Чому буксує шкільний автобус?

Не в кожному селі Черкащини нині є школа. Багатьом учням і педагогам доводиться ходити до сусіднього села або міста. Подолавши вранці з десяток кілометрів у завірюху або під дощем, навряд чи зможеш продуктивно працювати на уроці. Як підрахували освітяни Шевченкового краю, понад дев'ять тисяч учнів і майже дві тисячі вчителів, які мешкають у сільській місцевості, потребують підвезення до навчального закладу. Найскладніша ситуація в Христинівському, Корсунь-Шевченківському, Канівському, Лисянському, Городищенському та Драбівському районах, де транспортом необхідно забезпечити від 20 до 29 відсотків школярів.

Великі сподівання покладали на програму «Шкільний автобус», затверджену Черкаською облрадою. Вона передбачає організацію регулярного безплатного перевезення учнів і вчителів сільської місцевості до місць навчання й додому. Однак реалізовується занадто повільно.

Щоправда, на початку нинішнього року організованим підвезенням охопили 8480 (92 відсотки) учнів та 1750 (95 відсотків) педагогічних працівників, яким необхідно до навчального закладу добиратися транспортом. Проте рівень розв'язання транспортної проблеми в районах помітно різниться. Якщо, скажімо, учні дев'яти районів цілком забезпечені послугами з перевезення, то в Городищенському, наприклад, – трохи більш як половина школярів, у Кам'янському – 73 відсотки, в Катеринопільському – 79, у Маньківському – 82. Дещо ліпша ситуація з перевезеннями педагогічних працівників. Однак у Шполянському районі їх підвозять менш як третину, в Лисянському та Катеринопільському – по 58 відсотків.

Затверджуючи обласну програму «Шкільний автобус», планували виділити для її реалізації 62,7 млн. гривень. Однак коштів протягом трьох останніх років в обласному бюджеті на це так і не вишукали. Усі сподівання спрямували на районні бюджети, які мали профінансувати відповідні програми. Однак там теж коштів, як відомо, негусто. Усі райони разом за останні три роки та перший квартал нинішнього спромоглися лише на 6,2 млн. гривень. Що проблеми до кінця, зрозуміло, не вирішило.

Нині транспортне обслуговування учнів і педагогічних працівників області здійснюється автобусами, які перебувають на балансі установ освіти, а також рейсовими автобусами автотранспортних підприємств і приватними перевізниками, автотранспортом сільськогосподарських товариств, підприємств та організацій, зокрема орендованим. Подекуди проблему розв'язують шляхом відшкодовування вартості проїзду педпрацівників та придбання для них проїзних квитків.

Останнім часом навчальні заклади поповнилися новими автобусами. Для цього використано частину коштів, спрямованих на реалізацію районних програм. Від Міністерства освіти і науки України районні відділи освіти одержали 26 автобусів. Ще 6 придбано за рахунок районних бюджетів. Щоправда, 2 з них уже були в експлуатації понад десять років і мають досить значний пробіг. Чи безпечний такий транспорт для перевезення дітей? Запитання аж ніяк не риторичне. 2 автобуси надійшли як подарунок від спонсорів. Однак з огляду на їхній технічний стан можна лише нагадати приказку: «На тобі, небоже, що нам негоже».

Як з'ясувалося під час перевірки КРУ, не в усіх районах шкільні автобуси ефективно експлуатують. Скажімо, якби в Катеринопільському районі графік маршруту був скоригований згідно із розкладом уроків, то це дало б змогу заощадити 21,8 тис. гривень. Натомість таку суму тут витрачено протягом минулого навчального року на відшкодування вартості проїзду педагогічних працівників рейсовими автобусами. А ось у Корсунь-Шевченківському районі автобус, одержаний від Міністерства освіти і науки України, використовують для забезпечення підвезення учнів і педпрацівників лише Селищенської загальноосвітньої школи. Інші маршрути забезпечують транспортом вісім сільськогосподарських підприємств, автотранспортне підприємство та три приватні перевізники, на оплату послуг яких пішли сотні тисяч гривень. Паралельно відшкодовано й вартість проїзду педпрацівників, що вилилося в понад 100 тис. гривень.

Окрім цього, ревізією встановлено факти використання автобусів на інші цілі, не пов'язані з підвезенням учнів і педпрацівників до місця роботи та навчання, на що використано понад 13 тис. гривень.

В окремих відділах освіти берегти бюджетну копійку так і не навчилися. Приміром, на утримання понадштатної одиниці водія відділ освіти Тальнівської райдержадміністрації безпідставно витратив торік 2 тис. гривень. Ревізори виявили факти завищення тарифу й кілометражу на маршрутах перевезення учнів та вчителів у Катеринопільському, Лисянському й Тальнівському районах, списання бензину на підставі маршрутних листів, які оформлені на вихідні дні та канікули, а також на транспортні послуги з перевезення, що фактично не надані. Загалом ревізори встановили порушень фінансової дисципліни більш як на 160 тис. гривень.

Під час літніх шкільних канікул в Україні через нестачу учнів закрилися школи ще в низці сіл. Чи розв'язано і як саме проблему підвезення дітей та їхніх наставників до навчальних закладів у новому навчальному році, який щойно розпочався?

Прояснити ситуацію редакція попросила Міністерство освіти та науки України.

Автор: Владислав КИРЕЙ