«Нашому місту – 1100 років. Святкуймо разом!»

Ювілей Переяслава-Хмельницького

– Найдавніша офіційна назва Переяслава-Хмельницького – Переяславль-Руський. Першу літописну згадку про нього знайдено в угоді, яку 907 року було укладено з Візантією після вдалого походу князя Олега на Константинополь. Відтоді наше місто відігравало значну роль у творенні історії рідної землі. Так, велику славу здобули Переяславське князівство, яке охоплювало всю лівобережну частину Середньої Наддніпрянщини, а за часів козаччини – і знаменитий Переяславський полк, і величні діяння Богдана Хмельницького (у вересні 1943 року на його честь місто було названо Переяславом-Хмельницьким).

Ранньої весни 1702 року, після клопотання гетьмана Івана Мазепи, в Переяславі відкрили початкове духовне училище. За указом єпископа Арсенія Берла з жовтня 1738-го у Вознесенському монастирі розпочав роботу Переяславський колегіум. Його навчальні приміщення, завершені 1753 року, збереглися до сьогодні (нині там діє меморіальний музей Григорія Сковороди). Ім'ям славетного філософа освячене все духовне життя сучасного міста. Нерозривно пов'язане воно з творчістю ще одного великого сина українського народу – Тараса Шевченка, який написав саме на переяславській землі невмирущий «Заповіт». Музей, присвячений геніальному поетові, своєрідний, ба навіть унікальний, як і весь комплекс Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».

У його складі – 26 тематичних музеїв, 371 пам'ятка історії та архітектури, понад 170 тисяч предметів основного фонду, серед яких вирізняються стародруки ХVІІ – початку ХVІІІ століть, козацьке спорядження та зброя, меморіальні етнографічні й мистецькі колекції, що, без перебільшення, стали національною гордістю України. Усе це – від матеріалів трипільської культури та скіфського часу до писанок і рушників – потребує дбайливого збереження, постійного вивчення, зрештою, живодайного тепла людських рук. Ми підтримуємо ентузіазм працівників заповідника, всіх, хто причетний до гармонійного поєднання минувшини й сучасності. Однак цього замало. Потрібні чималі кошти.

На жаль, надходження до місцевого бюджету просто-таки мізерні. У складних умовах перебуває переважна більшість підприємств. Обнадіює те, що вже є певні зрушення. Так, збільшила обсяги виробництва фабрика «Захист», поліпшилися справи на цегельному заводі, вдалося розширити ринки збуту заводу «Точмаш» і наростити продуктивність фабрики «Сіміх», яка реалізує свою продукцію – справді конкурентоспроможні меблі – в різних регіонах України. Ясна річ, приємно, що наш хліб продається в багатьох столичних магазинах. Дедалі активніше діє малий бізнес, частіше заявляють про себе місцеві меценати. Особливо великі надії покладаємо на добродійний фонд підтримки культурної та історичної спадщини (голова наглядової ради Георгій Андрєєв).

Усім відомо про набутки Переяслава-Хмельницького як потужного туристичного центру. У зв'язку з ювілеєм чіткішими стали й перспективи. Нарешті вдалося наростити темпи будівництва Історичного музею, куди плануємо, зокрема, перемістити з Воскресенського собору величезну діораму «Битва за Дніпро» (а загалом у новому приміщенні можна буде виставити до 90 відсотків експонатів, які нині зберігаються у фондах). Місто стало ошатнішим, причепурило центр, відремонтувало вулиці. Звичайно, не всі. Та є переконання: це неодмінно зробимо в найближчому майбутньому. А сьогодні запрошуємо в гості: славетному Переяславу – 1100 років. Святкуймо всі, бо це рідна історія, національна святиня, спільна спадщина!

Фото Світлани ГОРОБЕЦЬ.

Автор: Іван ЯКИМЕНКО