Немає відповіді 0,7

 Як видно з виводу, 82,6 % опитаних респондентів підтримують ідею скасування депутатської недоторканності й пільг для депутатів Верховної Ради. Здавалося б, у чому проблема, якщо значна більшість населення «за». А в тому, що політики однозначно виступаючи за позитивне її розв'язання у передвиборний період, здебільшого відразу забувають про неї після виборів. Парадоксально, але навіть народні депутати, які представляють політичні сили, котрі роблять цю проблему головною стратегічною метою у своїх передвиборних програмах, під час її розгляду на сесіях Верховної Ради голосують «проти».

Тому не дивно, що реальними політичними орієнтаціями населення країни є низька довіра, а радше висока недовіра, як до органів державної влади, так і до окремих політиків (див. таблицю й діаграму).

Ще однією реакцією на невиконання політиками своїх передвиборних обіцянок є значна зміна населенням своїх політичних орієнтацій (див. вивід нижче, де наведено відповіді на запитання «Чи змінилися Ваші політичні погляди за останній рік?»).

% опитаних

Істотно змінилися 15,0

Дещо змінилися 29,0

Не змінилися 48,3

Важко відповісти 6,3

Немає відповіді 1,3

До того ж вони змінилися не в напрямі певної політичної сили, а як недовіра до всіх діючих політичних сил (див. вивід, де наведено відповіді на запитання «Якщо змінилися, то в якому напрямі?»).

%  опитаних

Був прихильником «помаранчевих»,
а став прихильником коаліційної більшості 5,16

Був прихильником коаліційної більшості,
а став прихильником «помаранчевих» 3,92

Зневірився і в перших, і в других,
очікую, що з'явиться нова чесна
політична сила 15,68

Не вірю нікому,
всі політики обманюють народ 19,60

Інше 5,04

Важко відповісти 16,60

Немає відповіді 34,00

Автори: Борис САГАЛАКОВ, Анастасія САГАЛАКОВА